8. А.С. Макаренко. Лекції про виховання дітей в сім'ї.

А.С.Макаренко про сімейне виховання До питання сімейного виховання А.С.Макаренко прийшов уже сформованим свідомим педагогом. Про характер особливості своєї діяльності  постійно наштовхувався з неблагополучними сім’ями з тими, вина яких полягала в тому, що дитина ставала на злочинний шлях. Разом з тим в комуні ім. Дзержинського були діти “невдахи” (неудачники) із досить таки пристойних сімей, в середині яких відбувалися приховані від стороннього ока процеси, які примушували страждати і батьків і дітей. Чому хороші люди, які користуються повагою і шаною на роботі однак не можуть організувати щастя в своїй сім’ї? В пошуках відповіді А.С.Макаренко відвідував багато сімей, знайомився з багатьма батьками, допомагав їм у виховній роботі. Таким чином у Антона Семеновича зібралось багато матеріалу, вражень, досвіду, думок настільки, що в останні 2-3 роки життя він повністю займався розробкою питань сімейного виховання. Ото ж в педагогічній системі А.С.Макаренка важливе місце займає проблеми сімейного виховання... У 1937р. він написав “Книгу для батьків”. В цьому ж році А.С.Макаренко виступив з серією лекцій по радіо з питань сімейного виховання, які були в цьому ж 1937р. видані окремою книгою під назвою “Лекції про виховання дітей”. Наші діти – це майбутнє громадяни країни… наші діти майбутні батьки і матері, вони будуть вихователями своїх дітей. Наші діти – це старість… правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання  - це наше горе, наші сльози… – писав А.С.Макаренко. починати виховувати дітей слід з раннього віку, з народження дитини. Розповідають, що одного разу до А.С.Макаренка підійшла молода мати  і запитала, з якого віку їй слід виховувати дитину. Антон Семенович запитав: А скільки ж дитині, якого вона віку? Мати сказала, що два тижні.. ви спізнилися на стільки ж, – відповів педагог… Для виховання дитини, дітей взагалі не потрібно багато часу, – зазначає А.С.Макаренко, – а слід розумно використовувати цей час… У вихованні немає дрібниць. Необхідна продумана організація виховання: “Хороша організація в тому і полягає, що вона не випускає з поля зору найменших дрібниць і випадків”, – писав А.С.Макаренко. Дрібниці діють регулярно, постійно, із них і складається життя… зазначив великий педагог. А.С.Макаренко виступає проти однодітної сім’ї: Виховання єдиної дитини сина чи дочки – більш важка справа, ніж виховання декількох дітей… Єдина дитина дуже швидко стає центром сім’ї. Дуже часто єдина дитина привикає до свого виключного становища і стає деспотом у сім’ї. Дуже часто єдина дитина виростає егоїстом і самолюбцем. Саме тому А.С.Макаренко підкреслював, що тільки в сім’ї де є декілька дітей, батьківська турбота може мати нормальний характер…У великій сім’ї дитина привикає з малих років до колективу, набуває досвіду взаємного зв’язку. Варто завжди пам’ятати, що дитина – не лише наша радість, але і майбутні громадяни, що батьки відповідають за виховання дитини перед державою. Важливу роль у виховному впливі на дітей має БАТЬКІВСЬКИЙ авторитет. (Авторитет, гідність, сила, особа, яка користується визнаним впливом). В лекції “Про батьківський авторитет” А.С.Макаренко відмічає: Дійсний авторитет грунтується на вашому громадянському почутті, на вашому знанні життя дитини, на вашій допомозі їй і на вашій відповідальності за його виховання. А.С.Макаренко засуджує і розвінчує авторитети батьків: авторитет погрози, авторитет віддалі, авторитет чванства, авторитет педантизму, авторитет брезливої любові, авторитет підкупу та ін. Авторитет резонерства – вічних повчань і назойливих розмов, авторитет доброти – все дозволяють… вони бояться конфліктів, добренький авторитет панібратства – діти наші друзі – зовуть батька Петькою, а матір – Маруською, потішаються над ними, насміхаються, тут нема взаємною поваги,  а яка дружба може бути без поваги… Багато приділяв А.С.Макаренко значенню гри дитини, підкреслюючи, що через гру дитина пізнає світ. “Гра приносить дитині радість. Це буде або радість естетична. Таку ж радість приносить хороша робота”, -  пише А.С.Макаренко. Педагог вимагає, щоб діти брали посильну участь у домашньому господарстві. Потрібно давати дітям сімей    ні доручення. Потрібно знайомити дитину з умовами життя сім’ї, з працею батьків, виховувати у дітей повагу до праці і до дитини, повагу до батьків, бережливість і чесність…