Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_na_politekonomiyu.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
412.41 Кб
Скачать

8.5 Проаналізуйте сутність змішаної економіки.

Перехідна економіка (змішана)— це особливий стан економічної системи на етапі її становлення (еволюції до зрілого врівноваженого стану) і реформування (еволюції до нової економічної системи, до нового врівноваженого стану). Розрізняють три основних варіанти змішаної економіки: 1) консервативний, 2) ліберальний, 3) соціал-реформістський. Кожен з них має певні відмінності. Так, консервативний варіант змішаної економіки виступає за обмежене втручання держави в макроекономічні процеси з метою створення умов для розвитку приватного сектору і ринкових важелів саморегулювання. Ліберальний варіант передбачає проведення важливих інституціональних і соціальних реформ, раціональну взаємодію приватного і державного секторів економіки, впровадження системи національного планування, здійснення поступової соціалізації капіталістичної економіки. Найважливішими представниками цієї моделі є відомі американські економісти Дж. Гелбрейт та Р. Хейлброннер.

Соціал-реформістський варіант змішаної економіки обстоює необхідність оптимального поєднання децентралізму і централізму, планування і ринку, індивідуальних і колективних форм власності для поступової трансформації капіталізму в систему демократичного соціалізму.

На думку відомого українського економіста С. Мочерного, змішана економіка — це модель соціально-економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови прогресивнішого ладу.

8.6 Поясніть риси та моделі змішаної економіки

Перехідна економіка(змішана) - це така економіка, в якій здійснюються інтенсивні процеси трансформації одного економічного ладу в інший. Для неї характерні певні процеси, які є об'єктивними й притаманними усім країнам з перехідною економікою. Серед них слід назвати:

o переважання процесів, які відображають становлення принципово нових економічних зв'язків;

o наявність таких зв'язків та елементів народногосподарської структури, які втілюють у собі вже минулий, віджилий спосіб функціонування суспільного виробництва;

o дуже висока чутливість суспільного виробництва до змін у кон'юнктурі світового ринку й неможливість реально вплинути на нього з метою зменшення можливих негативних наслідків для національної економіки;

o недостатній рівень вирішення соціальних проблем, що породжує досить високий рівень соціального напруження.

Окрім цих основних рис, притаманних будь-якій країні з перехідною економікою, кожна з них має і певні особливості, що обумовлені попереднім розвитком економіки, політичними чинниками й іншими моментами. Саме врахування цієї специфіки, з огляду на їх вплив на об'єктивні закономірності перехідного періоду, повинно стати основою для розробки та реалізації стратегії розвитку країн, що йдуть шляхом розбудови соціально орієнтованої економіки.

Моделі:

Перша модель — це шлях класичного капіталізму, який повільно і хворобливо еволюціонує до його розвинених форм. При цьому неминуче перетворення основної маси людей на найманих робітників, високий ступінь експлуатації їх з використанням елементів позаекономічного примусу до праці, повільний розвиток соціального партнерства і гуманізації праці, що характерно для розвинених країн. Проте ступінь розвитку цих форм залежатиме від організації і здатності найманих працівників до боротьби за економічні й політичні права. Цілком очевидно, що це знову ж таки рух не вперед, не в бік соціально-економічного прогресу, а назад. 1 якщо ця модель усе ж характеризується, то лише для того, щоб запобігти розвитку за цим шляхом.

Друга модель — це шлях соціально-економічного прогресу, яким розвинені країни переходять до постіндустріального суспільства. Це модель руху до соціалізованої економіки, що характеризується широким застосуванням форм власності, що перетворюють працівника на співвласника, який бере участь у розпорядженні засобами виробництва і результатами праці (колективна і кооперативна власність, народні підприємства у межах державної власності та власності громадських організацій) і привласненні їх. Для цієї моделі характерне широке використання і розвиток відносин самоврядування, піднесення ролі виробника, реалізація наділі стратегії соціального партнерства, загальноцивілізаційних тенденцій гуманізації праці, соціалізації економіки, піднесення добробуту народу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]