3. Схоластична починається у хі ст. Виокремлюють ранню (хі - хіі ст.),

середню схоластику (ХІІ - ХІІІ ст.) та пізню схоластику (ХІІІ - ХIV ст.). Слово походить із гр. «schola» - школа, пов’язане із розвитком міст та різних шкіл - від монастирських та єпископальних до світських, юридичних, медичних, математичних. Геометрію та діалектику почали використовувати до осягнення Бога за допомогою внутрішнього досвіду. Середньовічні схоласти були переконані, що можна досягнути раціонального знання про суще, перш за все про початок Бога та доказати його існування за допомогою логічних прийомів. Але наука мала б підкорятися релігії держави. Науки: тривіум (логіка, граматика, риторика), квадривіум (арифметика, музика, геометрія, астрономія). Ці науки започатковані іще в епоху Античності. У ХІІІ ст. з’являються університети (3 факультети: медичний, юридичний, теологічний). Фактично, на цих трьох факультетах заборонялося використовувати погляди Арістотеля, крім його логіки, у той час як на факультети вільних мистецтв навчання було більш ліберальнішим.

Представник ранньої схоластики - Скот Еріуген ввів поділ природи: не

створена і не творить (Бог); створена і творить (Бог); створена і не творить (людина); не створена і творить (логос).

Абеляр («Так і ні», «Пізнай самого себе») вважав, що віру потрібно захищати за допомогою діалектики, тобто раціонально. Він розмежував філософію та теологію. Божу волю можна пізнати і за допомогою філософії.

Тома Аквінський («Сума теологій») - представник середньої схоластики. У Томи Аквінського, найвідомішого представника схоластики, виокремлюють 5 шляхів доказу буття Божого:

1) шлях, який виходить із поняття руху;

2) шлях, який виходить із поняття виробничої причини;

3) третій шлях виходить із поняття можливості та необхідності;

4) шлях, який виходить із більш та менш досконалих речей;

5) шлях, який виходить із розпорядку природи. Є істота, яка є ціллю для всього, що відбувається у природі; ми називаємо його Богом.

Хоча Тома і визнавав, що коли розум сумнівається, має вірити перш за все, але все ж розум мав би прагнути зрозуміти Божу волю. Серед форм правління виокремив монархію. Якщо монарх посягає на інтереси церкви, його потрібно скинути. Найвища ціль держави - підготувати людей до потойбічного світу.

Науковці вважають, що Оккам показав можливість існування знання поза теологією, поза етичними принципами. Ця тенденція могла вплинути на Новий час із ствердженням науки як абсолютної цінності.

Серед схоластів помітні прибічники 2 напрямів: реалісти (помірковані (загальне існує реально в речах), крайні (загальне існує до речей і поза ними)) та номіналісти (крайні (загальне слово, термін, назва речі, які існують після речей у свідомості людини) та помірковані (вбачали існування загального не лише у слові, імені, речі, але й в її поняття)).

3. Містика.

Бернар Клервський за джерело ідей визнавав перш за все Євангеліє та Старий заповід. Щоб спілкуватися із Богом, потрібні, перш за все, аскетизм та подвижництво. Надавав перевагу високій емоційності перед спокійною розсудливістю. Високо цінував дух людини, перш за все у ньому цінував смирення. Розрізняв 4 ступеня любові та 12 ступенів смирення. Найвищий - стан людської душі, коли та уподобляється Богу (екстаз). Франциско Асизький вважав, що пізнання Бога відбувається через пізнання власної душі, а не через матеріальний світ. Якщо у нас є інтуїція, це означає, що віра наставниця у розуму.

Такі погляди містиків походять іще від Августина.

Мейстер Екхарт вважав, що душа не створена, вона єдиносущна Богу, людська душа і Божа - тотожні. Людина судить про Бога по собі. Бог безликий, він всюди. Якщо він всюди, то немає необхідності йому молитися.