Питання для самоперевірки

1. Чим відрізняється робочий проект від проекту?

2. В чому переваги одностадійного проектування?

3. Яка мета розробки ТЕО та на якому етапі проектування здійснюють його розроблення?

4. Чи є обов’язковим розбиття виробничої території на зони при розробленні генерального плану?

Яких основних вимог треба дотримуватись при розробленні генерального плану?

Лекція 3

Зміст розділу робочого проекту:

„ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОПОЗИЦІЇ”

1. Зміст технологічної частини проекту. Загальні вимоги до вибору та складання принципової та апаратурно-технологічної схем.

2. Норми технологічного проектування бродильної галузі.

3. Норми розрахунків виробничої потужності цехів та відділень підприємств бродильної галузі промисловості.

1. Зміст технологічної частини проекту. Загальні вимоги до вибору та складання принципової та апаратурно-технологічної схем

До складу робочого проекту входить розділ „Технологічні рішення”, в якому наводять основне обґрунтування щодо асортименту та об’єму продукції, складу підприємства та режиму роботи цехів, вибору технологічних схем, обладнання, механізації та автоматизації процесів, чисельності робітників, компонування обладнання. Технологічна частина включає схеми енергопостачання та схеми технологічного контролю, обґрунтування прийнятих виробничих площ та складських приміщень, вимоги щодо теплоізоляції обладнання, використання відходів виробництва. Крім того, в цій частині проекту містяться замовні специфікації на основне та додаткові обладнання, арматуру та інші вироби, завдання та вимоги на розробку нестандартного обладнання.

Розроблення технологічної частини проекту починається з проектування технологічної схеми виробництва.

Зафіксована тим чи іншим способом послідовність та перелік технологічних операцій та процесів, які необхідно здійснити для перетворення сировини у готову продукцію має назву технологічна схема.

Технологічну схему можна формувати двома шляхами: у вигляді принципової та апаратурно – технологічної схем.

Викреслювання апаратурно-технологічної схеми проводять на аркушах формату А1, А2, А3, та А4 із зображенням основного та допоміжного обладнання. При цьому обладнання розміщується на рівнях відповідно до відміток по висоті поверхів виробничих приміщень, які наносять з лівого (рідше правого) боку аркушу. У разі компонування обладнання на кількох рівнях (наприклад, розлив горілки та лікеро – горілчаних напоїв) схему виконують на двох паралельних рівнях, але із зазначенням однієї і тієї ж відмітки рівня підлоги.

При зображенні принципових та апаратурно-технологічних схем застосовують умовно – графічні позначення (Рис. 1)

Для позначення не продуктових комунікацій використовують лінії перервані через кожні 20 – 80 мм для нумерації. Продуктові комунікації показують суцільною лінією без розривів. При великій довжині лінії продуктової комунікації між окремими апаратами вона, як виняток, може бути перервана. При цьому на одному кінці перерваної лінії вказують, до якої позиції на схемі ця ліній підведена, а на протилежному кінці − від якої позиції відводиться. При цьому зберігається горизонтальний або вертикальний рівень розриву.

У мовне позначення		2 0
Літерне	Графічне
Основний продукт		8
Вода	1
Пара	2
Повітря	3
Кислота	1 2
Луг	1 3
Протипожежний трубопровід	2 6
Вакуум	2 7
Гази бродіння	2 8
Діоксид сірки	2 9
1 00	4 0
1 40

Рис 1. Умовні позначення трубопроводів на апаратурно-технологічній схемі

При цьому свої цифрові позначення після цифри 28 можливо присвоювати напівпродуктам або деяким видам сировини .Лінії трубопроводів показують на схемі паралельно і перпендикулярно лініям рамки аркуша. Крім того, при позначенні трубопроводів на схемах відображають особливості їх взаємного розташування. Трубопроводи товщиною більше ніж 200 мм зображують двома лініями.

Згідно загальних вимог виконання проектів експлікацію трубопроводів викреслюють на апаратурно-технологічній схемі в лівому нижнього куті.

Штамп, в якому відображена назва креслення, розробники та затверджувачі зображують в нижньому правому куті. На апаратурно – технологічних схемах прямо над штампом на відстані 12 мм від нього наводяться дві таблиці: перша – експлікація трубопроводів по технологічним лініям та експлікація технологічного обладнання ( після експлікації трубопроводів). Нумерація іде зліва направо та зверху вниз. У кінці таблиць рекомендується за можливості залишити 3 – 5 незаповнених рядків. На апаратурно-технологічних схемах не зображують всю паралельно працюючу апаратуру, тільки необхідну для уявлення їх роботи кількість, але в переліку одиниць елементів в експлікації вказують їх повну кількість. В разі, якщо використано однотипне обладнання, але таке що виконує різні функції (сепаратор першого та другого ступеня), необхідно відмічати специфіку використання такого обладнання і позначати різними номерами або індексами.

Все обладнання на схемі викреслюють суцільними тонкими лініями (0,3 – 0,5 мм), а трубопроводи та арматуру – суцільними основними лініями в два – три рази товщими.

При виборі технологічної схеми намічають характер поточності технологічного процесу.

При розміщенні обладнання намагаються забезпечити безперервний рух сировини, напівпродуктів та готової продукції, що має назву виробничого потоку. Розрізняють горизонтальний, вертикальний та змішані виробничі потоки.

При горизонтальному потоці рух продукту з одного апарату в другий здійснюється за допомогою транспортних засобів. При вертикальному передбачають переміщення продукту на окремих дільницях під дією гравітаційних сил. При змішаному використовують оптимальне співвідношення двох видів потоків. На більшості спиртових заводів технологічний процес здійснюють, використовуючи вертикальний потік.

Вибір та викреслювання технологічних схем визначаються наступними факторами: асортиментом продукції; видом сировини та допоміжних матеріалів; якістю сировини; максимальним використанням сировини, зменшенням виробничих втрат сировини та допоміжних матеріалів; підвищенням якості продукції; скороченням числа та тривалості операцій; способом здійснення операції або процесу; забезпеченням руху сировини, напівфабрикатів, матеріалів та відходів найменшими, коротшими шляхами але в необхідному напряму з необхідною послідовністю; зведенням до мінімуму можливих перетинів виробничих потоків та транспортування сировини, напівфабрикатів, матеріалів через приміщення, в яких не здійснюється їх обробка; можливістю внесення змін та коректив у технологічні схеми у випадках зміни технологічного процесу або його модернізації.

Обираючи технологічні схеми необхідно аналізувати їх за переліченими ознаками і виявляти переваги та недоліки кожної з них.

Так, наприклад, вибираючи схему розварювання крохмалевмісної сировини, необхідно визначитись з видами сировини та допоміжних матеріалів, що будуть використані в технології. Застосування солоду як оцукруючого матеріалу дозволяє одержати спирт високої якості, однак, збільшує матеріальні та енергетичні витрати на процес солодорощення та розварювання. У зв’язку із цим на сьогоднішній день найперспективнішими схемами водно-теплової обробки крохмалевмісної сировини є низькотемпературні схеми розварювання із застосуванням концентрованих ферментних препаратів.

Другий приклад: порівняння застосування класичного способу зброджування охмеленого сусла чи прискореного у циліндроконічних бродильних апаратах. При застосуванні прискореного способу зброджування знижується концентрація сусла з 14 -16% до 3,6 – 3,2% вже на 3-ю добу,

за 12 -16 діб можна отримати готове пиво . Надлишкові дріжджі використовують як для подальшого застосування ( можливо використати до

12 генерацій, так і для кормових цілей ( на заводах потужністю вище 4 млн дал їх висушують). Планування асортименту продукції повинно випереджувати вибір технологічної схеми. Звичайно, що обраний асортимент буде також визначати особливості технологічної схеми.

Одним з основних та найважливіших етапів технологічного проектування є розрахунки продуктів виробництв.