23. Зміст і форма трудового договору

Змістом трудового договору є його умови. Їх можна підрозділити на дві групи: • умови трудового договору, встановлені централізованим законодавством або в локальному порядку; • умови, встановлені угодою сторін в межах, передбачених чинним законодавством.

Умови, встановлені законодавством, поширюються на працівника тоді, коли він приступив до виконання своїх трудових обов'язків. Основну частину трудового договору становлять договірні (погоджувальні) умови. Основною вимогою, яка висувається до договірних умов, є правило ст. 9 КЗпП: умови трудового договору не повинні погіршувати становище працівника по­рівняно з тими, що вже встановлені чинним законодавством

Умови, встановлені сторонами, можна розділити на 2 групи:

—обов'язкові (основні, необхідні) умови, без яких трудовий договір не може бути укладено;

—додаткові (факультативні, необов'язкові) умови, трудо­вий договір може бути укладено і без них.

До необхідних умов трудового договору належать:

• місце роботи;• трудова функція;• строк трудового договору та час початку роботи;• заробітна плата.

Під місцем роботи необхідно розуміти підприємство, установу, організацію де буде працювати працівник. Місцезнаходження кожного підприємства, установи, організації чітко визначаються на плані певного населеного пункту чи адміністративно- територіальної одиниці, а також на місцевості.

Від місця роботи слід відрізняти робоче місце, тобто дільницю виробничої площі, оснащену засобами виробництва (обладнанням, інструментами, приладами тощо), за допомогою яких працівник виконує свою трудову функцію

Трудова функція визначається професією, спеціальністю, кваліфікацією або посадою працівника. 

Професія — це родовий або галузевий розподіл праці (лікар, інженер, вчитель тощо).

Спеціальність — це більш вузька сфера професіональної діяльності в межах конкретної професії (вчитель географії, інженер-конструктор, лікар-хірург тощо). 

Кваліфікація — це рівень теоретичних знань та практичних вмінь і навичок за відповідною професією або спеціальністю, який відповідає певному тариф­ному розряду, класу, категорії, науковому ступеню або вченому званню (слюсар-інструментальник VI розряду, лікар вищої категорії, кандидат технічних наук,). 

Посада — це первинна структурна одиниця розподілу праці службовців на підприємстві, в установі чи організації, яка визначає їх організаційно-правове становище із закріпленням певного кола повноважень, обов'язків та визначенням міри відповідальності особи, яка її обіймає.

Строк трудового договору визначається сторонами з урахуванням вимог трудового законодавства та дії у трудовому праві України принципу стабільності трудових відносин. У разі укладання трудового договору та з метою уникнення непорозумінь його сторони повинні чітко висловити свою позицію щодо часу з якого працівник приступав до виконання своєї трудової функції. Якщо такої чіткої домовленості не було, то працівник приступав до виконання своїх трудових обов'язків на наступний день після підписання або укладання угоди.

Питання оплати праці працівників визначається в основному законодавством та локальними нормативними актами. Про заробітну плату як обов'язкову умову трудового договору можна говорити тоді коли сторонами визначається її конкретний розмір (наприклад, коли йдеться про умови контракту). Крім того, ця умова обговорюється працівником із роботодавцем й тоді коли є максимальні і мінімальні розміри посадового окладу. Однак розміри переважної більшості заохочувальних виплат встановлюються роботодавцем самостійно або за погодженням із профспілкою.

Додаткові умови трудового договору:• умова про випробування при прийнятті на роботу;• умова про професійну підготовку безпосередньо на виробництві;

• умова про суміщення професії і посад;• умова про розширення зон обслуговування;• умова про надання житлової площі;

Для трудового договору законодавством передбачено, як правило, письмову Форму.

Стаття 24 КЗпП містить перелік випадків, коли додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим:•при організованому наборі працівників;•при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними, географічними і геологічними умо­вами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;•при укладенні контракту;•у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудо­вого договору у письмовій формі;•при укладенні трудового договору з неповнолітнім;•при укладенні трудового договору з фізичною особою;•в інших випадках, передбачених законодавством України.

Організований набір проводиться органами державної служби зайнятості, які укладають договори, що передбачають умови переселення громадян, а також за дорученням роботодавців під­писують трудові договори. Особливістю цих договорів є те, що вони укладаються фактично через посередника — орган зайнятості, який виступає від імені роботодавця. При укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними, географічними і геологічними умо­вами підвищеного ризику для здоров'я необхідно керуватися Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затв. постановою Ка­бінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290. Трудовий договір обов'язково укладається в письмовій формі. Також в інших випадках, передбачених законодавством. Зокрема укладення трудового договору у письмовій формі передбачено для працівників, робота яких пов'язана з державною таємни­цею, з громадянами, які працюють у релігійних організаціях; з громадянами, які проходять альтернативну (невійськову) службу; які залучаються до оплачуваних громадських робіт; працюють на умовах трудового договору у фермерському господарстві тощо.