53. Арабський халіфат в період правління династії Омейядів

За Омейядів центральною областю була Сирія. 7-8 ст – становлення арабів в пн.. Африці, а в 711 – вторгнення арабів в Іспанію, яку завоювали майже всю. Арабо-візантійська границя проходила по горах Кілікійського Таврата верхів’я Єфрату.

На по 8 ст. підкорена Вірменія, Картилі і Албанія. В сер Азії в 705-715 рр були завойовні Хорезм і області за Амударією. Перемога арабів над китайськими військами в 751 р закріпила позиції халіфату в сер Азії.

Верховним власником всіх земель залишалась держава, яка обкладала населення податками і мала право наділяти земельними ділянками окремих осіб. Основною формою земельної власності при Омеядах залишався Мюльк(Приватні землі, що відповідали аллоду). Ними володіла арабська знать, візантійські, вірменські, іранські феодали, що визнали владу арабів.

В Халіфаті існувала чітка податкова система:

• податок закат – платили мусульмани з ремесла, торгівлі і скотарства

• подушний податок джизья – з немусульман

• Земельний податок – ушр – мусульмани; харадж – не мусульмани

Спочатку сума податків була нижчою, ніж у Візантії і в Ірані, але при Омейядах були переглянуті норми оподаткування і проведений перепис населення. Селянам заборонялось покидати свої землі. Податок стали вираховувати не лише з площі землі, але й з культур, що вирощували.

До Омейядів – державний апарат – значна частина неарабів. За Омейядів стали призначатися араби. Арабська мова стала міжнародною для величезного регіону, нею велися усі справи. Карбували власну монету, була налагоджена пошта.

Халіфи мали громадянську і духовну владу. Для управління величезною державою були введені намісництва(5) на чолі з емірами, кі здійснювали адміністративну, фіскальну та воєнну владу.

В опозиції до Омейядів знаходились аліди(Алі - зять пророка) і аббасиди ( нащадки аббаса – дядька пророка). Опозиція спиралась на невдоволення посилення податків, що вилилось в релігійних течіях.

630 р – повстання шиїтів на чолі з Хусейном. До 747 р повстання охопили Іран та Ірак.

750 -1258 – династія Аббасидів. 762р –перенесення столиці з Дамаску в Багдад

54. Розпад Арабського халіфату

Причини:

• Широкі повстанські рухи

• Велика площа – багато народностей – прагнення до незалежності

• Розвиток великих феодалів – ослаблення влади халіфа

• Еміри – губернатори провінцій-опирались на велику землеробську знать – створюють свої місцеві династії.

• Місцева знать використовує повстання для здобуття влади

З 8 ст – розпад халіфату. 756 – відділення Кордовськогоемірату ( з 929 – халіфат). 8-9 ст відпали Марокко і Туніс. Сер 9 ст –незалежний Єгипет. З 969 – утворився Каїрський халіфат. 9-10 ст відділився Іран. На Єфраті – самостійна держава Моссульський султанат. Сер 10 ст- під владою халіфату лише Аравія і частина Месопотамії довкола Багдаду. 945 р – західноіранські шиїти захопили Багдад. 1055 р –Багдад завойований турками сельджуками, а Тургул – Бек був проголошений султаном. За халіфом залишається лише релігійна влада – т.з «папа Сходу».

1258 – монгольська навала, що призвело до розпаду халіфату.