2.2. Етапи проектування

Таким чином, весь процес проектування, тобто створення проектної документації на будівництво, можна розділити на два етапи: перший – підготовчий (передпроектний); другий – власно проектування (розробка проектно-кошторисної документації).

В свою чергу підготовчий етап складається з трьох розділів: техніко-економічне обґрунтування (ТЕО); вибір площадки для будівництва; завдання на проектування.

Порядок розробки проектно–кошторисної документації в одну або в дві стадії визначається в ТЕО.

Техніко-економічне обґрунтування розглядає доцільність і можливість реконструкції діючого підприємства або будівництва нового. ТЕО включає широке коло питань. Цей розділ проекту містить наступні відомості: вихідні дані та положення (посилання на постанови, рішення та інші документі, які є обґрунтуванням розробки ТЕО); потужність підприємства; асортимент сировини і допоміжних матеріалів; номенклатура продукції, спеціалізація та кооперація підприємства; основні технологічні та будівельні рішення; розрахункова вартість будівництва; економічні розрахунки будівництва та виробництва; висновки та пропозиції.

ТЕО проекту реконструкції має свої особливості. Воно містить порівняльну техніко-економічну характеристику виробництва до та після реконструкції; потужності основних цехів та відділень, можливості їх зміни; характеристику старого та нового обладнання, обґрунтування технологічних схем тощо.

На технічно нескладні об’єкти замість ТЕО проводиться розробка техніко–економічних розрахунків (ТЕР).

ТЕР включає визначення таких величин: капітальні вкладення і нормативні обігові кошти, які включають витрати на обладнання, будівельні та допоміжні матеріали; виробнича програма (план та реалізація); чисельність робочої сили, фонд заробітної плати в основному виробництві, рівень продуктивності праці; собівартість продукції на основі постатейної калькуляції; цехові та загально заводські витрати.

Документом, на підставі якого проектна організація здійснює розробку проектно-кошторисної документації на будівництво або реконструкцію підприємств є завдання на проектування. Воно складається замовником при безпосередній участі проектної організації. При цьому основою для складання завдання є попередньо розроблені ТЕО або ТЕР, або схема розвитку та розміщення галузі на перспективу.

Рекомендована форма завдання містить 16 позицій, більшість з яких неконкретизовані: підстава для проектування; терміни будівництва; стадійність проектування; відомості про проектну та будівельну організації; основні техніко-економічні показники; вимоги по житлово- цивільному будівництву; вимоги щодо впровадження нової техніки та передового досвіду щодо.

Разом із завданням на проектування замовник передає проектній організації ряд інших документів, в тому числі акт щодо вибору площадки на будівництво.

3. Склад та зміст розділів робочого проекту на будівництво об’єктів виробничого призначення

Розрізняють наступні основні види проектно-кошторисної документації:

• робочий проект (проект) на нове будівництво, розширення та реконструкцію діючих підприємств, будівель та споруд;

• робочий проект на технічне переоснащення діючих підприємств, будівель та споруд;

• робоча документація.

За складом та змістом перший її вид є найбільш об’ємний. В ньому можна виділити, як мінімум, два підвиди – робочий проект та проект. Розроблення робочих проектів та проектів здійснюється безпосередньо на підставі ТЕО (ТЕР); матеріалів по вибору площадки для будівництва та у відповідності із завданням на проектування. Робочий проект (проект) на нове будівництво, розширення та реконструкцію повинен складатись з наступних розділів: загальна пояснювальна записка; генеральний план та транспорт; технологічні рішення; наукова організація праці робітників та службовців; управління підприємством; будівельні рішення; організація будівництва; охорона навколишнього середовища; кошторисна документація; паспорт робочого проекту; заходи по цивільній обороні.

До складу робочого проекту включають також робочу документацію, яка складається з робочих креслень, кошторисів, відомостей щодо потреби в матеріалах, специфікацій обладнання, вихідних даних на розробку конструкторської документації та обладнання індивідуального виготовлення тощо.

Кожен з розділів робочого проекту (проекту) має свої особливості щодо складу, структури та змісту.

Загальна пояснювальна записка містись вихідні дані для проектування, потребу в енергетичних ресурсах, прогресивність та економічність проектних рішень, використання сировини та відходів виробництва, природоохоронні заходи, техніко-економічні показники проекту та їх порівняння з показниками у затверджених ТЕО (ТЕР), відповідність прийнятих проектних рішень по технології, обладнанню, будівельній частині, організації виробництва та праці найкращім досягненням вітчизняної та закордонної науки та техніки тощо.

В розділі „Генеральний план та транспорт” наводиться характеристика району та площадки будівництва, рішення та показники по генеральному плану, внутрішньому та зовнішньому транспорту тощо.

До основних креслень даного розділу відносять: картограму земляних мас для великих підприємств та споруд; ситуаційний план, який є частиною проекту, що включає в себе визначений район населеного пункту або оточуючої території, на якій вказують розташування запроектованого підприємства та інші об’єкти, які мають до нього безпосередні технологічні, транспорті або інженерно-технічні зв’язки. Його розробляють у невеликому масштабі (1 : 5000, 1 : 10000 або 1 : 25000); генеральний план, на якому наносять існуючі, проектні споруди та ті, що підлягають реконструкції або зносу, об’єкти охорони оточуючого середовища та благоустрою, принципові рішення по розташуванню інженерних мереж та транспортних комунікацій, заплановані відмітки території. Генеральний план підприємств розробляють у масштабі 1 : 500 або 1 : 1000 для площадок до 5 – 10 га, а для інших підприємств – 1 : 1000 або 1: 2000. Для найбільш великих підприємств допускається масштаб 1 : 5000.

Виробничу територію при проектуванні поділяють на окремі зони: передзаводську, на якій розташовують допоміжні будівлі та споруди, наприклад, стоянки для пасажирського транспорту; виробничу – з основними будівлями, включаючи цехи підсобного призначення, якщо вони необхідні для виробництва, а не для всього промислового району; підсобну – із розміщенням енергетичних об’єктів та площадок для прокладання інженерних комунікацій; складську.

В якості вихідних матеріалів для розроблення генплану використовують: склад підприємства (перелік всіх цехів та споруд); розміри та характеристики всіх споруд; схему виробництва, тобто взаємне розташування зв’язків; топографічні, геологічні, гідротехнічні та кліматичні характеристики обраного району; населенні пункти, промислові, транспортні та енергетичні підприємства та мережі, з якими може бути пов’язано підприємство.

При розробленні генеральних планів необхідно користуватись наступними правилами.

Взаємне розташування будівель повинно відповідати вимогам виробничого процесу та забезпечувати потік матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів без зустрічних та зворотніх рухів найкоротшим шляхом.

Залізні, безколійні дороги та інші засоби механізації транспортних операцій повинні забезпечувати подачу сировини, палива та відвантаження готової продукції синхронно з роботою основного виробництва.

Людські потоки повинні бути найкоротшими та, по можливості, не перетинати вантажних потоків.

Необхідно дотримуватись зонування виробництва ( розбити на зони).

Автомобільні дороги на території підприємства влаштовують за глухою, кільцевою або змішаною системою. У першому випадку для розвертання автомобілів а кінці глухого кута встановлюють кільцеві об’їзди або площадки розміром 12 х 12 м. При кільцевій системі передбачають кільцеву дорогу, яка охоплює основну частину забудованої території.

Відстань від автомобільної дороги до стіни будівлі при її довжині до 20 м та відсутності в’їзду в будівлю – 1,5 м, а при довжині будівлі більше 20 м – не менше 3 м. При наявності в’їзду в будівлю двохосних автомобілів – 8 м, трьохосних – 12 м.

Площу озеленення зазвичай приймають від 10 до 20 % загальної площі території, а ширину деревних насаджень на території підприємства не менше 2 м.

Територія виробництва повинна бути максимально використана: розриви між будівлями повинні бути мінімальними ( ½ суми висоти стоячих навпроти будівель, але не менше 15 м). В окремих випадках необхідно користуватись вимогами санітарних норм та правил ( табл. 2.1)

Мілкі об’єкти необхідно об’єднувати у блоки. Обслуговуючі, допоміжні цехи та склади необхідно розташовувати біля тих виробничих цехів, які вони обслуговують.

Якщо у майбутньому підприємство передбачається розширити, то будівлі необхідно розташовувати таким чином, щоб у послідуючому вони не підлягали зносу.

Таблиця 2.1

Протипожежні розриви між двома виробничими будівлями, спорудами та закритими складами

Ступінь вогнестійкості однієї будівлі або споруди	Розриви, м, при ступені вогнестійкості іншої будівлі або споруди
	І та ІІ	ІІІ	ІV та V
І та ІІ	Не нормується	9	12
ІІІ	9	12	15
ІV та V	12	15	18

Генплан повинен передбачати відповідний архітектурний ансамбль. Для цього необхідно будівлі розташовувати паралельно або перпендикулярно одна одній, ставити за фронтом у лінію, гармонійно розташовувати площадки та елементи благоустрою. Найбільш раціональною є форма території у вигляді прямокутника із співвідношенням сторін 1:2.

Підприємство повинно бути вірно розташовано по відношенню до пануючих вітрів для охорони більшості цехів від пилу, диму та газів.

Переважний напрям вітрів приймають по середній розі вітрів літнього періоду року на підставі багаторічних (50 – 100 років) спостережень метеорологічних станцій. Розу вітрів будуть у відповідному масштабі наступним чином. Коло ділять на 8 або 16 рівних частин і в результаті одержують 8 або 16 румбів за напрямами частин світу. Від центра кола (початок координат) відкладають у вибраному масштабі процентну повторюваність вітрів за відповідними румбами. Одержані точки з’єднують. Найбільш витягнута сторона одержаної фігури (роза вітрів) показує напрям (до центра рисунка) вітру. Для того, щоб визначити розу вітрів по швидкості за направленням відповідних румбів відкладають силу вітру (в м/с) у вибраному масштабі, після чого одержані точки з’єднують між собою.

На генплані розу вітрів викреслюють у верхньому лівому куті креслення. Рекомендується, по можливості, промислові підприємства розташовувати подовженою віссю паралельно або під кутом 45⁰ до напряму пануючих вітрів.

Але в дипломних проектах, на відміну від генплану робочих проектів, розу вітрів можна не наносити, а замість неї в лівому верхньому куті листа наносять вказівник направлення півночі у вигляді стрілки з літерою „Пн” біля загострення.

Для характеристики того, як правильно використана площа промислової площадки, існують оціночні показники: коефіцієнт забудови промислової площадки (Кз) та коефіцієнт використання території промислової площадки ( Кв):

; (2.1)

, (2.2)

де, F₁ – площа, яку займають будівлі, м²; F₂ – площа, яку замають криті споруди, м²; F₃ – площа, яку використовують для розташування виробничих засобів, м²; F – площа промислової площадки, м².

Коефіцієнт забудови К₃ промислової площадки характеризується відношенням суми площ, які займають будівлі та криті споруди, до площі промислової площадки. Його величина для нових підприємств харчової промисловості приблизно 0,45 – 0,50.

Коефіцієнтом використання території К_в промислової площадки називається відношення суми площ, які займають будівлі, криті споруди та всі засоби, до площі промислової площадки. Його величина для нових підприємств харчової промисловості приблизно 0,55 – 0,60.

Графічні зображення генпланів виконують за вимогами відповідних стандартів. Умовно-графічні зображення будівель та споруд, транспортних засобів виконують суцільною основною лінією, підземні – штриховою тої самої товщини. На одному кресленні позначення існуючих споруд наносять більш тонкими лініями, ніж тих, що проектуються. Існуючі залізні дороги на генпланах масштабами 1: 500 та 1: 1000 допускається також наносити суцільною тонкою лінією.

Номер споруди по експлікації ставлять у нижньому правому куту. Креслення горизонтального планування розмішують на листі так, щоб довга сторона границі території розташовувалась вздовж довгої сторони листа. Верхня сторона листа повинна відповідати північній стороні території.

Наступний розділ робочого проекту – це „Технологічні рішення”. Це один з найоб’ємніших розділів, в якому наводяться основні проектні рішення щодо обраної технології та обладнання.

В розділі „Наукова організація праці робочих та службовців” наводяться дані щодо оснащення, планування та обслуговування робочих місць, санітарно-гігієнічні, естетичні та фізіологічні умови праці, схема управління підприємством, чисельність управлінського та іншого персоналу підприємства.

Розділ „Будівельні пропозиції” містить короткий опис архітектурно- будівельних рішень по основним будівлям, принципові рішення по освітленості робочих місць, зниженню шуму та вібрації, забезпеченню вибухо- та пожежобезпеки, водопостачанню, каналізації, опаленню; плани, розрізи і фасади будівель та споруд тощо.

Розроблення проектної документації по розділу „Організація будівництва” здійснюється у відповідності із вимогами санітарних норм та правил. В цьому розділі наводять будівельний генплан, потреби у будівельних матеріалах і конструкціях тощо.

В розділі „Охорона навколишнього природного середовища” вказують заходи по охороні атмосфери повітря від забруднень, охороні водоймищ від забруднень стічними водами, відновленню (рекультивації) земельних ділянок; охороні надр та тваринного світу.

Розділ „Житлово-цивільне будівництво” розробляється, якщо це встановлюється завданням на будівництво. При цьому виділяються черговість житлово-цивільного будівництва, яке забезпечує введення в експлуатацію пускових комплексів підприємства.

Склад та зміст розділів робочого проекту (проекту) можуть бути змінені або скорочені відповідними міністерствами та відомствами залежно від складності об’єкту.