Інші морфологічні адаптації:

• У жуків-чорнотілок азидної зони під надкрилами є заповнена повітрям порожнина, що забезпечує додаткову теплоізоляцію

• У комах та павукоподібних азидної зони, як правило довгі ноги, завдяки яким вони піднімють своє тіло над розпеченим грунтом

• Пристосування спрямовані на відбиття сонячних променів від поверхні тіла: біле забарвлення тіла в жуків азидної зони, чорнотілки вкриті світлим волосяним покривом, або білим нальотом

• Металеве забарвлення вершечка (наші широти) захист від перегріву

• Темне забарвлення комах у високих широтах

Фізіологічні пристосування тварин до дії температурного чинника

Розподіл жиру та інших органічних речовин в організмі.

У північних форм жирові відклади розміщені під шкірою. У тварин, що лежать на мерзлому грунті і поїдають мерзлий корм є додатково в черевній порожнині. У ряду південних мешканців жирові відклади не займають всю поверхню тіла та розміщуються локально(горб у верблюдів, зебу). В зимовий період жирові поклади більші. У тварин полярних областей крім цього збільшується вміст глікогену в печінці, аскорбінової кислоти в нирках.

Великі запаси енергетичних речовин накопичується на зиму в бурій жировій тканині . Багато бурого жиру накопичується в області серця, діафрагми, в між лопатковій області, вздовж хребта. Особливо багато бурого жиру накопичується у тварин, що впадають в сплячку. Ця тканина містить значні запаси глікогену, ліпідів та інших речовин, вона багата мітохондріями, густо пронизана кровоносними судинами. Розміщення жирової тканини навколо життєво важливих органів має пристосувальне значення.

Фізіологічні адаптації проявляються через аклімацію – пристосування до певних температурних умов шляхом зміни рівня обміну речовин. Вона поширена у гомойтерних тварин. Тропічні ссавці підсилюють обмінні процеси при зниженні температури навколишнього середовища при +25С, при температурі 10С теплотворення у них припиняється, а при 0С вони гинуть. В противагу їм дрібні арктичні ссавці виявляють посилення обміну речовин лише при зовнішній t (-30С), а більші витримують мороз до (-40С) без підвищення рівня обміну речовин.

Опір підвищеним t у гомойтерних тварин здійснюються через збільшення тепловіддачі шляхом розширення периферійних судин і випаровування через шкіру.

Стійкість організмів до низьких температур забезпечується шляхом прогресуючого зневоднення, що викликає підвищення осмотичного тиску внутрішніх рідин тіла та пониження точки їх замерзання. Одночасно підвищується рівень обміну речовин.

У деяких комах, дуже стійких до холоду, накопичується значна кількість гліцерину, що утворюється із глікогену. Він має здатність понижувати температуру замерзання рідин до (-20С). В тканинах одного із канадських їздців , що витримує температуру (-20С), виявлено 25% гліцерину від живої ваги комахи.

Біохімічні адаптації

У зимостійких рослин в період підготовки до зими клітинний сік у вакуолях витісняється олією, крохмалем, білками, що захищає рослини від замерзання. У багатьох рослин на зиму олії та цукри відкладаються в надземних частинах рослин, а в підземних органах – крохмаль.

Важливим пристосуванням тварин до перенесення несприятливих умов є їх здатність впадати у сплячку. Сплячка буває літньою – естивція, та зимовою – гіперпазія. Від ступеня зниження життєвих процесів залежить чи є сплячка справжньою та несправжньою.

При незначному зниженні інтенсивності обміну речовин спостерігається несправжня сплячка( обмін знижується менше ніж на 30%. Температура тіла лише трохи менше норми (гіпотермія). Відключається нервова регуляція живлення, обмежується рухливість. Цей вид сплячки спостерігається у білок при сильному і тривалому інеї, борсуків, єнотів, собак, ведмедів(в стані сну народжують малят). Невеликі розміри новонароджених дозволяють вигодовувати їх при зниженому обміні речовин і відсутності живлення.

Перед справжньою сплячкою відбувається посилене накопичення резервних поживних речовин, котрі нерідко подвоюються. Понижений вміст води в тілі. Використання поживних речовин під час сплячки залежить від температури сховища. Втрати ваги за 120-170 днів сплячи складають 30-35%. Відбувається це не лише за рахунок жиру, але й за рахунок глікогену, печінки, легень. Справжня сплячка нормально протікає лише при t 0С (ссавці).