10. Досконала та недосконала конкуренція.

Конкуренція – це елемент ринкового механізму, форма взаємодії ринкових суб’єктів, економічне суперництво відособлених товаровиробників за частку ринку і прибутку та механізм регулювання пропорцій суспільного відтворення.

Досконала конкуренція (ринок досконалої (чистої)конкуренції):

• Регулюється виключно автоматичним ринковим механізмом без втручання будь-яких інституцій;

• Велике число продавців і покупців;

• Однорідність продукції;

• Незалежність дій продавців та покупців;

• Об’єктивність ціноутворення;

• Поінформованість продавців і покупців;

• Вільний вступ у галузь.

Якщо в економіці не діють деякі умови ринку чистої конкуренції, то починають формуватися ринки недосконалої конкуренції.

Недосконала конкуренція поділяється на:

1. Монополістична конкуренція. Характеризується відносно великою кількістю підприємств на ринку, диференціацією, обмеженим контролем над ціною, переважання нецінової конкуренції, відносно вільним вступом в галузь.

2. Чиста монополія. Характеризується наявністю єдиного продавця на ринку; виробництвом специфічного продукту, що не має близьких замінників; ринковою владою підприємства, що забезпечує контроль над ціною; заблокованим вступом у галузь.

Монополістом вважається підприємство, яке має 35% ринку.

3. Олігополія. Декілька фірм на ринку, однорідна або диференційована продукція, взаємозалежність підприємств, значний контроль над ціною, значні перешкоди входження в галузь.

Якщо на ринку утвердилася ситуація, за якої багато покупців та кілька продавців, то цей ринок має назву "олігопсонії".

11. Дохід, прибуток і рентабельність.

Загальний дохід (виручка від реалізації) – це сума грошей, що отримана фірмою від продажу певної кількості продукції.

Прибуток(чистий дохід) – це частка доходу підприємства що залишається після відшкодування всіх витрат.

Залежно від методики оцінки визначають номінальний та реальний прибуток.

Номінальний прибуток характеризує фактично отриману величину прибутку.

Реальний прибуток — це номінальний прибуток, перерахований з урахуванням інфляції. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством.

Балансовий прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Після відрахування податку на прибуток отримують чистий прибуток.

Залежно від розмірів прибуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий і максимальний.

Рентабельність – відносний показник, що показує рівень прибутковості і вимірюється у відсотках, %.

 Рентабельність окремого виробу – відношення прибутку цього виробу до його собівартості

 Рентабельність реалізованої продукції – відношення чистого прибутку від реалізації до виручки на реалізацію.

 Рентабельність виробництва – відношення прибутку до вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів.

Показники рентабельності показують частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат.

12. Доходи населення, їх структура та принципи формування.

Доходи населення — це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини.

 Формування грошових доходів здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів (соціальних трансфертів), підприємницьких доходів, доходів від власності, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів.

*Загальні містять усі надходження, і розраховуються до сплати податків і обов’язкових платежів. *Чисті - це результат перерозподільних процесів. Ті доходи, що залишаються після здійснення зазначених платежів.

 Натуральні доходи включають продукцію особистого підсобного господарства, що використовується на особисте споживання, а також трансферти в натуральній формі.

• Номінальні — це величина нарахованих виплат і натуральних видач.

• Реальні — це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги.

 Трудові - це дохід, який отримує працівник у результаті своєї економічної діяльності як наймана робоча сила або у разі самостійної зайнятості.

 Нетрудові - являють собою надходження від діяльності, що ведеться з відхиленнями від чинних у державі правових норм, норм моралі та поведінки громадян.

 Приховані - пов’язані з тіньовою економікою, що являє собою приховану економічну діяльність.

 До участі в праці (до працездатного віку);

 Від участі в трудовій, підприємницькій, громадській діяльності;

 Тимчасово непрацюючими (безробітні, переселенці тощо);

 Після завершення трудової діяльності (пенсіонери).

13. Еволюція концепцій грошей та види грошей на сучасному етапі. В економічній теорії виділяють дві основні концепції походження грошей: Раціоналістична — гроші виникли як наслідок певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу. Представники: Арістотель, П. Самуельсон.

Еволюційна — гроші виділяють із загальної товарної маси, оскільки вони найпридатніші для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми, товарного виробництва й обігу.

З розвитком форм грошей змінювався механізм визначення носіїв грошових функцій і ролі грошей у цьому механізмі. Розглянемо основні етапи механізму визначення грошових функцій;

ЕТАП 1. Початкові стадії розвитку суспільства. Ринок виявляв потребу в грошах, висував певні вимоги до грошового товару, стихійно пропонував на цю роль один з ходових і здатних до її виконання товарів. Втручання держави — мінімальне.

ЕТАП 2. Закріплення ролі грошей за золотом. Держава взяла на себе зобов'язання надавати грошам точно визначену форму (монета), встановила контроль за їх створенням, запровадила контроль за повноцінністю грошей. Втручання держави посилилось

ЕТАП 3. Епоха паперових грошей. Держава визначає не лише форми грошей, а й їх вартість, регулюючи масу в обігу, надає також паперовим грошам силу платіжного засобу, приймає при платежах, реалізує систему заходів, спрямовану на підтримання маси грошей на рівні потреб обігу за умови збереження сталості цін. Значно посилилась коригуюча роль держави та міждержавних утворень. Аргументами об'єктивності походження грошей є: 1. Саме ринок спричиняє об'єктивну потребу в грошах, з якою держава повинна рахуватися.

2. Ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна вибрати носія, здатного найповніше задовольнити ці вимоги.

3. Кількість грошей в обігу визначається об'єктивними закономірностями, які повинна зауважувати держава в її регулятивних діях.

За критерієм матеріально-речового змісту розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінні (товарні та металеві) і неповноцінні (паперові та кредитні)[2]:

• Повноцінні — це гроші, номінальна вартість яких відповідає вартості благородного металу, що міститься в них. До повноціних відносять товарні та металеві гроші.

• Неповноцінні гроші — це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. До них відносяться паперові, кредитні гроші та білонна монета.

• Змішані форми грошей ─ гроші, якими користувалися в період переходу від повноцінних до неповноцінних грошей.[3]

Товарні гроші — це різновид грошей, які є товаром (наприклад худоба, зерно, ракушки, хутра). Тобто предмети, які можна безпосередньо використовувати, проте одночасно, вони виступають і як еквівалент вартості інших товарів. Купівельна спроможність товарних грошей ґрунтується на вартості, властивій конкретному товару, який виступає в ролі грошей.

Металеві гроші спочатку з'явилися як шматки металу різної форми та ваги, з часом вони трансформувались у форму монет. Монета грошовий знак, виготовлений з металу (золота, срібла, міді або сплавів) встановлених законом ваги і форми, що використовується як засіб грошового обігу та платежу.

Паперові гроші — це гроші, що не мають самостійної вартості, або ця вартість не співрозмірна з номіналом. Вони випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законним платіжним засобом на всій території.

Кредитні гроші — це права вимоги до фізичних або юридичних осіб, спеціальним чином оформлений борг, зазвичай у формі переданого цінного паперу, які можна використовувати для покупки товарів (послуг) або оплати власних боргів. Оплата по таким зобов'язанням зазвичай проводиться у визначений термін, хоча є варіанти, коли оплата проводиться в будь-який час на першу вимогу. Кредитні гроші несуть в собі ризик невиконання вимоги. Кредитні гроші пройшли наступний шлях розвитку: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.