7. Германці (етнічна хар-ка і розселення до експансії) .

Зміна клімату й приріст населення, зрештою стало наслідком переселення племен в глибинні континентальні області і в східні приморські райони. Перша хвиля їхніх переселень зі Скандинавії тривала до VII ст. до н.е. У останні століття до нашої ери германці почали розширювати свою територію на південь і захід. У VI-I ст, до н.е. вони поступово зайняли басейн Везера і Одера, просунулися до Дунаю і Альп, дійшли до Рейну і Вісли. В верхів'ях Рейну і Дунаю германці витісняли кельтські племена, далі рухатися на захід і південь їм заважали римські кордони. Але лише частина германців (готи, та близькі до них гепіди і герули) рушили на схід, де просування було легшим, але кліматичні умови були важчими. З ІІ - ІІІ ст. н. е. основний масив германських племен почав переселятися в області між Одером і Віслою ближче до римських кордонів, які манили багатством і добрими умовами куди більше ніж незнаний та убогий схід.

Різні старогерманські племена складалися поступово, шляхом расових і етнічних схрещень, й до зіткнення з римською цивілізацією не були єдиним цілим. Це були союзи і окремі самостійні племена, що складалися й розпадалися, весь час ворогували між собою, часто змінювали територію і навіть за мирних часів розпадалися на дрібніші племена або родові підрозділи племені. Етнонім "германці" кельтського походження (кельт, "ger-mánn" - "людина зі списом"), і початково належав одному з кельтських прирейнських племен. Племена германців прийнято поділяти на 3 групи - північних, західних та східних.

Згідно з епосом германців, як пише Таціт «Германіка», їх прародичем був Манн, син бога Туїстона, сина Матері Землі. У Манна було три сини - Інг, Іск, Ермін, від яких сталися три групи германців:

1)Інгвеони - кімври, тевтони, юти, фризи, хавки, сакси, англи, херуски;

2)Ермінони (гермінони) - племена свевської групи, й можливо, лангобарди з хаттами;

3)lcmвеонu (іскевони) - сигамбри, батави, хамави, тенктери, бруктери та інші прирейнські племена, пізніше відомі під назвою "франки".

8. Суспільний устрій германців

У І ст. до н.е. жили родовим ладом. Селилися селами, в яких переважали родові общини. За часів Цезаря тут була наявна кровпоспоріднена община, для якої були характерними колективне виробництво й спільна власність на землю. Звичним явищем, за свідченнями як Цезаря, так і Таціта, був періодичний перерозподіл землі, здійснюваний під контролем старійшин. Плем'я поділялося на роди або сотні. Кожнен рід - близько сотні сімейств - населяв село. При збільшенні кількості населення села сумісне життя ставало важким, і рід розселявся і розділявся на два роди - два села. Суспільна земельна власність села називалася гау (волость). Рід називався сотнею, тому що виставляв сотню воїнів, розуміючи "сто" в значенні великого, круглого числа. Село виставляло самостійний загін. На чолі сільського округу - гау - знаходився старійшина роду - гунно. Гунно був керівником мирного життя села і ватажком загону на війні.

Головними ознаками "вільної" людини у германців були: 1) право на носіння зброї; 2) право на участь у народних зборах; 3) право на рівну частку військової здобичі (за жеребом); 4) право на рівний з іншими суд за звичаями предків. Але вже у цей додержавний період нерідко окремо згадуються: "знатні", "вільні германці", "воїни", "хранителі звичаїв".

Народні збори - тінг - вважалися вищим органом влади у германців. У цих зборах брали участь всі дорослі чоловіки, що мали право носити зброю. Постійної влади вождя ще не було, його обирали лише на час походу. Вождь у поході отримував право "розпоряджатися життям і смертю" членів племені. Родові старійшини виконували головним чином судові функції -розглядали дрібні справи. За даними Юлія Цезаря рабів у германців ще не було.

9. Релігія давніх германців

Поклонялися сонцю, вогню і місяцю. З богів германці більш усього шанували Водана - бога всього сущого, який сидить в небесних сферах на золотому престолі, творця людей і бога військової перемоги. Йому приносили людські жертви. У нього дві дружини, що сидять біля його трону праворуч і ліворуч і не конфліктують між собою. Одна дружина Водана, це Фрея (Фрігг), що вважалася покровителькою шлюбу і сім'ї. Інша - Нерта -богиня землі, миру і плодючості, котра подорожує на золотій колісниці в надземному просторі.. Від шлюбу з Нертою народився Донар - бог грому, землеробства і плодючості, який володіє молотом. Його брат Тіу -навпаки ж озброєний мечем і є богом війни, котрий у римських авторів фігурує під іменами Юпітера і Марса. Третій із братів - Фро - бог сонця і радості, лікує хвороби, він їздить по небу і землі на золотому кабані, нагороджуючи усіх світлом і радістю. Розумний і красномовний Бальдер, наймолодший, дав людству закон і правосуддя, за що був убитий злим богом Локі. Найпрекрасиіша із богинь - Хольда живе під водою. Зла Хель - цариця підземного світу, оберігає пекло.

Замість храмів германці використовували священні гaї або гірські вершини, де проводилися ритуальні жертвоприношення - плоди, тварин і рідко людей. Також поклонялися численним добрим і злим духам, що живуть під землею у вигляді карликів (ельфів, гномів) або лютих велетнів, що цілий час борються зі світлими божествами.