4.3. Методи розрахунку робочої сили та транспорту, виробничих площ, складських приміщень та освітлення

Під час промислового проектування одним з етапів є розрахунок кількості робітників, що забезпечуватимуть перебіг технологічного процесу. При нормах вироблення, що виражаються за масою або за одиницями продукції, кількість людино-годин для кожної операції за зміну визначають за формулою:

(4.14)

де, А – кількість людино-годин за зміну, люд.-год; Q – кількість продукту, що переробляється за зміну, т, кг, шт.; а – норма виробки на одну людину, т, кг, шт.

Так як вироблення продукту може складатись з ряду операцій, то сумарна кількість людо-годин визначається наступним чином:

А_сум = А₁ + А₂ + .....А_n (4.15)

Тоді кількість людей у зміну визначають за формулою:

(4.16)

де, Т – тривалість зміни, год; к – коефіцієнт, який враховує продуктивність праці.

Під час розрахунку транспорту враховують його розподіл на зовнішній та внутрішньозаводський. Вибір транспорту залежить від вантажообігу підприємства, характеру сировини, що переробляється, та готової продукції. В якості основних технічних транспортних засобів внутрішньозаводського призначення використовують конвеєри, самопливні труби, труби для перекачування під тиском, пневмотранспорт, кари тощо.

Розрахунок необхідної кількості таких транспортних засобів може бути зроблений за наступною формулою:

(4.17)

де, Q – кількість вантажу, яке необхідно перемістити за одиницю часу; g – продуктивність того чи іншого виду транспорту в ту ж саму одиницю часу.

Оптимальні об’єми будівель для розміщення технологічного процесу визначають за попередніми даними на підставі розрахунку за збільшеними нормами. Знаючи розміри обладнання можливо визначити необхідну для них площу. Додаючи необхідні відстані на підходи до обладнання, на проходи, проїзди, сходи, можливо отримати загальну необхідну площу для розміщення технологічного процесу. Площу, визначену таким чином, перевіряють за чисельністю зайнятих у технологічному процесі людей із розрахунку 4,5 м² на людину. Таким методом попереднього визначення площ користуються у тому випадку, коли технологічну схему проектують вперше і для неї ще нема проектних рішень.

Площі складських приміщень визначають за кількістю і характером вантажів, розміщених в них та за нормами розміщення вантажів.

Загальна формула для визначання площі складів F має наступний вид, м²:

(4.18)

де, Р_ср – середньодобове надходження вантажів на склад, т, кг , шт.; Р – середньодобовий залишок вантажів з урахуванням середньодобового випуску вантажів зі складу, %; Z_ср – середня тривалість зберігання вантажів на складі, діб; К – коефіцієнт нерівномірності надходження вантажів на склад; В_с - навантаження на 1 м² підлоги складу, т (кг) або шт.

Норми навантаження на 1 м² визначаються залежно від характеру вантажів, характеру укладки, висоти штабелів, допустимих навантажень на перекриття, характеру транспортних операцій у складі та нормативних умов зберігання вантажів. Так, наприклад, визначення площі складу для зберігання продукції лікеро-горілчаного заводу проводять за формулою, м²:

(4.19)

де, S – площа складу, м²; Qc – середньодобовий випуск пляшкової продукції (ящики та інші одиниці), шт; N – норма запасу зберігання, 2 доби; B – норма навантаження на одиницю складської площі, шт/м² (50-75); Кн – розрахунковий коефіцієнт використання складської площі ( 0,5-0,75).

Для освітлення та аерації виробничих приміщень використовують віконні прорізи з одинарним або подвійним посклиттям або суцільне стрічкове посклиття, що дозволяє одержати добру природну освітленість.

Освітленість, яка створюється природним світлом, змінюється у широких межах. Збільшенню природної освітленості сприяють розміри вікон, колір стін, підлоги, стелі, а також розміщення технологічного обладнання.

Природну освітленість розраховують за формулою:

(4.20)

де, a – довжина віконного прорізу, м; b – ширина віконного прорізу, м; n - число віконних прорізів; F - площа поверху, м².

Співвідношення світової поверхні вікон в межах одного поверху до площі стелі цього ж поверху повинно бути: у виробничих будівлях – 0,33 -0,125 (або 1/3 – 1/8); в складах готової продукції та роздягальнях – 0,1 (або 1/10); у лабораторіях та адміністративному корпусі – 0,25-0,2 (або 1/4 - 1/5 ).

Крім природного освітлення на виробництві обов’язково передбачають електроосвітлення, проектування якого також має певні правила.

Витрату електроенергії на освітлення цеху, яку включають до норм витрат електроенергії на виробництво продукції кожного цеху розраховують за формулою, кВт*год/од. продукції:

(4.21)

де, Ny – встановлена потужність електричного освітлення, кВт; K_o – коефіцієнт одночасності освітлення (0,8); T – тривалість електричного освітлення, год; Q – потужністю цеху.

Встановлену потужністю електроосвітлювальних приладів визначається за формулою, кВт:

(4.22)

де, ŋ –питомі витрати електроенергії на освітлення, Вт/м²;

S – площа виробничих приміщень, м².