
- •1.Використання математичних методів в економ.
- •2. Математ. Школа в політекономії
- •3.Статистичний напрям.
- •4.Економетрія.Історія становлення та сутність наукової дисципліни.
- •5.Використання моделювання у наукових дослідженнях
- •6.Класифікація моделей
- •8.Загальна схема проведення економетричного дослідження.
- •9.Внесок українських вчених в розвиток економіко-математичних досліджень.
- •10. Види зв’язку між змінними. Кореляційна залежність.
- •11. Аналітичне групування.
- •12. Основні завдання кореляційно-регресійного аналізу.
- •1.Встановлення причинно-наслідкового зв'язку між досліджуваними економічними змінними.
- •2.Визначення типу і форми кореляційно-регресійної моделі.
- •3.Вибір методу оцінювання невідомих параметрів моделі та побудова моделі.
- •4.Оцінювання сили кореляційного зв'язку між змінними.
- •5.Перевіряння моделі на точність.
- •6. Вибір "найкращої" моделі.
- •7. Аналіз результатів моделювання, їхня економічна інтерпретація та практичне використання.
- •13.Узагальнена та вибіркова парні лінійні кореляційно-регресійні моделі.
- •14. Оцінювання параметрів економетричних моделей.
- •16.Економетрична інтерпретація параметрів парноїмоделі. Випадкові відхилення.
- •1.Параметр b1 (коефіцієнт регресії, тангенс кута нахилу прямої).
- •2. Параметр b0 ( вільний член рівняння регресії, початкове значення результуючої змінної).
- •3.Випадкові відхилення.
- •17. Основні припущення класичного кореляційно-регресійного аналізу.
- •2.Відсутність автокореляції між випадковими величинами .
- •3.Гомоскедастичність(однакова дисперсія) в.В. .
- •6.Регресійну модель специфіковано правильно.
- •18. Перевірка моделі на наявність автокореляції.
- •19. Побудова плкрм методом максимуму правдоподібності.
- •20. Коефіцієнт кореляції та його властивості
- •21. Спряжені парні лінійні кореляційно-регресійні моделі
- •22. Стандартна та гранична похибка моделі
- •23.Відношення детермінації. Кореляційне відношення.
- •24. Вибіркова похибка моделі.
- •25. Похибка індивідуального прогнозу
- •26. Оцінювання коефіцієнта кореляції
- •27. Перевірка значущості параметрів зв’язку між змінними
- •28.Експрес-діагностика моделі
- •29. Основні припущення під час багатофакторного кр аналізу.
- •30. Етапи побудови множинної лкрм.
- •31. Оцінювання параметрів моделі
- •1. Побудова системи нормальних рівнянь способом відхилень.
- •2. Побудова системи нормальних рівнянь способом коваріацій.
- •32. Економетричний зміст параметрів багатофакторної моделі
- •33. Матричний підхід до побудови множинної лкрм
- •34.Стандартна похибка багатофакторної моделі.
- •35.Коефіцієнти множинної кореляції та детермінації
- •36.Вибіркова похибка багатофакторної моделі.
- •37.Похибка індивідуальної оцінки багатофакторної моделі
- •38.Оцінювання коефіцієнта множинної кореляції.
- •39.Експрес-діагностика багатофакторної моделі
- •40.Часткова регресія. Коефіцієнти часткової кореляції та часткової детермінації.
- •41. Огляд методів вибору багатофакторної моделі.
- •42.Метод усіх можливих регресій
- •43.Метод виключень
- •44.Покроковий регресійний метод
- •45.Основи Дисперсійного аналізу
- •46. Однофакторний дисперсійний аналіз
- •Вихідні дані для однофакторного дисперсійного аналізу з рівним числом паралельних дослідів
- •Однофакторний дисперсний аналіз (з рівним числом паралельних дослідів)
- •47.Двофакторний дисперсійний аналіз
- •48.Трифакторний дисперсійний аналіз.
- •49.Суть компонентного аналізу
- •50. Метод головних компонент
- •51. Методи класифікації соціально-економічних об’єктів. Дискримінантний аналіз.
- •52. Основи кластерного аналізу
26. Оцінювання коефіцієнта кореляції
Коефіцієнт кореляції r не є нормально розподіленою випаковою величиною, його областю визначення є інтервал [-1;1]. Найчастіше відмінність розподілу коефіцієнта кореляції від нормального виражена при тісному зв’язку між змінними, тобто коли коф кореляції за абсолютним значенням близький до 1.
Щоб мати змогу оцінити коефіцієнт кореляції у разі коли його значення не наближене до 0, Фішер у 1921 році запропонував такий метод
Для
оцінки коефіцієнта кореляції спочатку
перейдемо від випадкової змінної r
до випадкової змінної z:
Фішер
довів, що випадкова змінна z
розподілена за нормальним законом є
математичним сподіванням:
Де
-істинне значення коефіцієнта кореляції
для генеральної сукупності та дисперсією:
Стандартна вибіркова похибка випадкової величини z буде рівна:
а відповідно гранична вибіркова похибка z при заданому значенні довірчої ймовірності ρ –
Припустімо,
– невідоме значення випадкової величини
z,
яке відповідає істинному значенню
коефіцієнта кореляції . Тоді довірчий
інтервал для змінної
має вигляд:
Де
-значення
випадкової величини
z,
яке відповідає вибірковому значенню
коефіцієнта кореляції r.
Для зручності ми ввели позначення:
випадкової
величини z,
яке
відповідає вибірковому значенню кофа
кореляції r
Тоді
,
здійснимо обернене перетворення від
змінної z
до змінної r
за формулою:
Отримаємо
довірчий інтервал для істинного значення
коефіцієнта кореляції
генеральної сукупності:
Якщо
значення r
наближене до 0, тобто зв'язок між змінними
слабкий, то його розподіл наближається
до нормального. У такому разі похибку
коефіцієнта кореляції визначають за
формулою
27. Перевірка значущості параметрів зв’язку між змінними
Гіпотеза – це судження про генеральну сукупність. Здебільшого такі судження стосуються невідомого закону розподілу або параметрів відомого розподілу.
Сформульовану гіпотезу називають нульовою, протилежну гіпотезу називають конкуруючою.
Статистичне доведення здійснюється за такою схемою:
на підставі даних формулюємо нульову гіпотезу, яку модна обґрунтувати або спростувати
Вибираємо критерій – спеціально підібрану випадкову величину K, точний або наближений розподіл якої відомий і яка слугує для перевіряння нульової гіпотези. Розподіли: нормальний, Стьюдента, Фішера-Снедекора,
.
Вибираємо рівень значущості – імовірність відхилення згідно з вибраним критерієм істинної гіпотези
Знаходимо Критичні значення статистики
, які відповідають рівеню значущості .
На підставі даних вибірки обчислюємо емпіричне значення статистики
Робимо висновок про доречність застосування нульової гіпотези: якщо емпіричне значення статистики попадає в критичну область, то нульову гіпотезу відкидають, позаяк вона суперечить даним вибірки; в іншому випадку немає підстав відкидати нульову гіпотезу.
Правостороння
критична область:
Лівостороння
критична область:
.
Якщо
розподіл статистики симетричний відносно
0 і є підстави вибрати симетричну відносно
нуля критичну область, використовують
рівняння:
Доцільність застосування нульової гіпотези:
Гіпотеза істинна, і в результаті проведеного стат доведення ми її приймаємо.
Гіпотеза хибна, і в результаті проведеного стат доведення ми її відкидаємо.
Гіпотеза істинна, і в результаті проведеного стат доведення ми її відкидаємо.
Гіпотеза хибна, і в результаті проведеного стат доведення ми її приймаємо
Перевіряння статистичної значущості кофа кореляції.
Для коефіцієнта кореляції формулюється нульова гіпотеза, що реальний коефіцієнт кореляції в генеральній сукупності рівний нулю (ρ =0).
Критичне
значення
цієї
статистики при заданому рівні значущості
а=0,01 знаходимо за таблицями нормального
розподілу.
,
то нульову гіпотезу відхиляють, і з
довірчою імовірністю
,
вважають, коф кореляції генеральної
сукупності відмінний від 0; якщо ж
, то з імовірність з немає підстав
відкидати нульову гіпотезу. У другому
разі, щоб перевірити нульову гіпотезу,
використовують статистику:
Критичне значення цієї статистики при заданому рівні значущості знаходимо за таблицями розподілу Стьюдента з n-2 ступенями вільності. Висновок аналогічно до попереднього.
2)
Для коефіцієнта регресії формулюється
така нульова гіпотеза: коефіцієнт
регресії генеральної сукупності
.
Щоб перевірити гіпотезу про статистичну значущість коефіцієнта регресії b1 використаємо
Ця статистика має розподіл Стьюдента з n-2 ступенями вільності. У разі, коли перевіряння нульових гіпотез стосовно стат значущості кофа кореляції та регресії з великою довірчою імовірністю дає змогу зробити висновок про їх статистичну незначущість, будувати та досліджувати ПЛКРМ для вивчення зв’язку між змінними недоцільно.