62. Франко-німецька боротьба за Лотарингію

Після смерті Лотаря (855 р) його держава розпалася на три королівства:

• Італія

• Прованс

• Лотарингія(землі по Рейну до Північного моря)

В 870 році за Мерсенським договором королі Франції(зх.-франкського коро) і Німеччини (сх.-фран кор.) поділили Лотарингію між собою, але в 925 р.вона все ж ввійшла в склад Німеччини і 959 була розділена на 2а герцогства – Вехню Лотарингію(область оп течії р.Мозель, за якою і збереглась, як наслідок, назва Лотаригнія) і Нижню Лотарингію.

911 один з вождів норманів Роллон добився від Карла 4 Простоволосого, що йому буде подарована територія в гирлі річки Сени, на умовах вассальної залежності. У 10 ст тут формується герцогство Нормандія. Нормани прийняли християнство і асимілювались з місцевим населенням , стали франкомовними. Від 924 р у зх.-франкському королівстві велися міжусобні війни між герцогами, держава в ці війни не втручалася. Зх-франкські королі намагалися підняти свій авторитет у політичній сфері. Від 911 відбувались війни між королями за здобуття Лотарингії. 976 – Франція розпочала наступ, внаслідок якого Оттон мало не потрапив в полон, а 977 Оттон 2 здійснив перше вторгнення німців на французькі території, він намагався привернути французьку знать на свій бік. Підкупом восени 977 повернувся назад. Королівська влада – номінально, реально графи Парижу.983 – оттон після хвороби помер. Людовік 5 лінивий державними справами не займався. 3 липня 987 Людовік загинув на полюванні, новий король Гуго Капет(дин Капетунгів до 1328р) приєднав місто Лен до свого володіння, відмовився від претензій на Лотарингію.

63. Каролінзьке відродження

Період каролінгського відрождення - підйому культурного життя, відбувався при Кардові Великому і його найближчих нащадках. Розуміючи це й будучи всебічно обдарованим, а також особисто прагнучи знань, Карл Великий покровительствував наукам. Він збирав освічених осіб з усієї Європи і запрошував до двору. Поступово при дворі створили науковий гурток (794), який ще називають Академією, яку створив англосакс Алкуїн з Йорка. В Академії вивчали твори грецьких та римських авторів, відбувалися філософські диспути, літературні конкурси, творилися вірші на класичні та біблійні сюжети. Великого значення надавали збиранню та переписуванню рукописів. Учнями і випускниками Академії були поет Ангільберт та історик Ейпгард, автор "Життєпису Карла Великого".

У 787 р. був виданий «Капітулярій про науки», що зобов'язує створювати школи у всіх єпархіях, при кожному монастирі. У них повинні були навчатися не тільки клірики, але і діти мирян. Священики зобов'язувалися безкоштовно навчати своїх прихожан читати і співати. Поряд із цим була проведена реформа письма, складалися підручники по різноманітних шкільних дисциплінах. Головним центром освіченості стала придворна академія в Ахені.

При монастирях під керівництвом Алкуїна відроджувалися або фондувалися скрипторії - майстерні каліграфії, своєрідні лабораторії книжкового мистецтва; влаштовувалися бібліотеки (найбільш відомі в Корбі, Флері, Сен-Дені). Для письма використовувався шрифт, званий "каролінзьким мінускулом" - прототип майбутнього друкарського шрифту. Сам Карл Великий часто брав участь у засіданнях Академії. Він вивчав логіку, риторику та астрономію. За його ініціативи складався правильний текст Біблії; монарх збирав найдавніші германські перекази і пісні; він доручив ученим скласти граматику франкської мови (це веління виконано не було). Після смерті Карла, культурний рух швидко йде на спад, закриваються школи, поступово згасають світські тенденції, культурне життя знову зосереджується в монастирях.