1. Попит: закон спадного попиту, фактори, що впливають на динаміку попиту.

Попит – форма виразу потреб споживачів, представлених на ринку та забезпечених грошовими засобами; або множина співвідношень цін і відповідної кількості товарів. Розрізняють індивідуальний та ринковий попит. Індивідуальний попит - це кількість товарів, які конкретний споживач зможе придбати за різними можливими цінами на певному ринку за певний період. Ринковий попит - це сукупний попит усіх покупців на певному ринку за певний період. 

На ринок діє закон спадного попиту – якщо ціна будь-якого товару збільшується при незмінності інших умов ринку, то попит зменшується. Попит динамічний. Він постійно змінюється під впливом багатьох чинників, а саме: економічних — зміни реальних потреб, реальних грошових доходів населення, цін на взаємодоповнюючі (комплементарні) товари, на товари-замінники (субститути); соціальних — рівня загальнолюдської культури, субкультури, традицій і звичаїв, економічної та політичної культури тощо; психографічних — належності до певного суспільного класу, способу життя (смаків і уподобань традиціоналістів, життєлюбів, естетів), типу особистості (запальна, схильна поступати «як усі», авторитарна натура); демографічних — зміни в структурі населення (за статево-віковою ознакою, розміром сім'ї, етапом життєвого циклу сім'ї, родом занять, освітою тощо). Головними серед показників є смаки, або переваги споживачів; кількість споживачів на ринку; грошові доходи споживачів; ціни на взаємопов'язані товари, очікування споживачів щодо майбутніх цін і доходів. Отже, в реальному економічному житті попит змінюється під впливом не тільки цінових, а й нецінових чинників. Проте покупець цікавиться насамперед ціною товару, який привернув його увагу, порівнюючи свої бажання зі своїми можливостями (доходом). Це означає, що попит на певний продукт залежить від цін на товари (чи послуги) та від частки доходу, виділеної на споживання.

2. Амортизація та знос основного капіталу

Процес поступового перенесення вартості основного капіталу на вартість виробленої продукції називається амортизацією. Амортизаційні відрахування акумулюються в амортизаційні фонди. Амортизаційні кошти призначені для відновлення елементів основного капіталу через його фізичне та моральне зношування. Фізичне зношування - втрата вартості основних фондів при їх технічному використанні або якщо обладнання не працює, а деталі погіршуються. Моральне зношення – це коли створюється нова сучасна та більш дешева техніка і за рахунок цього знецінюються старі машини або коли старі машини замінюються більш продуктивними. Амортизації підлягають витрати, пов’язані з:

придбанням та введенням в експлуатацію основних фондів і нематеріальних активів;

самостійним виготовленням основних фондів;

проведенням усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів -поліпшення основних фондів;

поліпшенням земель.

Визначення поняття основних фондів, що підлягають амортизації, та їх груп

Під основними фондами, що підлягають амортизації, розуміються матеріальні цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під нематеріальними активами, що підлягають амортизації, розуміється вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних прав, визнаних

об'єктом права власності конкретного підприємця, і яка зменшується у процесі виробничого використання.

Основні фонди поділяються на такі групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;

група 2 - транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі; меблі, конторське (офісне) обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної обробки інформації;

група 3 - інші основні фонди, що не ввійшли до груп 1 і 2, включаючи сільськогосподарські машини і знаряддя, робочу і продуктивну худобу та багаторічні насадження