Питання до модульного контролю

1. В чому полягає зміст теорії розміщення промисловості?

2. Вугільна промисловість. Місце галузі в паливному балансі країни.

3. Газова промисловість. Місце галузі в паливному балансі.

4. Визначальна роль екологічних і соціальних критеріїв у розміщенні виробництва.

5. Галузева структура хімічної промисловості. Умови і чинники, що впливають на розміщення підприємств хімічної промисловості.

6. Зернове господарство і динаміка його розвитку.

7. Сучасні теорії і моделі розміщення продуктивних сил і розвитку регіонів.

8. Значення і структура будівельного комплексу.

9. Місце і роль Донецького регіону в економіці країни.

10. Галузі паливно-енергетичного комплексу як районоутворюючий фактор.

11. Місце і роль Карпатського регіону в економіці країни.

12. Місце і роль Подільського регіону в економіці країни.

13. Місце і роль Поліського регіону в економіці країни.

14. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства.

15. Місце і роль Придніпровського регіону в економіці країни.

16. Закономірності розміщення продуктивних сил, їх об'єктивний характер

17. Місце і роль Причорноморського регіону в економіці країни.

18. Місце і роль Столичного регіону в економіці країни.

19. Накресліть модель територіальної структури сільського господарства за И. Тюненом. в чому сутність теорії?

20. Місце і роль Східного регіону в економіці країни.

21. Народонаселення та його роль у розвитку і територіальній організації народного господарства.

22. Місце і роль Центрального регіону в економіці країни.

23. Спеціалізація і комплексний розвиток регіонів.

24. Місце металургійного комплексу в економіці України та його структура.

25. Урбанізація та проблеми довкілля.

26. Нафтова промисловість. Місце галузі в паливному балансі країни.

27. Охарактеризуйте стан паливно-енергетичного комплексу України.

28. Проаналізуйте стан машинобудівного комплексу України.

29. Чисельність, динаміка і густота населення різних регіонів.

30. Розкрийте особливості хіміко-лісового комплексу України.

31. Розміщення галузей рослинництва.

32. Сільськогосподарські зони України. Спеціалізація і концентрація виробництва.

33. Структура вантажообороту та пасажирообороту.

Модуль 2. Екологія

Тема 9. Наукові основи раціонального природокористування

Розглядаючи дану тему, слід відразу відмітити, що природокористування - це дуже широке поняття, яке охоплює всю багатогранність процесів взаємодії між людським суспільством (людиною) та природою. Природокористування це:

• сукупність всієї багатоманітності напрямів і форм використання природних ресурсів (практичний аспект);

• сукупність продуктивних сил, виробничих відносин та відповідних їм форм, що пов'язані з використанням та відтворенням людиною об'єктів оточуючого природного середовища (політико-економічний аспект);

• використання природних ресурсів в процесі суспільного виробництва;

• сукупність впливу людства на географічну оболонку.

На ранніх етапах (палеоліт) процес природокористування характеризувався великою залежністю людини від природи.

Наступний етап - перехід від ремесел до великої машинної індустрії - означав стрімкий та постійно зростаючий вплив людини на природу.

Сучасне природокористування здійснюється в умовах науково- технічного прогресу людства, що розглядається як цілісний, взаємообумовлений поступальний розвиток науки і техніки, як важлива риса еволюції суспільства. З одного боку досягнення науково-технічного прогресу сприяють підвищенню матеріального та духовного достатку людини, з іншого - негативно впливають на природне середовище та на саму людину, зокрема.

В сучасних умовах дуже велике наукове і практичне значення у вирішенні екологічних проблем має науково-технічний прогрес. Він розглядається як основа раціоналізації природокористування в широкому його розумінні. Науково-технічний прогрес дає можливість здійснити такі екологічно позитивні перетворення у виробництві:

• збільшити ступінь вилучення (повноту використання) природних ресурсів;

• забезпечити комплексну переробку та утилізацію всіх компонентів природної сировини;

• зменшити втрати ресурсів при їх видобуванні, транспортуванні та переробці;

• поліпшити структуру споживання ресурсів за рахунок їх економії, взаємозаміни, повторного використання;

• застосувати принципово нові види енергії та матеріалів.

Таким чином, природокористування можна визначити як сукупний вид людської діяльності, який справляє комплексний вплив на природне середовище.

Розрізняють нераціональне та раціональне природокористування.

Нераціональне природокористування - це такий спосіб використання тіл і властивостей природи, що приводить до руйнування природно- ресурсного потенціалу, порушення закономірних природних процесів, забруднення природного середовища.

Раціональне природокористування - це така діяльність людини, метою якої є не лише задоволення своїх потреб, але й збереження природних систем в якісному стані. Загальною метою раціонального природокористування є задоволення зростаючих потреб людини в природних ресурсах при умові збереження (відновлення) компонентів природного середовища.

Класифікація природокористування за основними напрямами та видами своєю метою має розподіл їх на групи (класи) за ознаками, що виходять з суті кожного виду природокористування, характеру взаємовпливу конкретного виду людської діяльності та певного компоненту природи або природного комплексу в цілому.

Основними напрямами та видами природокористування (за І.Я. Блехциним) є наступні.

1. Ресурсоспоживання - безпосереднє використання людиною природних ресурсів для задоволення своїх господарських потреб.

   1. Видобування ресурсів, що включає діяльність з виявлення, вивчення, підготовки родовищ та безпосереднє видобування.

   2. Ресурсокористування (без вилучення ресурсів з природного середовища). Прикладом цього виду природокористування може бути використання людиною агрокліматичних ресурсів, енергії вітру, води, океану.

   3. Використання природного середовища для розміщення відходів виробництва та споживання. Це контрольовані і неконтрольовані людиною викиди (скиди) паро-, газо-, пилоподібних, рідких та твердих речовин в середовище.

2. Конструктивне перетворення природи - антропогенна зміна історично сформованої екологічної рівноваги для збільшення біологічної продуктивності або господарської продуктивності природних комплексів.

   1. Комплексні програми перетворення природного середовища.

   2. Поліпшення окремих властивостей ресурсів, середовища (меліорація, збагачення).

   3. Захист від стихійних явищ.

   4. Ліквідація наслідків господарської діяльності.

3. Відтворення природних ресурсів відноситься до особливої сфери суспільної діяльності, що включає декілька галузей, спрямованих на забезпечення розширеного обсягу одержання природних ресурсів або на їх збереження в первісному кількісному та якісному стані на основі цілеспрямованого управління природними процесами.

   1. Безпосереднє відтворення відновлюваних ресурсів (створення штучних біогеоценозів, лісорозведення, опріснення морських вод).

   2. Створення умов для відтворення відновлюваних ресурсів (наприклад, захист водоохоронних лісів).

   3. Відновлення (рекультивація ландшафтів, очистка річок).

4. Охорона середовища помешкання та природних ресурсів - сукупність заходів з охорони соціально-економічного та природного середовища, яке оточує людину, що здійснюється через комплекс міжнародних, державних, регіональних, локальних (місцевих) адміністративно-господарських, технологічних, політичних, юридичних, громадських заходів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного, культурно-історичного, фізичного, хімічного та біологічного комфорту, що необхідний для збереження здоров'я людини.

   1. Запобігання негативного впливу виробництва та споживання на стан природного середовища.

   2. Власне охорона (консервація) ландшафтів.

   3. Збереження генетичної різноманітності біосфери.

5. Управління та моніторинг. Управління природокористуванням - це заходи, здійснення яких дозволить змінити природні явища та процеси (посилити або обмежити їх) в бажаному для людини напрямі.

   1. Інвентаризація, облік та контроль стану природного середовища (ресурсів).

   2. Регулювання стану ресурсів та природного середовища в цілому.

   3. Управління процесами природокористування.

Сучасний рівень взаємодії людини і природи характеризується значним переважанням першого напряму (ресурсоспоживання) над усіма наступними разом узятими.

Серед найбільш загальних завдань раціонального природокористування, що стосуються всіх галузей господарської діяльності та повинні знайти вияв в усіх екологічних компонентах доцільно назвати наступні:

1. Комплексний підхід до вивчення та використання природного середовища, що полягає в:

• науково-обґрунтованому визначенні потреб суспільства в природних ресурсах, в нових джерелах ресурсів та їх економічна оцінка;

• створенні загальної теорії природокористування та регіональних моделей оптимізації природокористування;

• науковому прогнозуванні масштабів та наслідків зростаючого впливу багатогранної діяльності суспільства на природне середовище;

• комплексному вивченні впливу господарської діяльності на природне середовище та оперативний моніторинг за напрямами, величиною та динамікою його зміни в результаті цього впливу;

• розробці теорії та принципів практичного створення раціональних природно-технічних систем та створенні оптимальних моделей таких систем як форм територіальної організації продуктивних сил суспільства.

2. Ефективне очищення різноманітних відходів виробничого та побутового характеру, що є основними агентами забруднення природного середовища.

3. Застосування альтернативних видів енергії.

4. Озеленення.

5. Застосування схем водоспоживання замкнутого циклу з метою економії водних ресурсів та запобігання забруднення гідросфери, зокрема, та природного середовища взагалі.

6. Переважне застосування агротехнічних та агробіотехнологічних методів ведення сільського господарства та скорочення до мінімально можливих рівнів агрохімічних заходів. Це дозволить зменшити хімічне забруднення ґрунтів, поверхневих та підземних вод та гальмує ерозійні процеси.

7. Оптимізація меліораційних заходів.

8. Створення системи заповідних природних об'єктів (територій як таких, що охороняються законом), які вилучаються з усіх видів господарської діяльності з метою збереження в незайманому вигляді природних комплексів (еталонів природи), збереження видів, наукового спостереження за природними процесами в їх первісному вигляді.

9. Важливим завданням є комплексний підхід до вибору методів (напрямів) вирішення проблем регіонального природокористування, який передбачав би оптимальне поєднання ґрунтовних наукових досліджень та розробок, впровадження якісно нових виробничих технологій, адміністративно-примусових заходів, законодавче регулювання, застосування методів економічного примусу та стимулювання, природоохоронної освіти та виховання, популяризації та пропаганди природоохоронних ідей, використання можливостей міждержавного (міжнародного) природоохоронного співробітництва.

Безвідходні технології - виробничі технологічні процеси, в яких досягається мінімальний обсяг твердих, рідких, газоподібних відходів і викидів. В ідеалі створити абсолютно безвідходне виробництво неможливо, тому більш коректно говорити про маловідходні ресурсозберігаючі технології.

Значні резерви полягають в переробці відходів і вторинному використанні сировини. Вторинне використання сировини - це не тільки спосіб економії ресурсів, але й засіб зменшення забруднення середовища.

Проблема відходів належить до найскладніших екологічних проблем.