1. Опишіть співвідношення між Крито-мікенською культурою та давньогрецькою.

Стародавня Греція займала територію південної частини Балканського півострова, всі острови Егейського моря і західне узбережжя Малої Азії – аж до протоки Геллеспонту (сучасні Дарданелли). Материкова Греція була мало придатна для сільського господарства, оскільки перетиналася гірськими пасмами і мала малоплідні землі й погане зрошення.

Територія Греції поділялася на ряд самостійних історичних областей. До Північної Греції входили: Епір, Етолія і Фессалія. Середня Греція називалася Елладою і до неї входили: Локрида, Фокіда, Беотика і Аттіка. До Південної Греції входили: Еліда, Лаконіка і Мессенія. Оскільки майже кожна область була відділена від інших горами і мала вихід до моря, це сприяло розвитку сепаратистських тенденцій (тобто тенденцій до відділення) у грецьких державах.

Оскільки гори і малородючі ґрунти не сприяли розвитку зернових культур, селяни займалися переважно вирощуванням оливкових і фігових дерев і виноградників, розведенням дрібної худоби – кіз та овець. Проте в країні було багато корисних копалин: заліза, золота, мармура, срібла тощо. Ці обставини – нестача хліба і надлишок корисних копалин – сприяли ранньому розвитку торгівлі. А оскільки грекам була також притаманна й допитливість і гостра зацікавленість навколишнім світом, то вони відправлялися на пошуки нових країн для розширення торгівлі й колонізації. Так, незабаром вони розселяються по всіх островах Егейського і Іонічного морів, на західному узбережжі Малої Азії, а також на острові Сицилія та у Південній Італії.

Окрім греків, у античну добу розвивалася також культура й інших племен. Це стосується насамперед критян. У першій половині ІІ тисячоліття до н.е. острів Крит став могутньою монархією, завоював багато островів і навіть Аттіку. У цей період він став центром розвиненої цивілізації, т.зв. «критської культури». На ньому вже існувало рабовласництво і з’явилася писемність. Володарем Криту на той момент був легендарний цар Мінос, за часів правління якого Критська держава досягла найвищого розвитку.

Майже водночас з Критом значного піднесення зазнали й Мікени, місто на Пелопонесі, що не без впливу критян породили так звану «мікенську культуру».

У XIII ст. до н.е. крито-мікенська культура загинула. Її загибель пов’язують із новою хвилею переміщення грецьких племен у XIII – XII ст. до н.е. Серед нових володарів грецьких земель особливе місце займали дорійські й іонічні племена, що знаходилися на значно нижчому культурному рівні, ніж критяни та мікенці. Всі ці події відкинули грецьку культуру на декілька століть назад.

2. Опишіть часові та просторові обрії античної цивілізації.

Історія Стародавньої Греції починається з ІІІ тисячоліття до н.е., коли грецькі племена з’явилися на території Балканського півострова в результаті тривалого процесу переселення з півночі. Вважається, що першими його заселили ахейські племена, культура яких в окремі періоди досягала високого рівня.

Стародавня Греція займала територію південної частини Балканського півострова, всі острови Егейського моря і західне узбережжя Малої Азії – аж до протоки Геллеспонту (сучасні Дарданелли). Материкова Греція була мало придатна для сільського господарства, оскільки перетиналася гірськими пасмами і мала малоплідні землі й погане зрошення.

Територія Греції поділялася на ряд самостійних історичних областей. До Північної Греції входили: Епір, Етолія і Фессалія. Середня Греція називалася Елладою і до неї входили: Локрида, Фокіда, Беотика і Аттіка. До Південної Греції входили: Еліда, Лаконіка і Мессенія. Оскільки майже кожна область була відділена від інших горами і мала вихід до моря, це сприяло розвитку сепаратистських тенденцій (тобто тенденцій до відділення) у грецьких державах.

З початку ІІ тисячоліття до н.е. греки розселяються на всіх островах Егейського та Іонічного морів, на західному узбережжі Малої Азії, де виникають такі великі міста, як Фокея, Ефес, Мілет, Галікарнас, Кнід тощо.

У VIII ст. до н.е. греки захоплюють і колонізують острів Сицилію, а також частину Південної Італії.

У XIII – XII ст. до н.е. відбулися події, що відкинули грецьку культуру на декілька століть назад, а саме загибель крито-мікенської культури, пов’язані з переміщенням грецьких племен. Новими володарями грецьких земель стали переважно еолійці, дорійці та іонійці. Дорійці розселилися в основному на Пелопонесі. Еолійці захопили північно-західне узбережжя Малої Азії й окремі великі острови – Лемнос, Лесбос, Імброс тощо. Іонійці осіли в Аттиці, на південно-західному узбережжі Малої Азії та значній частині островів Егейського моря. Усі ці групи племен відрізнялися від інших своєрідними діалектами грецької мови і пізніше плідно сприяли розвиткові давньогрецької літератури.