18. Королівство лангобардів (568-774)

Лангобарди належали до свевської групи германських племен, спорідненої остготам. Вони пізніше інших племен вийшли з Скандинавії. "Вони перемістилтоя до Паннонії, де їх король Aльбоїн (565 - 573) у 567р. розгромив гепідів. Альбоїн вторгнувся в Італію вже у 568р., цей похід тривав з 568 - 584рр. Опір завойовникам чинила лише Павія. Це місто оборонялося від лангобардської облоги три роки. Після захоплення Павія стала столицею к-ва лангобардів.

Клеф (573-574), після загибелі якого 10 років країна знаходилася під владою тридцяти герцогів. Територія компактного розселення лангобардів отримала згодом назву Ломбардія. Лангобарди спочатку не оселялися в італійських містах, а селилися у сільській місцевості кровноспорідненими громадами - фарами, Лангобардські селяни-общинники були звільнені від податків, римляни ж обкладалися податками і повинностями. Великі землеволодіння римської знаті були скасовані. На відміну від остготів, лангобарди повністю захоплювали володіння римських землевласників, перетворюючи тих на своїх рабів. Однак рабство мало патріархальний характер.

Через небезпеку війни проти візантійців та їхніх союзників франків лангобардська еліта вирішила політично об'єднатися і обрати короля. Аутарі (585-590). Усі герцога віддали королю половину своїх земель, для того щоб він міг утримувати своє військо і посадових осіб. 589р. війська Аутарі захопили у візантійців місто Беневент і Лангобардське королівство здобуло доступ до Мессінської протоки. Надалі лангобардські королі обиралися з числа герцогів і не сформували єдиної правлячої династії. У 636-652 рр. королем лангобардів став Ротарі, Він у 643р. створив "Едикт", відомий в історії під назвою "Едикт Ротарі" - кодекс лангобардського права на латинській мові, у якому зафіксовано соціальні зміни, які відбулися у лангобардському суспільстві. Лангобардські королі проводили політику спрямовану на збільшення кількості населення Італії. Було дозволено змішані шлюби між лангобардами та римлянами, за умови що шлюб укладали особисто вільні люди.

Після 702 р. в королівстві знову розпочинається безкоролів'я і період збройної боротьби за владу. Переміг - Ліутпранд (712-744), скориставшись тим, що у Візантійській імперії розпочалася політична криза, пов'язана з іконоборством, він почав війну проти равеннського екзарха, щоб остаточно підкорити Італію. До 743 лангобарди захопили більшу частину екзархату, включно з Равенною.

Дезидерія(756 - 774) - пішов на Рим та перешкодив Карл Великий, який у 773 р., зібравши війська, привів їх через Альпи на територію Італії. Дезидерій сховався у міцно укрепленій Павії, та вже в 774 р. був змушений капітулювати. Карл не ліквідував к-во, а проголосив себе його королем.

19. Експансія вікінгів у Зх. Європі у іх - пер. Пол.

Спочатку вікінги опанували о-ви Північного моря; Фарерські та Ісландію, пізніше у X ст. дійшли навіть до далекої Америки (Гренландія). З кінця VII ст. почалися систематичні напади вікінгів на північні береги Англії. У 836 р. вікінги вперше здобули та пограбували Лондон. По смерті Карла Великого, вікінги почали зазіхати на землі його великої імперії. Вони здобули Руан (841), розграбували і спалили Гамбург (845), знищили Бордо (847). У 851-852 рр. знову напали на Англію, захопили та пограбували Кентербері та Лондон. У 866 р. шторм відніс кораблі вікінгів у Шотландію та королівство Східна Англія, де вони перезимували. На початку наступного року вони утворили на цих землях королівство Денло („Смуга датського права"), куди включили королівства Нортумбія, Східну Англію, частину Мерсії та Ессексу. Кілька разів вікінги піднімалися вверх по Рейну, пограбували Кельн та Аахен (880). Тримали в облозі Париж (885-886), який ще в попередні роки був розрушений ними, після чого спалили Реймс та Суассон. Тривожили іспанські береги, ввійшли у Середземне море і спалили Пізу (860).

891 р. німецький король Арнульф біля Левена знищив їх великий ледунг, але вже наступного року вони знову добралися до Вормсу. 911 р. король франків Карл Простодушний змушений був узаконити цю колонізацію, передавши норвежцю Роллону ці землі, на базі яких норманни заложили своє герцогство Нормандія.