41. Роль та місце держави у ринковій економіці

Державне регулювання ринкової економіки – це вплив держави на відтворювальні процеси в економіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних важелів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики. Держава може виконувати свої функції впливу на економіку прямо (через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення) або непрямо (через систему правових та економічних регуляторів, надаючи їм можливість орієнтувати діяльність господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів соціально-економічної політики). Необхідність державного регулювання ринкової економіки випливає з об`єктивно притаманних державі економічних функцій.

Регулюючі функції держави в ринковій економіці зведено до трьох основних із них — законодавчої, стабілізуючої, розподільчої.

Функції держави в сучасній ринковій економіці:

Держава здійснює прогнозування та індикативне планування обсягів виробництва, проводить грошову та фінансову політику, сприяє розвиткові виробничої та соціальної інфраструктури, забезпечує зайнятість населення, сприяє розвиткові фундаментальної науки.

Перша полягає в розробці системи економічних, соціальних і організаційно-господарських законів і постанов, які встановлюють певні правові засади ринкової економіки, гарантуючи таким чином однакові права й можливості всім суб'єктам будь-якої форми власності і господарювання.

Для розвитку конкуренції як основної умови і регулятора ринкової економіки держава розробляє антимонопольне законодавство. Воно дає можливість суб'єктам ринкової економіки реалізувати свої інтереси в узгоджених діях без порушення об'єктивних законів ринку.

Стабілізуюча функція держави забезпечує підтримання високого рівня зайнятості населення та цінової рівноваги і стимулює економічний розвиток країни.

Для цього необхідно визначити на державному рівні мету, напрями та пріоритети цього розвитку, надати відповідні ресурси для їхньої реалізації, застосовуючи грошово-кредитні та бюджетно-податкові засоби: забезпечити пропозицію грошей; стабільні рівні зайнятості населення та цін, проводячи відповідну фіскальну і кредитно-грошову політику, спрямовану на запобігання інфляції та безробіттю.

Розподільча функція держави полягає з одного боку у досягненні найсправедливішого розподілу доходів у суспільстві, а з іншого — найефективнішому розміщенні ресурсів у ринковій економіці.

Для здійснення цієї функції, котра сприяє виправленню певних недоліків ринкової системи, держава перерозподіляє кошти різних груп населення, що мають високі доходи, на користь непрацездатних і малозабезпечених, проводячи відповідну фіскальну та політику регулювання цін.

Крім того, держава встановлює і контролює мінімальний розмір заробітної плати; бере на себе функцію забезпечення суспільними благами, у виробництві яких приватні та колективні суб'єкти не зацікавлені, проте без цих благ не можливе існування суспільства.

Держава відіграє також важливу роль у регулюванні зовнішньоекономічних відносин і валютного ринку, міграції капіталів і робочої сили та контролі платіжних балансів.

Це сприяє стабілізації національної економіки і розвиткові світового господарства. Виконання державою регулюючих функцій в умовах ринкової економіки забезпечує досягнення балансу економіки на макрорівні, проведення ефективної грошово-кредитної політики, соціальний захист малозабезпечених верств населення.

Проте в сучасному світі економічні функції держави набагато ширші.

42.Ринок: сутність, об’єкти, суб’єкти, функції

Ринок —А) механізм взаємодії покупців і продавців;

Б) система відносин між попитом і пропозицією;

В) сукупність продавців і покупців, які вступають між собою в економічні відносини з приводу купівлі-продажу товарів і послуг за допомогою механізму узгодження цін на основі попиту і пропозиції

Суб’єкти ринку: покупці, продавці, держава

Об’єкти ринку: товари та послуги,капітал, праця, земля та інша нерухомість, цінні папери, інтелектуальні досягнення.

Сутність ринку повніше (системно) розкривається у виконуваних ним функціях.

Функції ринку:

1. Посередницька – економічно відособлені об’єкти: виробник і споживач, обмінюються результатами своєї праці;

2.Регулююча – ринок є посередником, проявляється у визначенні: що виробляти?, як виробляти?, для кого виробляти? Та встановлення ринкових цін;

3.Стимулююча – полягає в стимулюванні товаровиробників до створення нових технологій товарів, сприяє інтенсифікації виробництва;

4.Контролююча - сприяє контролю споживачів над виробництвом, вирівнюванню цін;

5.Інформаційна – відображає об’єктивну інформацію про попит і пропозицію товарів, послуг, капіталів, валют через постійну зміну цін, курсів, процентних ставок і т.д.;

6.Економічності – показує економічний інтерес продавців у максимізації прибутку та прагнення споживачів мінімізувати власні витрати. Це баланс попту, заробітної плати та пропозиції.

7.Санітарна – виявляється в очищенні ринку від економічно-застарілих галузей, економічно-нежиттєздатних господарюючих суб’єктів у сприянні високоефективного виробництва

43.Собівартість та її калькуляція

Собівартість продукції – витрати виробництва у грошовій формі на одиницю продукції.

Розрізняють:

- собівартість одиниці продукції;

- цехову собівартість (витрати цеху на виробництво конкретного продукту);

- виробничу собівартість(включає цехову собівартість ,а також загальнозаводські та інші цільові витрати)

- повна собівартість(виробнича собівартість та збутові,інші поза виробничі витрати)

Калькуляція собівартості – процес обчислення собівартості одиниці продукції робіт чи послуги за елементами витрат.

44.Структура і форми суспільного виробництва

Виробництво - це процес взаємодії людини з природою з метою створення матеріальних благ та послуг, які потрібні для існування та розвитку суспільства. Будь-яке виробництво є процесом суспільним і безперервним.

Виробництво за структурою складається з таких фаз:

1.Виробництво (процес перетворення ресурсів блага,які прямо чи опосередковано задовольняють людські потреби);

2.Розподіл(система суспільного визначення кому належатимуть результати виробництва);

3.Обмін(процес обміну одних продуктів на інші;обмін буває безпосередній та обмін продуктами через опосередкування грошей.)

4.Споживання(використання створених благ для задоволення потреб людей;споживання буває :виробниче(використання у виробничому процесі засобів виробництва та робочої сили);невиробниче(розподіляється на особисте та суспільне))

Будь який продукт,що виготовляється проходить вище згадані 4 стадії суспільного виробництва.

В розвитку суспільства виділяють дві форми суспільного виробництва: натуральне виробництво та товарне виробництво.

Натуральне виробництво - це такий тип організації економіки ,при якому продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробника, для задоволення власних потреб в середині господарства, що їх виробило. Тобто вироблений продукт не набуває товарної форми, а утворює фонд життєвих засобів для самого виробника

Товарне виробництво — це такий тип організації економіки, при якому продукти праці виробляються для продажу на ринок. Товари виробляються з метою задоволення потреб споживачів і надходять до них через використання ринкових відносин. Звичайно, що при цьому господарюючий суб'єкт націлений на отримання вигоди.