5. Германці (територія, господарство)

Початково (рубіж ІІ-І тис. до н.е.) германці населяли Південну Скандинавію, Ютландію, Зеландію (сучасна Данія), узбережжя Балтійського моря і Північну Німеччину між ріками Емс І Одер та Гарцським гірським масивом. Природні умови Скандинавії були порівняно незручні для розвитку господарської діяльності, та й самі місцевості, придатні для поселення, були обмежені і роз'єднані рельєфом країни. Германці займалися землеробством, однак землеробство не було в них провідною галуззю. Германці обробляли землю сохою, в яку впрягали биків, хоча знали вже й колісний плуг. У них панувала перелогова система обробітку землі. Вчені встановили, що германці з покоління в покоління тривалий час обробляли одні й ті ж ділянки, обносячи їх кам'яним чи земляним валом. Таціт стверджував, що дорослі і боєздатні мужі взагалі не працювали на землі, залишаючи це заняття жінкам, старшим і хворобливим людям. Присадибні ділянки знаходилися у постійному користуванні окремих господарств. Германці знали і висівали усі основні зернобобові (ячмінь, пшеницю, овес, жито тощо). Садівництва і виноградарства ще не було. Домінуючою галуззю господарства було скотарство, яке (як і полювання та війна) вважалося суто чоловічою справою. Худоба (воли, бики, коні, вівці та кози) була мірилом усіх цінностей і складали головне багатство германців. Тваринництво давало основну частину продуктів харчування: сир, молоко, м'ясо. Худобою виплачували вергельд. Рядові общинники дарували худобу старійшинам. З напоїв найбільш поширеним було пиво. У племен морського узбережжя переважало рибальство і збиральництво бурштину - цінного експортного продукту.

Оскільки германська економіка мала натуральний характер, ремесло ще не виділилося в її окрему галузь, хоча гончарство перебувало на високому рівні. Родова община виготовляла все необхідне самотужки (одяг, зброю, посуд).

6.Мусульманська Іспанія соц-екон розвиток

Екон становище М І репрезентувало її як процвітаючий регіон.На пд. п-ва створені іригаційні системи,які значно піднімали врожайність(зернові,виноград,нові-цукрова тростина,рис...)В центральних районах-перегінне вівчарство.Міста перетворювались у торгово-ремісничі центри. Ал-андалус славився тканинами,керамікою,виробами з шкіри і металу.Активна торгівля на на Середземному морі,її монета в обігу на великій території від Індії до Ірландії.В с/г панувало мале господарство при фактичній відсутності домена.Не розвинуті форми особистої залежності.

Соц структура:

Значна частина вестготської верхівки, а також кельто-романського населення іспанських територій, завойованих арабами, визнали владу завойовників. Таким шляхом пішла і місцева церква. Їх назвали мосарабами. Мосараби зберегли свої володіння, вони отримали свій суд, автономне управління, а також церкву з монастирями та церковним землеволодінням. Вони поступово сприйняли арабську культуру та мову, якою користувалися поряд з місцевою романською. У Х ст. вони навіть мусили перекладати арабською мовою євангеліє. В Кордовському халіфаті вони займали досить високе становище, не відчуваючи утисків.

На землях, які отримала арабська знать, залишилися працювати місцеві селяни, які сплачували землевласникам ренту від п’ятої частини урожаю до його третини. Можна було звільнитися від цієї залежності, але для цього потрібно було прийняти іслам. Значна частина селян пішла цим шляхом, їх називали мувалладами. Частина з них отримала землю і стала служити у мусульманському війську. Але більшість з них не отримали землі, яка була вже роздана, і поповнили ряди міського плебсу.

Приймали добровільно іслам і представники вестготської та романської верхівки. Це дозволяло їм служити у війську і користуватися всіма правами. Багатьох приваблювали також можливості утримання гаремів. Таких перекинчиків називали ренегадос.