6.3. Основні принципи компонування обладнання

При компонуванні обладнання необхідно дотримуватись наступних принципів. По-перше, проектувальник повинен враховувати всі вищезазначені вимоги та норми. При цьому необхідно проводити оцінку окремих виробництв, їх стадій та процесів з точки зору виділення вологи, тепла, парів окремих речовин, пилу та визначати умови їх сумісного розміщення. Визначаються також процеси, які повинні бути ізольовані ( наприклад, процеси очищення зерна).

По-друге, повинен бути проведений аналіз напрямів руху предметів праці у виробництві. Слід зазначити, що кожний з типів виробничих потоків (вертикальний, горизонтальний, змішаний) мають свої переваги та недоліки. В спиртовій та лікеро-горілчаній промисловостях застосовують всі види компонування обладнання, однак, переважає змішаний тип. При вертикальному компонуванні розподілення технологічного обладнання за поверхами та прив’язками починається по вертикалі (розрізи), а потім по горизонталі (плани). При такому компонуванні забезпечуються найменші витрати на міжцехове транспортування сировини, напівфабрикатів та продукції, подачу енергії тощо. Однак, розташування обладнання за поверхами повинно бути відносно рівномірним та відповідати вимогам техніки безпеки. Однакове та однотипне обладнання повинно бути встановлене, по можливості, на одному поверсі, що дозволить спростити процес обслуговування машин та дає можливість скоротити чисельність персоналу. На перших поверхах слід розташовувати обладнання з великою масою, а також машини, що викликають вібрацію. Розташування їх з опорою на природну основу обходиться дешевше. Однак, обладнання, яке викликає вібрацію конструктивних елементів будівель та машини, на якість яких впливає вібрація (дозуючі пристрої тощо), повинні монтуватись на різних поверхах. Малогабаритне обладнання, і перш за все машини, які не потребують великих витрат праці на обслуговування, необхідно розташовувати, по можливості, одне над іншім на одному поверсі з улаштуванням, в разі необхідності, площадок для обслуговування. Підсобні та побутові приміщення повинні бути узгодженні з промисловими приміщеннями та з виходами назовні, що потребує їх розміщення на першому поверсі. Вертикальне компонування, як і горизонтальне та змішане, розробляється в декількох варіантах. Потім з низ обирають найкращий.

При горизонтальному компонуванні перш за все обирають варіант розташування усього обладнання в плані. При цьому враховують, що машини та апарати можуть бути розміщені в один ряд. При цьому збільшується довжина будівлі, однак, зменшується її ширина, що забезпечує добру природну освітленість приміщень та робочих місць. Машини та апарати можуть також бути розміщені у два, три, чотири ряди, що дозволяє зменшити дожину будівлі її форма наближається до оптимальної − квадрату, однак, при цьому збільшується ширина та погіршується освітленість. В обох випадках необхідно правильно встановити проходи між окремими машинами та їх рядами з урахуванням норм безпеки. При цьому компонування також враховують прив’язку побутових, допоміжних приміщень з виробничими та виходами назовні. Проходи між машинами та стінами повинні бути мінімальними та по можливості не перебільшувати меж, обумовлених вимогами техніки безпеки та зручності обслуговування. Це дозволить зменшити виробничу площу та зменшити довжину транспортних ліній.

При проектуванні також слід враховувати два основних способи розташування обладнання. Перший полягає в тому, що машини встановлюють по ходу технологічного процесу, в порядку виконання технологічної операції. В цьому випадку рух предметів праці від машини до машини і від одного робочого місця до іншого проходить в одному напрямі та витрати на міжопераційне транспортування сировини та напівфабрикатів найменші.

Другий спосіб полягає у групуванні на одному поверсі, в одному приміщенні, на одній ділянці однакового або однотипного обладнання. При цьому мають місце, як правило, зворотні рухи предметів праці, що збільшує витрати на їх між операційне транспортування. Однак, такий спосіб створює умови для багатоверстатного обслуговування та зменшення кількості обслуговуючого персоналу.

Перший спосіб є типовим для спиртової та лікеро-горілчаної галузі.