30.Висвітліть основні погляди вчених на причини та час виникнення українського козацтва. Доведіть, що Запорозька Січ, за висловом м.Костомарова, була козацькою демократичною республікою

Проблема походження козацтва віддавна привертала увагу як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників і мала різнопланове трактування. Представники російської «державницької школи» (С. Соловйов, К. Кавелін) або цілком не сприймали козацтва, або давали йому негативну оцінку. Українські історики дореволюційної доби (М. Костомаров, Д. Яворницький) ідеалізували запорозьке козацтво. Польські вчені схильні пов'язувати проблему виникнення козацтва тільки з діяльністю польської й української знаті, а традиційна англо-франко-американська історіографія вбачає в запорозькому козацтві щось на зразок середньовічних піратів-флібустьєрів, головною метою яких була нажива і грабунок сусідів. На жаль, всі ці версії грішать однобокістю.

Поява козацтва і, особливо, його кількісне зростання за рахунок масових втеч залежного населення з панських маєтків викликали активну протидію магнатів та шляхти. Вони не могли змиритися з формуванням окремого незалежного від них соціального стану та прагнули заволодіти освоєними козаками землями. Тому випрошували в королів грамоти на ці новоколонізовані простори, захоплювали їх, намагалися встановити владу над тутешнім вільним людом. Окремі добивалися посад старост королівських маєтностей чи намісників великих магнатів і за їх розпорядженням будували тут замки для наступу на козаків та захисту володінь від татарських вторгнень. Натиск панства змусив частину козацтва піти на компроміс, зокрема погодитися виконувати сторожову службу у прикордонних замках, поповнити загони панських «служебників» тощо. Ті козаки, що не хотіли миритися з таким становищем, спочатку відповідали повстаннями, як це трапилось у 1536 p. у Канівському та Черкаському староствах, а потім почали відходити на «Низ». Тут, задніпровськими порогами, вони будували т. зв. городці та засіки чи «січі» з повалених дерев для захисту від ворожих нападів. Згодом на місці дрібних звели одну головну Запорізьку Січ, яку М.Грушевський назвав «огнищем козацької сили, солідарності, організованості»[2, .c148-149].

31.Дайте характеристику польсько-литовським уніям та визначте їх значення для соціального розвитку України

Кревська унія, укладена між Польщею та Литвою навертала литовців у католицизм, а землі Литви і України "на віки вічні" приєднувались до Польщі. Подальші об'єднавчі кроки - Люблінська (1569 р.) та Брестська (1596 р.) унії тільки посилили польську присутність та вплив католицизму в українських землях.

Кревська унія призвела до того, що згодом, вже через століття, Литва стала предметом відкритих зазіхань з боку польських феодалів. До 1569 р., до підписання Люблінської унії, польські землевласники уже володіли значними територіальними надбаннями і привілеями в межах Литовського князівства.

У 1413р. між Литвою і Польщею підписано Городельську унію. На Литовсько-Руську державу поширились обмеження. які діяли у Польщі щодо прав православних. Лише католики мали право брати участь у великокняжій раді.

Люблінська унія стала подією величезної політичної ваги. Для долі України вона мала досить суперечливі наслідки. З одного боку вона, сприяла посиленню польської експансії на українські землі, руйнівного наступу католицизму, наростанню соціальної напруги, ополяченню тогочасної української еліти. Безумовно, позитивним наслідком унії був вихід українських земель на орбіту західноєвропейської культури, могутній спалах культурно-освітнього руху, який вперше об'єднав представників усіх станів і започаткував народження українського народу як усвідомленої спільноти.

Українському народові загрожувало повне національне знищення. Польські магнати шляхта жорстоко визискували українських селян. Польський закон дозволяв феодалам карати селянина навіть смертю. Українських селян всіляко обмежували в правах. Підсумовуючи плюси і мінуси Люблінської унії, Н.Яковенко вважає, що вона принесла в Україну розбрат, кров і спустошення але водночас повернула її до Заходу, вивела із стану двохсотлітньої сплячки для опору й боротьби за виживання усі відомі прояви суспільної активності: релігійної, національної, економічної, збройної.

Після Люблінської унії починається енергійний наступ польського панства на землі України. Якщо раніше підпорядкування українських територій Литвою відбувалось в основному мирним шляхом, часто через угоди і просто запрошення, аби швидше позбутися залежності від монголо-татарських ханів, то включення України у складі Польщі здійснювалося жорстокими військовими методами. Кілька років точилась збройна боротьба за підпорядкування Галичини в XIV ст., аж доки вона була приєднана до Польщі як провінція. Так само відкритими військовими діями була захоплена частина Волині та ін. Українські землі[2, c. 105-107].