50. Категорії селян феодального помістя. Їх повинності

Селяни ділилися на дві категорії вілланів та сервів. Віллани були нащадками вільних общинників, вони платили податки і виконували регламентні повинності, пов'язані з спільними інтересами. Своє майно та нерухомість вони успадковували. Серви були нащадками рабів та відпущеників, вони не мали права робити заповіт, а їх майно нащадки отримували, подібно до васалів, тільки сплативши своєрідну плату.

Франкські селяни були наділені землею та вони не являлися її власниками. Вони були тісно пов'язані із своїм панами, а також виконували ряд повинностей, котрі відображали їхню приналежність до кріпацького стану:

по особовий податок, який виплачувався щорічно чи кілька разів на рік. Цей податок був невеликий, зле свідчив про кріпосний стан, тому що вільні селяни його не платили;

панщина - найважча із повинностей. Селянин повинен певну к-сть днів в рік працювати на панській землі;

натуральний оброк - оплата натурою, відрахування поміщику певної частини врожаю, зібраного з надільної землі селянами. Виплачувався зерном, овочами, фруктами, в залежності від характеру господарства;

десятина - відрахування селянином на користь церкви 10-тої частини врожаю зібраного з надільної землі;

баналітети - оплата селянином певних господарських функцій, котрі по феодальному праву могли бути відтворені тільки з допомогою інвентаря поміщика (зелення зерна, обробка винограду);

- шлюбна - податок, котрий селянин сплачував поміщику при укладанні шлюбу - інколи це було «право першої ночі»;

- право «мертвої руки» - виплата податку за передачу селянського майна у спадок. Селянин не міг нічого передати і заповісти без волі свого пана.

50. Виникнення ісламу і його розкол

Виник напівдні Аравії – район Хіджаз.(розвинене землеробство, скотарство, ремесло). м.Мекка – ремесло і осіле скотарство, перехрестя караванних догір з Емену в Сирію, Палестину , Ірак, Єгипет( торували шкірою, срібло, ізюм).Значна частина міста належала до племені Курейш.Правив рід Омеядів.

Мекканський храм Кааба(«Чорний камінь») –місце паломництва.

6ст – в різних районах Аравії з»являються проповідники єдинобожжя ->племінна роздробленість - >держава.

Мекка – проповідник Мухаммед(570-632) – з бідного роду. Іслам виник близько 610 р. В Мецці не отримав великої підтримки, оскільки боялись поділення культу Кааби, що могло пошкодити політичним і економічним стосункам.

622р переселились в Медіну. Підтримка Мухамеду. Мідійці бути проти караванів і нападали на них до 630 р.630 – угода Мухаммеда з мекканською верхівкою:

• Мешканці зобов’язувалися прийняти вчення М. – іслам

• Мекка - визнавалась релігійним центром Кааби – головне святилище ісламу

Мухаммед – пророк – передава в волю Аллаха людям, його судження від Бога учні записували в Коран.

Основні положення ісламу:

1. Віра в єдиного Аллаха

2. Обов’язкова щоденна молитва

3. Піст – рамадан – місяць на рік

4. Милостиня

5. Ходіння на прощу до Мекки.

Заборона: пити вино, грати азартні ігри, їсти свинину, чаклувати.

Джихад – священна війна проти «невірних».Мухаммед – втілення світська вдала + релігійна. Помер в 632.Завоювання арабами території(7-8 ст). Соціальні противоріччя. Зй халіф Осман – з Омеядів – політика в інтересах арабської аристократії, відповідно накопичення земель в руках знаті, що викликало загальне незадоволення.

656 р – вбитий Осман - > розкол:

• Алі(зять Мухаммеда) – шиїти ->визнати халіфом Алі і його нащадків. Виділилися низи народу(харіджити) – «за повернення початково ісламу»

• Муавея ( з Омеядів) 661 став халіфом Суніти – до 750 рід Омейядів – столиця – м Дамаск.