Етологічні адаптації.

Вибіркове ставлення тварин до сонячного тепла визначає їх поведінку. Наприклад, клоп-солдатик в пошуках тепла навесні утворюють скупчення на добре прогрітих місцях.

Перелітна сарана на заході сонця піднімається у верхню частину травостою (де тепліше), а на сході опускається ближче до землі, яка прогрівається швидше Чимало прямокрилих розташовують вдень своє тіло паралельно сонячним променям і зберігають температуру тіла на 2,5-4С нижчою ніж температура середовища. Багато мешканців аридної зони для уникнення перегріву заривається у пісок.

Організми можуть частково уникати несприятливих температурних умов вибираючи відповідні мікрокліматичні умови. В цьому випадку крайнім проявом є міграція на великі відстані, що дозволяє повністю звільнитись від несприятливих температурних умов. Сигналом до початку міграції птахів та ссавців служить температура, тривалість дня та ін.

4.Пристосуваня до природних температурних умов у людини.

Людина за своїм походженням та за фізіологічними особливостями терморегуляції є тропічним видом: температура тіла піддається добовим коливанням в межах 10С, і не є стабільною в різних ділянках тіла.

При акламації до умов Півночі розрізняють 3 послідовні фази:

1. Початкова (найяскравіша) проявляються реакцію організму на нові кліматичні умови

2. Фаза врівноважування і перебудови механізмів врівноважування організму з зовнішнім середовищем. При цій фазі спостерігаються випадки „поломки” механізмів врівноважування та явище дезадаптації

3. Важливе значення мають також особливості світлового та ультрафіолетового режиму в умовах як полярного дня так і полярної ночі.

Світлове голодування викликає

• Підвищення захворювання рахітом

• Знижений вміст лейкоцитів у крові

• Зниження вмісту гемоглобіну

• Зміна імунологічної реакції організму збільшує захворюваність

Питання про акліматизацію людини в Заполярї вирішується шляхом створення достатнього теплового комфорту, компенсації світлового та ультрафіолетового голодування.

Тропічний клімат характеризується строго постійною температурою середовища(сезонні коливання не більше 1С, добові відсутні). В умовах такого теплового режиму забезпечується нормальний теплообмін людини без будь-якого одягу в тілі при повному спокої. Будь-яка діяльність в цих умовах пов’язана з додатковим виробленням тепла і потребує тепловіддачі шляхом потовиділення.

Потовиділення у людини в умовах тропічного клімату збільшується, і здатність до потовиділення в процесі акліматизації зростає. Значних змін зазнає кровообіг. Виявляється стійке зниження кров’яного тику і тахікардія. Температура тіла в умовах тропіків буває дещо підвищеною.

Отже, процеси адаптації людини до тропічного клімату зводяться в основному до зростання периферійного кровообігу. Збільшення кровопостачання шкіри забезпечує більшу тепловіддачу і підсилює роботу потових залоз. Важливе місце при адаптації в тропіках займають зміни крові. Збільшується вміст води в плазмі, особливо в перший період дії високих температур.