8.Лекція. Створення зв'язуючих документів

8.1.Поняття зв'язаних документів

Що таке впровадження і зв’язування об'єктів? Операційна система має так званий Буфер обміну. Об'єкт, виділений в документі, можна відправити до буфера, а потім цей об'єкт можна вставити в інший документ. Такий метод називається Впровадженням (Embedding). Можна також скопіювати інформацію, вставити її в інший документ і повідомити систему Windows, що слід поновлювати копію кожного разу, коли змінюватиметься оригінал. Цей метод називається Зв’язуванням.

І для зв’язування. і для впровадження необхідно мати в наявності два файли: вихідний і файл призначення. Програма, в якій створюється вихідний файл, називається Сервером, а, в якій створюється файл призначення, - Клієнтом.

Дані, які зв'язують або впроваджують , називаються Об'єктом.

Об'єкт – це фрагмент деякого документа: текст з текстового процесора, діапазон комірок з електронної таблиці, векторна графіка, відсканована фотографія і т.д.

Необхідна умова: програми сервера і клієнта повинні підтримувати OLE технологію. OLE – означає зв’язування і впровадження об'єктів (object linking and embedding).

У програмах пакету Microsoft Office ХХ існує два основні способи зв’язування і впровадження об'єктів:

1. за допомогою команд Копіювати і Спеціальна вставка;

2. з використанням команди Об'єкт з меню Вставка.

При виконанні впровадження дані, створені в Програмі-Сервері, стають невід'ємною частиною Програми-Клієнта. Якщо Фрагмент-Оригінал в вихідному файлі буде змінений, то дані у файлі призначення залишаться незмінними.

При зв’язуванні двох файлів ситуація інша: дані ніколи не переносяться у файл призначення, вони залишаються в вихідному файлі Програми-Сервера. Замість зв’язаних даних файл призначення містить два інші елементи:

• маркер, що вказує на існування вихідного файлу;

• адреса, яку повідомляє Сервер, де потрібно шукати зв'язані дані.

Доки зв'язок існує, будь-які зміни даних в вихідному файлі сервера негайно відобразяться в файлі призначення в Програми-Клиенту.

8.2.Переваги і недоліки зв'язаних документів

Якщо об'єкт впроваджений, то він «живе» усередині документа, вбудований у файл і передається разом з ним. Об'єкт можна редагувати (змінювати) на місці, не виходячи з файлу призначення. Подвійне клацання на об'єкті викликає вікно редагування. Недолік методу впровадження в тому, що файл призначення значно збільшує свій розмір займаного простору на носії.

Якщо об'єкт зв'язаний, то він зберігається у іншому місці. Економія місця в документі при зв’язуванні об'єктів має зворотну сторону, доводиться стежити за збереженням зв'язку. Але є і переваги, файли поновлюються при поновленні впроваджених об'єктів.

Проглянути Буфер обміну можна командою: Пуск>Программы>Стандартные>Служебные>Буфер обмена

Вміст вікна Буфера обміну можна зберегти в будь-якому місці диска з розширенням .CLP.

8.3.Різновид зв'язку. Принципи ole і dde зв'язку Впровадження об'єкту за допомогою команд Копіювати і Спеціальна вставка

Виконуються наступні дії:

1. Вибрати дані в вихідному файлі;

2. Скопіювати їх в буфер обміну командою Правка>Копировать в Програмі-Сервері;

3. Активізувати Програму-Клієнт і файл призначення;

4. Викликати команду Правка>Специальная вставка і встановити перемикач • Вставить;

5. Вибрати перший елемент в списку Як: (Це може бути Документ Microsoft Word (об'єкт). Якщо вибрати інший елемент списку, то будуть вставлені дані: текст, числа і т. п., а не об'єкт.);

6. Встановити параметр: - Поверх текста або В виде значка і підтвердити виконання команди.

При використанні цього методу вихідний файл можна не зберігати. Потрібно зберегти (привласнити ім'я) файлу призначення. Його розмір збільшиться на величину вставленого об'єкту. Подвійне клацання на об'єкті викликає Програму-Сервер для коректування. Кнопка [Esc] дозволить завершити коригування. Після коригування об'єкту зміни відображаються тільки у файлі призначення.