46. Скандинавське суспільство до IX ст.

Вищим органом общини стали тінги. На тінгу були присутніми всі вільні члени общини. Тут вирішувалися всі суперечки і основні питания життєдіядьності. Общини однієї округи, через потреби оборони своєї території утворювали фольки, на чолі з хевдінгами, вождями військових ополчень. Часом кілька фольків, заселених спорідненим народами утворювали "королівство" з виборним королем-конугом. Ці перші конунги часто поєднували військові функції з адміністративними. У неврожайні роки, під час стихійних лих, конунга могли звинуватити у тому, що сталося і вбити як своєрідну жертву. Королі-конунги були залежні від тінгів своїх фольків.

Коли склалося королівство Норвегія, воно було розділене на чотири великих округи, кожен зі своїм окремим тінгом, зі своїми окремими законами і звичаями. Фольки стали ділитися на сотні , території які виставляли в ополчення сотню воїнів. Сотні очолили герсіри , з часом ця посада стала спадковою і поєднала функції військового, цивільного і релігійного керівника

Династії шведських та норвезьких конунгів вели своє походження від бога Одина і також поєднували адміністративні, військові та цивільні функції. Частин, хевдінгів стала спадковими ярлами. Всі найбільш важливі справи вирішувалися на тінгах, де головними були бонд, -- сільські господарі.Давньонорвезьке і давньошведські суспільства були близькими за всіма головними ознаками. Конунги, ярли, хевдінги з часом стали використовувати рабів. Це були, переважно, полонені під час набігів. Конунги були найбільшими землевласниками, на їх землях були посаджені раби. При дворі конунга жила його дружина до трьох сотень професійних воїнів, яких називали домашніми людьми. Хоча вони всі були особисто вільними людьми, їх вважали залежними під короля і не зараховували до самостійних бондів. Населення Скандинавії любило війну, грабіжницькі походи, полювання, риболовлю і військові справи. Вон добре бігали на лижах, були виносливими, не боялися лісів та гір. Вони влаштовували бенкети, на яких були присутніми і жінки, любили веселитися і пили міцні напої. У битвах навіть брали участь і жінки.

49. Виникнення Франц-го к-ва. Перші Капетінги

До XІI ст. Французьким королівством називали невелику територію навколо Парижа - королівській домен Іль-де-Франс (Париж, Орлеан та Лани) - Король Франції Гуго Канет (987-996) - засновник династії Капетингів, яка правила до 1328р. Гуго укріпив оборону північно-західпих міст, через необхідність захисту від вікінгів, та знову повернув столицю у Париж. Саме з Гуго Капетом пов'язують «феодальну революцію», тобто масову заміну бенефіцій на феоди. яка, привела до зростання чисельності населення, збільшення обсягів виробництва та підняття продуктивності праці.

Правління перших Капетінгів протікало в умовах як бурхливого розвитку і закріплення феодалізації. Герцоги та сильніші графи поступово перетворювали свої феоди у справжні держави. Франція продовжувала переживати певну стабілізацію. Почався підйом міст. При цьому розвивалися як і старі міста римського періоду (Париж, Марсель, Реймс, Орлеан, Суассон) так і нові міста, які виникали навколо замків (Труа, Брі. Лань, Прованс). Торгово-промислове піднесення міст стимулювалося регулярними ярмарками. Різко зросла торгівля з Німеччиною, Нідерландами, Англією, Північною Італією і, навіть, з Руссю. Капетінги володіли доменом в басейні Сени і Луари (Іль де Франс), який оточували володіння могутніх васалів, найбільшими з яких були герцоги Бургундії, Фландрії. Нормандії, Аквітанії і Бретані, графи Анжу, Овернь, Тулузи, Ліоне та Шампані. Навіть у своему домені доводилося боротися з баронами. Переїжджаючи з Парижу до Орлеану, король мусив збирати велику дружину для захисту своєї безпеки. Зрештою, щоби забезпечити успадкування престолу прямими спадкоємцями, перші Капетінги мусили коронувати дітей за свого життя. Разом з тим відбувалися процеси дроблення феодальних володінь, а також усвідомлення в суспільстві необхідності королівської влади, як основи, на якій мала триматися вся система васальних зв'язків. Переростання бенефіцій у феоди, будівництво нових замків та пожвавлення економічного життя, що привело до значних демографічних змін, не відбилися па військовому та політичному потенціалі Франції, яка залишилася сильно роздробленою державою, де головна сила була в руках герцогів, де окремі графи володіли значними ленами, а барони почували себе також незалежними володарями у своїх замках, а королівська влада трималася біліли на традиційному авторитеті ніж на реальній силі. Через це вилив перших Капетінгів на розвиток держави був незначним.