Новела «Камінний хрест» (1900)

Літературний рід: епос.

Жанр: психологічна новела (студія, тобто художнє дослідження ду­ші головного героя).

Тема: еміграція за океан галицького селянства на межі XIX й XX ст. (прощання хлібороба Івана Дідуха із сусідами у зв'язку з виїздом до Ка­нади).

Головна ідея: єдність селянина з рідною землею.

Герої твору: Іван Дідух, його дружина Катерина, їхні діти, кум Ми­хайло, селяни.

Сюжет і композиція: твір складається із семи розділів, сюжет як та­кий відсутній: селянин Іван Дідух покидає рідну землю, щоб переїхати до Канади в пошуках кращого життя (на вмовляння дітей і дружини).

Літературознавці про твір. Новела «Камінний хрест» — це своєрід­не художнє дослідження душі головного героя Івана Дідуха, котрий про­щається із сусідами у зв'язку з виїздом до Америки. Від часу повернення з війська люди пам'ятають Івана у виснажливій праці. Щороку впрягав­ся поряд із конем і вивозив гній на свою нивку на кам'янистому горбі. (Обкладав горб дерном, щоб дощі не змивали ґрунт, обробляв поле. Пра­ця зігнула його в дугу, і стали в селі прозивати Івана Переломаним.

Сповіді героя про своє життя вражаючі. Монологи, що є важливим засобом його індивідуалізації, обертаються насамперед навколо обра­зу горба, на якому Іван Дідух установив на пам'ять селу камінний хрест із вибитими іменами — своїм і дружини. Образ хреста символі­зує страдницьку долю селянина, який усе своє життя гірко працював і однаково змушений покидати свою нивку, бо вона не спроможна його прогодувати.

Змальовуючи історію життя сільського бідняка Івана Дідуха, котрий, як підсумок усіх своїх надлюдських зусиль, був безземельним, прозаїк розмірковує над тими моральними чинниками, що творять духовну сут­ність людини, і передусім — над проблемою зв'язку з рідною землею.

Творці експресіоністичного стилю відродили давню істину, що «не можна навіть зірвати квітку, щоб при цьому не стривожити зорі», що весь космос є нерозривною цілістю. Саме про це йдеться насамперед у новелі. Так само, як кинутий у ставок камінь тривожить усе середови­ще, так Іван з конем і возом при праці «лишали за собою сліди коліс, ко­пит і широчезних п'ят Іванових», зрушуючи довкілля, бо «придорожнє зілля і бадилля гойдалося, вихолітувалося на всі боки за возом і скидало росу на ті сліди». Важливо ще й те, що колеса, кінські копита й п'яти Іва­на творять єдність своїм експресивним рухом, залишаючи сліди.

Дідух і його родина відчувають майбутню кризу-муку безуспішної боротьби всіх емігрантів за збереження своєї духовної ідентичності. Це передчуття викликає страшний біль. Автор матеріалізує його в такому образі: «Ціла хата заридала, як би хмара плачу, що нависла над селом, пірвалася». Тут хата Дідухів втрачає властивості реального об'єкта й пе­ретворюється на знак душевного стану родини (В. Пахаренко).

Історія написання новели "Камінний хрест":

Коли Василь Стефаник вчився в Кракові, йому доводилося спостерігати, як мандрують у світи його зємляки-емігранти. Вра­ження було гнітюче, розпачливе:

"Еміграція! Я бачив і ще бачу тут, на двірці (на вокзалі — О. С), тоту еміграцію. Гонить їх голод з дому за світові води... Море сліз, ціле пекло муки!.."

Темні селяни, які ніколи раніше не були за межами свого повіту, тяжко орієнтувалися у чужжому краю, ставали жертвами обману, шах­райства, не вміли себе обстояти. Ситуація ускладнювалася тим, що емігрантами були переважно заможні господарі, які в селі мали повагу й авторитет, а тут, у безнадійному чеканні, їх прини­жували, вважали "бидлом", не мали за людей.

До речі, пора розвіяти міф, що Стефаник був поетом зли­дарів, що він тільки обстоював найбідніших. Його герої — люди різної заможності, різних духовних рівнів, але переважно все-таки не останні наймити, а багатші в селі й навіть дуже багаті. Хіба сільський багач Курочка нуждар? Хіба сім'я Басарабів — сім'я наждарів? Хіба в "Камінному хресті" нуждарі вибираються за море? Письменник знав, що Стефан Дідух "дуже не хотів по­кидати свого камінистого ґрунту, та діти, невістки і доньки не давали йому жити, і він лише тому втік до Канади, щоб могти жити дальше".

Новела, очевидно, була написана в лютому 1899 року. Цей твір дуже любив сам письменник і через тридцять шість років у листі до онука С. Дідуха М. Гавінчука писав:

"Зараз по їх від'їзді (емігрантів — О. С.) я написав оповідання "Камінний хрест", де є дослівні думки Вашого небіжчика діда майже в дослівнім наве­денню. Це, так сказати, мій довг, сплачений Вашому дідові в ук­раїнській літературі, він же, ваш дідусь, мав в моїй молодості великий вплив..."

Письменник змінив ім'я селянина Стефан на більш поширене Іван, а камінне поле відмінив більш виразним образом безплідного горба.

Історія літератури

«Покутська трійця» — умовна назва об'єднання українських письменників Василя Стефаника, Марка Черемшини й Леся Мартовича, які були родом із прикарпатського Покуття (нині — Івано-Франків­ська область). Усі вони навчалися в Коломийській і Дрогобицькій гім­назіях, зібрали бібліотеку української літератури й створили літературну групу. Творам «Покутської трійки» властиве поєднання гуцульських діалектизмів і літературної мови, виробленої наддніпрянськими пи­сьменниками.

Теорія літератури

Експресіонізм — стильова течія модернізму першої чверті XX ст., у якій основними принципами стають суб'єктивність, експеримент і но­визна. Особливої важливості набуває відмова від вимоги зображувати дійсність об'єктивно. Мистецтво експресіонізму проникнуте відчуттям повсякденного болю, страхом за майбутнє людини, чиє життя спрямо вують соціальні механізми, що загрожують людині безглуздою загибел лю. Повсякденний біль, невтішне майбутнє, спричинене соціальними мотивами, переживає головний герой новели «Камінний хрест» В. Сте­фаника Іван Дідух.