44. Держава Канута Великого (1017-1035)

Була поважним суперником для Німецького королівства. Стосунки Канута Великого із іншими скандинавськими країнами були залежні від ще однієї потужної північно-східної країни - Русі.

Кнут з 1010 р. почав збирати сили датських вікінгів для завоювання Англії. У 1013 р. висадився в Англії. Підтримка скандинавського населення області Денло дозволила йому опанувати більшу частину Англії. Канут зібрав нові війська знову висадився в Англії (1015). Після двох років боротьби смерть короля Едмунда II Залізнобокого дозволила Кануту у 1016 р. зайняти англійський престол. Канут намагався завоювати прихильність англійської церкви, щедро роздаючи її земельні володіння та будуючи нові храми і монастирі. Смерть Гаральда II (брат Канута) зробила його і королем Данії. Він розгромив вендів, ліквідував балтійське піратство, а також завершив християнізацію Данії, У 1026 р. Канут поїхав до святих місць в Римі. На зворотньому шляху його прийняв імператор Конрад II, надавши йому на васальному праві маркграфство Шлезвіг. Союз двох монархів був скріплений шлюбом дочки Канута Гунільди з сином Конрада Генріхом.

Відсутністю Канута хотіли скористатися норвезький конунг Олаф II та шведський конунг Анунд Якоб. Скориставшись їхнім невдоволенням Канут до літа 1027 р. захопив Норвегію.

45. Сх.-Франкське к-во в ІХ-пер.пол. X ст.

Сх.-Франкське к-во як самостійна держава виділилось із монархії Карла Великого після її розпаду, оформленого Верденським договором 843 р. За цим договором внукові крала Великого Людовіку Німецькому (843-876) дісталися всі зарейнські землі і Баварія. Крім того, до Німецької держави, що складалася, увійшли землі і по самому Рейну, а саме - область Майна, Вормса та Шпеєра. Ця територія остаточно виділилась зі складу Франкської держави тільки в кінці IX ст. Жителі її пізніше (з XI ст.) стали називати себе тевтонами. Саме слов'яни почали жителів Німеччини називати «німцями» - вказуючи цим на те, що вони не вміють говорити зрозумілою для слов'ян мовою. Німеччина не являла собою єдності ні в етнічному, ні в політичному підношенні. Вона поділялась на 4 самостійні герцогства; Швабію (по верхньому Дунаю),Баварію (на схід від р.Леха) Франкенію (по середньому Рейну і Майну) та Саксонію з Тюрінгією (в . пн. частині, на захід від р. Ельби). По смерті Лотаря II за угодою у Версекні (870) Людовік отримав німецьку частину Лотарингії (від гирла Рейну і Шельди). Утворене Німецьке королівство необхідно було боронити проти норманів, які привожили район Нижнього Рейну та Фрісландію. Крім того проблемою стали і власні діти. Вже у 856 р. Людовик Німецький змушений був віддати найстаршому синові Карломану в управління східні марки. Маючи трьох синів, Людовик Німецький ще у 865 р. разділив своє королівство: Карломан отримав Баварію, Людовик II - Франконію та Саксонію, а Карл - Алеманію, Східно-франкське королівство, консолідоване Людовіком І Німецьким фактично стало Німецьким королівством. Арнульф (887-899) - період великих набігів норманів, а з 895р. - угорців. Переймався ситуацією в Італії, здійснив походи на Рим - 894 та 895р.

Людовіка Дитя (900-911) - із його смертю обірвалась династія Каролінгів у Німеччині.

Конрад І (911-918) - франконський герцог, по материній лінії належав до династії Каролінгів. Все його правління пройшло у невдалій боротьбі з нападами угорців та сильними світськими васалами. В боротьбі з останніми він спирався на підтримку єпископів.

За Генріха І Птахолова (919-936) розпочалося різке підняття королівської влади у Німеччині.