
- •1. Попит: закон спадного попиту, фактори, що впливають на динаміку попиту.
- •2. Амортизація та знос основного капіталу
- •3. Безробіття. Проблема повної зайнятості в умовах ринкової економіки.
- •4. Валютна система. Валютні відносини. Етапи розвитку міжнародних валютних систем.
- •7.Види ринків за різними класифікаційними ознаками
- •8.Витрати виробництва, дохід і прибуток підприємства.
- •10. Досконала та недосконала конкуренція.
- •12. Доходи населення, їх структура та принципи формування.
- •14. Економічна система. Види систем на основі способу організації суспільного виробництва.
- •17. Економічні аспекти глобальних проблем людства та їх вплив на економічний розвиток України.
- •18. Економічні відносини і економічні закони.
- •22. Інфраструктура ринку товарів і послуг.
- •24.Інфрастуктура фінансового ринку
- •28. Макроекономічна рівновага:взаємодія сукупного попиту та сукупної пропозиції
- •29.Методи економічної теорії
- •32. Монополія та її форми.
- •33. Натуральне та товарне господарство: основні риси та відмінності.
- •38. Пропозиція: закон зміни пропозиції, фактори, що впливають на пропозицію.
- •39.Ринкова інфраструктура:сутність,суб’єкти і функції
- •41. Роль та місце держави у ринковій економіці
- •45. Структура макроекономічних показників розвитку економіки
- •46.Сутність підприємництва, підприємницький ризик
- •47.Сутність, властивості та функції грошей
- •50. Суть, структура та види економічних циклів.
- •57. Цінні папери: свідоцтва про власність, свідоцтва про кредит.
- •58. Сутність та функції управління.
18. Економічні відносини і економічні закони.
Економічні відносини — відносини і зв’язки між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання вироблених благ. Продуктивні сили, виражаючи відношення суспільства до природи, не вичерпують зміст економічної системи. Вона завжди включає в себе і певну суспільну форму продуктивних сил, і спосіб організації економічної системи, які створює сукупність економічних відносин між людьми.
Економічні відносини розглядаються наукою у двох аспектах — як результат і як форма виробничої діяльності людей, пов'язаних з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ.
Економічні відносини як результат діяльності людей, спрямованої на забезпечення їх існування, як певна соціальна єдність формуються незалежно від їх волі і свідомості. Такі економічні відносини є виробничими, не мають вольового характеру і тому не можуть бути предметом правового регулювання, їх розвиток визначається об'єктивними економічними законами.
На відміну від виробничих відносин економічні відносини як форма виробничої діяльності людей є одиничними, конкретними відносинами вольового характеру, тобто вони виникають між конкретними особами з приводу конкретних матеріальних благ і у зв'язку з економічними актами учасників цих відносин.
Економі́чний зако́н — об'єктивний закон розвитку суспільства, що відображає виробничі відносини людей в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ або послуг. Цей закон виражається в тому, що людські потреби є необмежені, а блага є обмеженими. Економічні закони завжди відображають необхідні, причинно-зумовлені зв'язки і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Економічні закони виражають найбільш суттєві, типові риси функціонування і розвитку тієї чи іншої економічної системи. Кожен із них є виразом якісних і кількісних сторін економічних явищ та процесів у їх єдності і служить їх внутрішньою мірою.
Економічні закони — це насамперед закони еволюції виробничих відносин (або відносин економічної власності) у їх взаємозв'язку з розвитком продуктивних сил. Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер, тобто відтворюються незалежно від волі й свідомості людей. Проте вони істотно відрізняються від них, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей — виробництві, розподілі, обміні та споживанні, тому залежать від свідомої діяльності людей. Свідоме, цілеспрямоване використання економічних законів є домінуючим. Так, на сучасному етапі держава не може скасувати економічні закони, але може створювати передумови для розвитку об'єктивних законів, змінивши умови. Крім того, на відміну від природних, економічні закони діють не вічно, більшість з них мають тимчасовий характер.
22. Інфраструктура ринку товарів і послуг.
Інфраструктура ринку товарів та послуг охоплює дуже багато елементів: заклади гуртової та роздрібної торгівлі, підприємства сфери послуг, товарну біржу, аукціони; ярмарки; торгово-промислові палати тощо.
Інфраструктурі ринкових відносин притаманні багатоканальність реалізації продукції і послуг, широкий спектр сервісного обслуговування, розмаїття форми регулювання товарно-грошових відносин. Найбільш крупною ланкою цієї інфраструктури є біржа (інститут, завдяки якому більш оперативно і з оптимальними наслідками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу товарів, реалізується єдина стратегія комерційної поведінки агентів даної структури).
Товарна біржа - це регулярно функціонуючий ринок (у формі комерційного підприємства), де відбувається процес реалізації товарів з певними характеристиками. Товарні біржі поділяються на універсальні й спеціалізовані. Універсальні біржі спеціалізуються на продажі різноманітних промислових та сільськогосподарських товарів..Щодо спеціалізованих товарних бірж, то на них продаються окремі товари або споріднені групи товарів.
Важливими елементами ринкової інфраструктури є ярмарки та аукціони. Ярмарок - це: регулярний ринок, який організовується у певному місці для періодичної торгівлі, яка, як правило, має сезонний характер.
Аукціони (публічні торги) - це продаж певних видів товарів, які користуються підвищеним попитом на основі конкурсу покупців. Це форма продажу у визначений час і визначеному місці, де товари попередньо виставляються для ознайомлення. Головним орієнтиром тут є отримання максимальної ціни за певний товар.
До ринкової інфраструктури належить і таке виробничо-фінансове утворення, як холдингові компанії- специфічні акціонерні компанії, капітал яких використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю й отримання доходів.
23. Капітал. Кругообіг капіталу. Основний та оборотний капітал
23.1 Капіта́л — за визначенням класичної економічної теорії один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від інших факторів виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.
Терміном капітал стали називати у період становлення капіталізму гроші, які підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.
У наш час утвердилися такі терміни, як людський капітал, інтелектуальний капітал, соціальний капітал тощо.
Капітал в економіці — це чинник виробництва у вигляді вартості, здатної приносити прибуток або збиток. Капітал не тотожний будь-якому засобу праці, який часто розглядається як фізичний капітал. Засіб праці може стати капіталом (збільшувати або зменшувати свою вартість) тільки тоді, коли його власники вступлять у певні відносини з власниками інших чинників виробництва. Ці відносини називаються економічними.
23.2Кругообіг капіталу — це безперервний рух капіталу, у процесі якого він послідовно проходить три стадії, набуває на кожній з них певної функціональної форми і повертається до своєї вихідної форми — грошової.
Оборот капіталу — це кругообіг капіталу, узятий не як окремий акт, а як процес, що безперервно повторюється. Оскільки капітал проходить у своєму русі сферу виробництва і сферу обігу, то його час обороту складається з часу виробництва і часу обігу.
23.3 Капітал, що перебуває у виробничій формі, за характером обороту традиційно поділяють на основний і оборотний.
Основний капітал — частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами (у міру зношення).
Існують два види ізношування основного капіталу — фізичне і моральне.
Амортизація основного капіталу — це заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт (послуги), що виробляється.
Оборотний капітал — частина продуктивного капіталу, вартість якої входить у створювані товари цілком і яка повністю повертається в грошовій формі після їх реалізації. До складу оборотного капіталу входять предмети праці (сировина, матеріали, енергія, паливо), а також капітал, витрачений на робочу силу.