16. Вестготське королівство (418-720)

410 р. готи під керівництвом Аларіха захопили і пограбували Рим.

Валій (415-419), пішов на зближення з імператором Гонорієм, за дорученням якого успішно боровся проти вандалів, аланів і свевів. В 418 р. Гонорій нагородив вестготів, надавши їм статус федератів і землі для поселення в Аквітанії. Відтоді почалося формування першого вестготського к-ва з центром в Тулузі - Тулузького к-ва. Але новозасноване к-во формально ще не було самостійною державою. Вестготи у своєму к-ві становили меншість порівняно із галло-римським та іберійським населенням.

Теодоріх І (419-451), який значно розширив кордони Тулузького к-ва. В 422 і 427 рр. король Теодоріх І робив спроби захопити м. Арль, але двічі зазнавав поразки від римського полководця Аеція. Загроза нападу гуннів, примусила вестготів і римлян тимчасово об'єднатися. 451 р. в битві на Каталаунських полях маневр вестготського короля Теодоріха І врятував римську армію. Евріх (467-485) у 475 р., скориставшись слабкістю Західної Римської імперії, проголосив незалежність свого к-ва. Королівство вестготів досягло своєї найбільшої могутності - воно охоплювало усю Південну і Центральну Галлію і майже усю Іспанію. Евріхом були складені перші кодекси вестготських законів. Отже, Вестготське к-во стало найбільшим серед варварських держав, що виникли в межах колишньої Римської імперії.

Леовігільд (568-586) - у 572-575 рр. вестготами було підкорено північні території Іспанії, а у 585-586 рр. було завойовано королівство свевів і захоплено його столицю - м. Брагу. Війни проти басків. Для того, щоб закріпити свою владу на захоплених баскських землях вестготський король заснував міста Вікторіак і Реккополіс. Він 1-м із вестготських володарів почав карбувати золоті монети із власним іменем і зображенням. В 580 р. переніс столицю в Толедо, що започаткувало новий період - період Толедського к-ва.

Престиж королівської влади відновив Егіг (687-701). Цей король встановив цілковитий контроль держави над церквою.

Ардо (714-720). Араби продовжили завоювання території королівства і до 719-720 рр. майже уся територія Вестготського королівства була ними завойована і приєднана до Арабського халіфату. їх завоювання уникнула тільки гірська Астурія, де у 718 р. був обраний королем Пелайо.

Вестготське королівство після майже 300 років постійних воєн припинило своє існування. Готи змішалися з романізованими кельтами, утворивши іспанську мову.

17. Королівство вандалів (429-534).

Вандали - союз племен східно-германської групи близьких до готів. З побережжя Балтики вони перемістилися в басейн Середнього Одера, де розділилися на дві групи силінгів та асдінгів. У 174 р. імператор Марк Аврелій віддав асдінгам землі в Дакії. З Дакії вандали були витіснені готами. На початку V ст. під натиском гуннів вандали, очолені королем Годігізелем рушили вверх по Дунаю до Рейну і далі в Галлію.

Гейзеріх (428-477) - вів переговори із намісником провінції Африка - переселення в 429 р. 80 тис. вандалів . Разом із королем до Африки, де вони отримали право поселення і мали стати на службу у війську Боніфація. 439р. в м. Карфаген король вандалів оголосив свою владу, яке стало згодом його столицею. Вандальське королівство активно втручалося у політику Західної Римської імперії. 455 р. вандали, очолювані Гейзеріхом напали на Рим і пограбували, тому зявився термін вандалізм - безглузде нищення памяток к-ри та мистецтва. Повернувшись із походу на Рим, вандали захопили усі західноримські володіння в Африці і постійно здійснювали грабіжницькі морські походи до італійського та грецького узбережжя.

Трасамунда (496-523) - припинилися переслідування християн, відбувалися частіші напади берберів.

Хільдеріх (523-530) - скликав у 525 р. собор у Карфагені, де оголосив про рівноправність усіх релігійних конфесій своєї держави. Крім того, уклав союз із Візантією і розірвав союз із остготами.

У 533 р. у битві поблизу Карфагена вандальське військо було розгромлене. Гелімера (тодішнього короля вандалів) було схоплено і вивезено до Константинополя. Таким чином Вандальське королівство припинило своє існування, а його території були приєднані до Візантійської імперії.