10. Розкрийте проблему: чому гомерівський епос можна вважати підмурком грецької та всієї античної культури.

Жоден поет не мав такого величезного впливу на свій народ і на світову літературу, як Гомер. Гомерівська епоха заклала фундамент всієї європейської культури. 

Хоча його пісні складалися для панівних класів Іонії, але вони настільки відповідали почуттям і думкам всього народу, що за допомогою мандрівних рапсодів швидко поширилися по всьому еллінському світу і, завдяки цьому широкому поширенню, стали справжнім народним епосом. Епос Гомера називали згодом «Біблією греків», він був чимось на зразок «священного тексту».

Декламація пісень Гомера входила до церемоніалів державних свят, як твердо встановлена ​​складова їх частина. Початок цьому було покладено в Афінах, де за переказами стався перший запис цих пісень у більш-менш закінченому вигляді.

Приблизно до середини V ст. до н. е.. виховання юнацтва будується на основі образу «ідеального героя», виведеного з поем Гомера: освічена благородна молода людина повинна, крім фізичної досконалості, має володіти знанням поезії і умінням грати на музичних інструментах. За Гомером вчилися, виховувалися, у його тексті знаходили норми грецьких «чеснот», представляли Гомера як «божественного вчителя», що передає через розповіді про легендарніі події мудрість і досвід народу, зображує його світогляд. Система освіти в Стародавній Греції була побудована на вивченні поем Гомера. Вони заучувалися частково або навіть повністю, за їхніми темами влаштовувалися декламації. У всіх областях літератури ми можемо простежити вплив Гомера. Наприклад, римляни вперше зацікавилися грецької писемністю завдяки перекладу «Одиссеї» Лівієм Андроніком, а головний твір римської літератури - героїчний епос " Енеїда " Вергілія являє собою наслідування "Одіссеї" (перші 6 книг) і "Іліади" (останні 6 книг). Вплив гомерівських поем можна вбачати практично у всіх творах античної літератури.

В Візантії Гомер був добре відомий і ретельно вивчався. До теперішнього часу збереглися десятки повних візантійських рукописів гомерівських поем. Крім того, візантійські вчені переписували, збирали та коментували праці Гомера. В останній період існування Візантійської імперії і після її краху грецькі рукописи і вчені потрапляють на Захід, і епоха Відродження заново відкриває для себе Гомера.

11.(22) Розкрийте проблему: «Енеїда» Вергілія і подальший розвиток європейської літератури. Головним твором Вергілія стала героїчна поема «Енеїда».

В основі її лежить сказання про благочестивого троянця Енея, сина Анхіза й Венери, що втік під час пожежі Трої в латинську землю. За офіційною версією, римляни вважалися нащадками троянців, а рід Юліїв, до якого зараховував себе Октавіан Авґуст, вів своє походження від самого Енея. Поема Вергілія мала стати хвалою предкам Октавіана.

Вергілій створив новий тип епічної поеми. У побудові «Енеїди» підкреслене прагнення створити римську паралель поемам Гомера. Більшість мотивів «Енеїди» Вергілій знайшов вже в існуючих обробках сказання про Енея, але вибір і розташування їх належать самому Вергілію і підпорядковані його поетичному завданню.

«Енеїда» являє собою низку оповідань, повних драматичного руху, строго концентрованих, патетично напружених. Рушійна її сила — воля долі, котра веде Енея до заснування нового царства в латинській землі, а нащадків Енея - до влади над світом. Вергілій вміє додавати повсякденній мові велику виразність і емоційне забарвлення. Він знаходить золоту середину між Гомером і «неотериками» і створює нову техніку епічного оповідання, що протягом століть слугувала зразком для наступних поетів.

Уся пізніша римська поезія повна запозичень з Вергілія. Вергілій займав особливе значення в очах християн як у стародавності, так і в середні віки; тому твори його дійшли в дуже великій кількості списків. Поет вважався джерелом знання, навіть «чарівником», носієм вищого одкровення, за книгами Вергілія навіть ворожили.

Дуже великим виявився вплив Вергілія на латинську поезію середніх століть: часто з окремих віршів Вергілія складалися нові твори. Вплив Вергілія помітний і на середньовічному епосі на народних мовах. Данте обрав Вергілія у провідники пеклом і чистилищем.

У XVI-XVIII ст. Вергілія вважали найбільшим світовим поетом. Героїчна і пастушача поема цього часу розвивається під знаком наслідування Вергілію; комічна поема охоче пародіює його («травестія», «бурлеск»), напр. «Перелицьований Вергілій» Скаррона.

3 «Енеїдою» Вергілія пов'язане і таке знаменне явище в світовій літературі, як пародіювання. Вже з другої половини XVII ст., з часів панування у мистецтві і літературі стилю барокко, у західноєвропейському письменстві виникають перші пародії на класичні твори, так звані травестії, бурлески. Цей вид літератури прокладав шлях реалістичній літературі, живій народній мові, демократичним героям.

Для італійського народу Вергілій - це всезнаючий мудрець, надприродна істота, чародій, провісник християнства.

Високий авторитет мав корифей римського письменства і його твір у часи Відродження і класицизму. «Енеїду» наслідував у XIV ст. Петрарка в латинській поемі «Африка». Вся подальша римська література розвивалась під могутнім впливом поеми Вергілія. Лукан, Сілій Італік, Валерій Флакк, Стацій та інші в більшій чи меншій мірі наслідували образи і техніку «Енеїди».

У римській школі подібну роль відіграла Вергілієва героїчна поема: її читали, роз'яснювали, декламували, на ній вчилися метрики, просодії, навіть ораторського мистецтва. До віршів з «Енеїди» часто вдавалися в щоденному житті. їх цитували в розмові, брали епіграфами до творів мистецтва, надписували на предметах розкоші.