
- •1. Предмет та задачі історії педагогіки як науки.
- •2. Вікова періодизація і система шкіл по я.А. Коменському
- •3. Виникнення та розвиток виховання в первісному суспільстві.
- •4. Створення та діяльність Острожської та Київської академії та їх вплив на формування культури українського народу.
- •5. Теорія елементарної освіти і.Г. Песталоцці
- •6. Педагогічна думка та спільна справа періоду Київської Русі. Виховні ідеали козацької педагогіки.
- •7. Педагогічні погляди Роберта Оуена.
- •8. А.С. Макаренко. Лекції про виховання дітей в сім'ї.
- •9. Педагогічні погляди к. Гельвеція та д.Дідро.
- •10. Характеристика експериментальної педагогіки кінця XIX і початку xXст. (Ернст Мейман).
- •11. В.О. Сухомлинський про творчий характер педагогічної праці. Аналіз праці „Розмова з молодим директором школи".
- •12. К.Д. Ушинський „Про народність в суспільному вихованні".
- •13 К.Д. Ушинський про виховний та розвиваючий характер навчання.
- •37. Трудове навчання і виховання в педагогічній спадщині в.О.Сухомлинського.
- •38. Педагогічні ідеї г.С. Сковороди
- •39. Статут навчальних закладів, підпорядкованих університетам 1804. Розвиток педагогічної думки на Україні в і пол. XIX ст. (Котляревський і.П., Шевченко т.Г., Духнович о.В.)
- •40. Педагогічна діяльність в.О. Сухомлинського та сучасність. Аналіз праці „Серце віддаю дітям".
- •41. Розвиток педагогічної думки в Україні та за роки Радянської влади. Діяльність с.В. Васильченка, т.Г. Лубенця, с. Русової, в.П. Затонського, н.А. Скрипника.
- •43. Освітні тенденції розвитку світової педагогіки кінця хіх-хх ст.(експериментальна та прагматична педагогіка, педагогіка екзистинціаналізму)
- •44. І. Гербарт про процес навчання та його ступені.
- •45. Ідея загальнолюдського виховання. Стаття м.І. Пирогова „Питання життя".
- •46. А. Дістерверг про вчителя.
- •47. Педагогічна теорія ж.Ж.Руссо. Характеристика педагогічного трактату „Эмиль, или о воспитании".
- •48. К.Д. Ушинський про педагогічну науку і мистецтво вихователя
- •49. Дидактичні правила а. Дістерверга. Аналіз роботи „Руководство к образованию немецких учителей".
- •50. А.С. Макаренко про систему перспективних ліній.
- •51. Ідея політехнізму в працях в роботах педагогів 20-х - 30-х років. Аналіз роботи н.К. Крупської „о политехнизме".
- •52. Педагогічна теорія і. Гебарта.
- •53. Характеристика прагматичної педагогіки кінця хіх ст. (д.Дьюї).
- •54.Характеристика та аналіз „Великої дидактики" я.А. Коменського
- •Глава 16. Общие требования обучения и учения, т.Е. Как учить и учиться.
- •Глава 17. Основы лёгкости обучения и учения
- •Глава 18 Основы прочности обучения и учения
- •Глава 26 о школьной дисциплине
9. Педагогічні погляди к. Гельвеція та д.Дідро.
Один ч французьких філософів-просвітителів Клод Гельвецій (1715-1771) народився в Парижі в сім'ї придворного лікаря. Закінчив єзуїтський колеж. У 1758 р. написав книгу "Про розум”, що була спрямована проти основ феодального порядку, релігійної ідеології. Король та Папа приговорили книгу до спалення. Гельвецій врятував собі життя ціною публічного відречення від своєї праці. Однак він залишився вірним своїм ідеям, які виклав більш ґрунтовно в книзі "Про людину, її розумові здібності та її виховання", яка була опублікована після його смерті. У поглядах Гельвеція можна виділити чотири основні ідеї:
1) вроджена рівність всіх людей; 2) особливий інтерес як рушійна сила індивідуального розпитку і вирішальна основа в діяльності дітей; 3) виховання як спрямовуюча сила в розвитку інтересів; 4) політична система як визначальна основа виховання. Виходячи з того, що переробка суспільства можлива через виховання, Гельвецій пристрасно захищає суспільне виховання і освіту. Серед основних переваг шкільного виховання Гельвецій називає: 1) сприятливі для здоров'я засоби того місця, де молодь може отримати своє виховання (мається на увазі, що при суспільному вихованні будинок, де виховуються та навчаються діти, будується за містом і може добре провітрюватися, на відміну від батьківських домів, що часто малі і нездорові); 2) тверда дисципліна; 3) змагання, яке викликається, коли порівнюють себе з багатьма іншими людьми; 4) освіченість вихователів; 5)твердість (домашнє виховання рідко буває мужнім і таким, що розвиває сміливість).
Гельвецій твердив, що мета виховання має полягати в тому, щоб розкрити серце дитини для гуманності, а розум - для правди, щоб виховувати патріотів, у свідомості яких ідея особистого добра тісно пов'язана з ідеєю добра для всіх людей. Моральне виховання, на думку Гельвеція, можна здійснювати за допомогою "Катехізису моралі" (подібно до релігійного катехізису), де дитина може взнати про справедливість, істину, користь тощо.
В працях Гельвеція велике місце відводиться розумовому вихованню, правильно поставленій освіті. Виходячи з того, що здорова людина є, при всіх інших умовах, більш щасливою, ніж людина нездорова, Гельвецій велику увагу приділяв фізичному вихованню, яке повинно одночасно змінювати і тіло, і дух.
Критикуючи феодальне суспільство, Гельвецій висловлювався про виховання жінки. Жінки і чоловіки, на його думку, відрізняються один від одного свосю реорганізацією, але це не означає, що ця відмінність є причиною більш низького розумового рівня жінок. Гельвецій бачив причину відсталості жінок у тому суспільному становищі, яке вони займають. Змінити становище жінки може правильне і добре організоване виховання.
Дені Дідро (1713-1784) - найвизначніший представник французького просвітництва, випускник єзуїтського колежу в Парижі. Стоячи на позиціях сенсуалізму, Дідро вважав джерелом знань відчуття. Проте, на відміну від Гельвеція, він не зводив до них пізнання, підкреслюючи, що другим його ступенем є переробка відчуттів розумом. Він вважав, що "думки правлять світом", і пов'язував прогрес суспільства з виданням мудрих законів і розповсюдженням освіти. Натхненник і редактор "Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел", він велику увагу приділяв питанням виховання і навчання. На думку Дідро, значення виховання полягає не у тому, щоб зробити з будь-якої середньо організованої дитини те, що бажано для її рідних і близьких, а у тому, щоб примусити її постійно займатися тим, до чого вона здатна: ерудицією, якщо вона наділена пам'яттю; геометрією, якщо вона легко комбінує числа і простори; поезією, якщо в ній є пристрасть і уява тощо. Заклик Дідро врахувати природні особливості дитини, розвивати її індивідуальність заслуговує на позитивну оцінку.
Дідро відстоював принцип загального безкоштовного початкового навчання. Він проектував державну систему народної освіти.
Дідро розташував предмети основного циклу середньої школи таким чином: 1-й клас - математика; 2-й клас - механіка; 3-й клас - астрономія; 4-й клас - природознавство, експериментальна фізика; 5-й клас - хімія, астрономія; 6-й клас - логіка, критика, граматика; 7-іі клас - рідна мова; 8-й клас - стародавні мови, антична література.
Крім цього, передбачається ще три цикли в післяобідній час:
1) філософія, мораль, природна релігія, історія і хронологія, географія, основи економічної науки; 2) малювання, елементи архітектури; 3) музика, танці, фехтування, плавання, їзда верхи.