
- •41. Напрямок самочинного протікання ізотермічного процесу в закритих системах при постійному тиску. Енергія Гіббса.
- •42. Стандартні термодинамічні величини для хімічних сполук. Розрахунки напрямку протікання хімічної реакції за допомогою термодинамічних таблиць.
- •44. Константа хімічної рівноваги та способи її вирішення.
- •43. Хімічна рівновага як випадок динамічної рівноваги. Принцип Ле-Шательє. Вплив зовнішніх чинників на положення рівноваги.
- •45. Термодинамічні фактори, що визначають рівновагу. Термодинамічна умова рівноваги.
- •46. Поняття про фазу, компонент, ступінь свободи. Фазові рівноваги. Правило фаз Гіббса.
- •47. Фазові рівноваги в однокомпонентних системах. Фазова діаграма (діаграма стану) простої речовини, її характеристика. Умови кипіння та кристалізації рідини.
- •48. Діаграма стану води. Потрійна точка.
- •49. Дисперсні системи. Істинні розчини. Концентрація та способи її вираження.
- •50. Енергетика утворення розчину. Вільна енергія Гіббса, ентропія та ентальпія розчинення. Енергія сольватації.
- •51. Вплив температури та тиску на розчинність газів і твердих речовин у рідинах.
- •52. Тиск насиченої пари розчинника та його залежність від температури. Закони Рауля.
- •53. Відхилення від законів Рауля та їх причини. Ізотонічний коефіцієнт.
- •54. Осмотичний тиск розчину. Закон Вант-Гоффа.
- •55. Зниження температури замерзання та підвищення температури кипіння розчинів.
- •56. Кріоскопія і ебуліоскопія як методи вивчення розчинів. Визначення молекулярної маси розчиненої речовини.
- •57. Ідеальні та неідеальні розчини. Поняття про активність та коефіцієнт активності.
- •58. Теорія електролітичної дисоціації Арреніуса. Роль розчинника в процесі дисоціації.
- •60. Стан сильних електролітів у розчинах. Основні типи сильних електролітів у водних розчинах.
50. Енергетика утворення розчину. Вільна енергія Гіббса, ентропія та ентальпія розчинення. Енергія сольватації.
При розчиненні руйнуються зв’язки між молекулами, атомами та іонами в речовині, яка розчиняється, і у розчиннику, що пов’язано з витратою енергії
(Е). Процес сольватації — процес взаємодії молекул розчинника з частинками розчиненої речовини супроводжується виділенням енергії (ΔНсольв ). Сумарний енергетичний ефект процесу розчинення являє собою алгебраїчну суму теплоти, яка поглинається та виділяється:
ΔНрозч = –Е + ΔНсольв
Якщо енергія розриву зв’язків у речовині, що розчиняється, Е більша за енергію, яка виділяється внаслідок сольватації ΔНсольв , то спостерігається охолодження розчину (ΔНрозч > 0). Якщо ΔНсольв> Е, то розчин нагрівається (ΔНрозч < 0). Кількість теплоти, яка виділяється або поглинається при розчиненні одного моля речовини за даних умов, називають теплотою розчинення.
Тепловий ефект процесу розчинення складається з теплоти, яка затрачає ться на розривання зв'язків між частинками розчинюваної речовини, та теплоти сольватації:
ΔНрозч=ΔНрозр.зв+ΔНсольв
Ентропію розчинення можна подати як суму ентропії розривання зв'язків між частинками речовини, що розчиняється (ΔSрозв.зв), ентропії сольватації (ΔSсольв) та ентропії дифузії частинок речовини, що розчиняється, в об'ємі розчинника (ΔSдиф):
ΔSрозч=ΔSрозр.зв+ΔSсольв+ΔSдиф
Найчастіше під час розчинення ентальпійний та ентропійний чинники діють один проти одного, розчинення є оборотним процесом.
ΔGрозч показує у якому напрямку процес мимовільно відбуватиметься для розчину, концентрація якого дорівнює 1 моль/л.
51. Вплив температури та тиску на розчинність газів і твердих речовин у рідинах.
При розчиненні твердих речовин значна кількість енергії витрачається на руйнування кристалічної решітки, тому розчинність більшості твердих речовин зростає з підвищенням температури.
Однак існують тверді речовини, розчинність яких практично не змінюється або навіть зменшується з підвищенням температури. Прикладом перших є хлорид натрію, а других — сульфат та гідроксид кальцію. Розчинність твердих речовин залежно від температури прийнято зображати графічно у вигляді кривих розчинності .
Розчинність більшості твердих речовин зменшується із зниженням температури,
тому при охолодженні гарячих насичених розчинів надлишок розчиненої речовини виділяється у вигляді кристалів.
Розчинність газів у рідинах досить різноманітна. На неї в значній мірі впливають температура та тиск. Розчинність газів у воді являє собою екзотермічний процес (ΔН < 0), тому з підвищенням температури розчинність газів зменшується (табл. 12). Так, кип’ятінням води можна видалити з неї гази, які були розчинені.
Розчинення газів в органічних розчинниках часто супроводжується поглинанням теплоти (ΔН > 0), у подібних випадках розчинність газів зростає з підвищенням температури.
Залежність розчинності газів від тиску виражають законом Генрі (1803): маса газу, який розчиняється при сталій температурі в данному об’ємі рідини, прямо пропорційна парціальному тиску газу. Закон Генрі виражають рівнянням:
С = kр,
де С — масова концентрація газу в насиченому розчині; р — парціальний тиск газу; k — коефіцієнт пропорційності, який називається константою (коефіцієнтом) Генрі.
За законом Генрі, об’єм газу, який розчиняється при сталій температурі у даному об’ємі рідини, залежить від його парціального тиску.