- •21. Ознаки трудової правосуб’єктності роботодавця
- •2. Майнові:
- •22. Поняття трудового договору, його відмінність від суміжних цивільно-правових договорів, пов’язаних із працею (підряду, доручення,авторського та ін.)
- •23. Зміст і форма трудового договору
- •24. Загальний порядок укладення трудового договору, його оформлення.
- •26. Контракт як особливий вид трудового договору, сфера його застосування
- •27. Суміщення професій (посад) та його значення.
- •29. Трудовий договір з молодим фахівцем.
- •30. Поняття та види переведень на іншу роботу.
- •31. Переміщення на інше робоче місце і його відмінність від переведення.
- •32. Зміна істотних умов праці та її правові наслідки.
- •33.Атестація працівників та її значення.
- •34.Поняття і випадки відсторонення від роботи.
- •35.Класифікація підстав припинення трудового договору.
- •36.Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •42.Поняття надурочних робіт і порядок їх застосування.
- •43. Поняття і види часу відпочинку.
- •44. Види відпусток за зу «Про відпустки»
- •45.Щорічна основна відпустка та порядок її надання.
- •46.Види шорічних додаткових відпусток та порядок їх надання
- •47.Нормування праці
- •48.Правове визначення поняття зароботньої плати та її струкутура
- •49. Сфери регулювання заробітної плати. Їх співвідношення.
- •50. Мінімальна заробітна плата та умови визначення її розміру.
- •51. Тарифна система та її елементи.
- •52. Системи заробітної плати.
- •55. Поняття і види компенсаційних виплат.
- •56. Поняття і засоби забезпечення дисципліни праці.
- •61.Поняття і правова природа матеріальної відповідальності сторін труд. Договору, її відмінність від цивільно-правової відповідальності.
- •62. Підстава і умови матеріальної відповідальності прац. За шкоду, заподіяну майну роботод.
- •63. Види матеріальної відповідальності прац.
- •64. Визначення розміру шкоди, заподіяної прац., і порядок її відшкодув..
- •66. Матеріальна відповідальність роботодавця в трудових правовідносинах: підстава, умови, розміри.
- •67. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я на виробництві.
- •68. Відшкодування роботодавцем моральної шкоди у трудових правовідносинах.
- •69. Поняття охорони здоров'я на виробництві, її правове забезпечення.
- •70. Організація охорони здоров'я працівників на підприємстві.
- •71. Спеціальні правила охорони здоров'я на важких, небезпечних і шкідливих роботах.
- •72. Правила особливої охорони здоров'я та працездатності жінок і молоді на виробництві.
- •74. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням
- •75.Поняття,види і причини виникнення трудових спорів.
- •76.Ктс, організація і компетенція.
- •81 Поняття і види трудових колективів. Їх повноваження
- •82. Правовий статус профспілок у сфері праці: загальна характеристика.
- •83. Права та обов’язки профспілок за Законом України « Про професійні спілки», їх права та гарантії діяльності.
- •84. Правовий статус організацій роботодавців у соціально – трудовій сфері: загальна характеристика.
- •85. Повноваження організацій роботодавців та їх об’єднань за Законом України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права та гарантії діяльності».
- •86. Поняття і сторони колективного договору, сфера його укладення
- •88. Пор. Уклад, зміни колект. Дог, строк його дії.
- •91. Порядок укладення, зміни угод.
- •92. Генеральна угода як акт соціального діалогу.
- •93. Відповідальність за порушення і невиконання колективного договору, угоди
- •94. Поняття, види та причини виникнення трудових спорів
- •95. Порядок вирішення колективних трудових спорів
- •96.Право на страйк та його обмеження. Порядок проведення страйку.
- •97. Поняття та основні види нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві
- •98. Система органів, які здійснюють нагляд і контролю за додержанням законодавства про працю, охорону здоров'я на виробництві
27. Суміщення професій (посад) та його значення.
Ч.1 ст 105 КЗпП передбачає суміщення професій (посад), тобто можливість виконання працівником на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи.
Суміщення професій (посад) допускається в тих випадках, коли працівник за своєю кваліфікацією може забезпечити якісне виконання як основної, так і суміщуваної (додаткової) роботи.
За працівниками, які зайняті на основній роботі зі шкідливими, небезпечними та важкими умовами праці і які суміщують професії (посади), зберігаються встановлені законодавством відповідні пільги (додаткові відпустки, скорочена тривалість робочого часу, безплатна видача спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту, знешкоджувальних засобів, лікувально-профілактичного харчування тощо) незалежно від того, чи встановлено такі пільги для суміщуваної професії (посади).
Працівникам, яким зазначені пільги не передбачені законодавством за основною роботою, але передбачені за суміщуваною професією (посадою), такі пільги надаються тільки за ті робочі дні, в які працівник працював за суміщенням не менше половини робочого дня.
Слід зазначити, що доручати працівникові роботу за суміщуваною професією (посадою) слід з урахуванням, зокрема, частини третьої статті 22 КЗпП, якою передбачено, що законодавством можуть встановлюватися вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника, та статті 251 КЗпП, якою встановлено обмеження щодо спільної роботи родичів на підприємстві, в установі, організації.
Суміщення слід відрізняти від сумісництва, оскільки це різні поняття, які регулюються різними нормами законодавства про працю.
Так, сумісництво передбачає виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
28. Трудовий договір про роботу за сумісництвом.
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної роботи, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у одного і того ж або різних роботодавців.
Законодавство встановлює ряд обмежень для укладення трудового договору з сумісниками. Так, Законом України від 16 грудня 1993 р. "Про державну службу" забороняється деравним службовцям займатися підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених чинним законодавством, або бути повіреними третіх осіб у справах державного органу, де вони працюють, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики). Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" передбачено, що не мають права працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів та їх заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
Також керівники державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами можуть запроваджувати обмеження на сумісництво щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаються на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обме-ження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, і вагітних жінок.
Цією ж постановою обмежено тривалість роботи за сумісництвом. Вона не може тривати більше 4 годин на день або повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу. Працівники-сумісники мають право на відпустку нарівні з іншими працівниками. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться їм на загальних підставах у відповідності із Законом України від 15 листопада 1996 р. "Про відпустки".