8

Тема 4: «Філософія Середніх віків»

План

1. Апологети.

2. 7 Вселенських соборів.

3. Патристика.

4. Схоластична філософія.

5. Містика.

6. Арабо-мусульманська філософія.

Ключові поняття: апологетика, патристика, Вселенські собори, схоластика, містика.

1. В. Кохановський, В. Яковлєв вважають, що християнська ідеологія скористувалася грецькою системою неоплатонізму, яка намагалася охопити усі сфери духовного життя людини. Апологети (захисники) християнства та отці церкви заклали основи середньовічної філософії, осмислюючи тексти християнства (у першу чергу тексти Нового та Старого заповітів). В основі середньовічної ідеології були закладені євангельська та апостольська ідеологія в органічному синтезі із грецькою раціоналістичною філософією (логікою Арістотеля у тому числі). Проте отці церкви заперечували матеріалістичні переконання Арістотеля.

У кінці ІІ і у ІІІ ст. освічені християни стали виступати на захист християнства, використовуючи античну філософію. Захищали християнство Іустин (Юстин), Татіан, Тертуліан, Оріген. Задача апологетів - довести нехристиянському світові, що філософія язичників протирічлива і що найкращі мислителі Античності (Сократ, Платон, стоїки) попередили ідеї Ісуса Христа.

Тертуліан розмежував віру та розум. «Син Божий розп’ятий - це не соромно, бо достойно сорому; помер Син Божий, - достовірно, бо безглуздо; воскрес - безсумнівно, бо неможливо». Людина може обирати між добром та злом, що приводить до первородного гріха. Це дає можливість ввести у суспільство право, яке має сенс там, де є свобода.

Гностицизм (гносис - знання) - релігійно-філософський рух, представлений різними вченнями і спільнотами середини ІІ - початку ІІІ ст., що за умову подолання зла у світі визначив особливе знання, яке доступне обраним і посвяченим.

2. 7 Вселенських соборів православної церкви.

1. Нікейський Вселенський собор.

Перший Вселенський Собор відбувся у 325 р. у місті Нікеї за імператора Костянтина Великого. Собор осудив і відкинув єресь Арія й утвердив неспростовну істину - догмат: Син Божий є істинний Бог, народжений від Бога Отця перше всіх віків і так само вічний, як Бог Отець; Він народжений, а не сотворений, і єдиносущний з Богом Отцем.

На цьому ж Соборі було постановлено святкувати Пасху (Великдень) у перший недільний день після першого весняного повного місяця, визначено було також священикам бути одруженими, було встановлено багато інших правил.

2. Константинопольський (Царгородський) Вселенський собор.

Другий Вселенський Собор відбувся в 381 р. у місті Константинополі (Царгороді) за імператора Феодосія Великого. Цей Собор було скликано проти лжевчення колишнього аріанського єпископа константинопольського Македонія, який відкидав Божество третього Лиця Св. Тройці, Духа Святого; він учив, що Дух Святий не є Бог, і називав Його творінням або створеною силою, що служить Богу Отцю і Богу Сину так, як ангели.

На Соборі були присутні 150 єпископів, серед яких були: Григорій Богослов (він був головою Собору), Григорій Ниський, Мелетій Антиохійський, Амфілохій Іконійський, Кирило Єрусалимський та ін.

На Соборі єресь Македонія була осуджена і відкинута. Собор утвердив догмат про рівність та єдиносущність Бога Духа Святого з Богом Отцем і Богом Сином.