34. Боротьба за інвеституру

Генріх IV (1056-1106) - прихід до влади співпав з виступом проти нього цілого ряду князів, у 1075 р. Генріх IV розбив саксонців при Гогенбурзі, Саксонські замки були відновлені, а король звернувся до папи з вимогою змістити єпископів, які взяли участь у бунті проти нього.

Григорій VII (1073-1085) - вважав папську владу вищою за світську. Духовенство повинно було стояти над світським суспільством, будучи підпорядкованим папі як наміснику Бога. На соборі 1075 р. була відмінена Інвеститура, тобто постановлено, що всі духовні особи, призначені світською владою, повинні скласти свої повноваження піл загрозою відлучення від церкви, яке поширювалося і на всіх світських володарів, які наважилися роздавати в лен церковні посади. За цим законом всі землі, які належали до ленів архієпископів та єпископів, відходили до церкви і імперія їх втрачала.

Імператор не міг так просто погодитися з вимогами папи. Коли Генріх IV звернувся до нього з проханням змістити бунтівливих єпископів, папа просто звинуватив короля у симонії (купівлі церковних посад) і поставив вимогу з'явитися до нього на оправдання. У відповідь на такі дії папи Генріх IV зібрав собор німецьких єпископів, які оголосили папу низложеним (1076). Папа оголосив королю церковне прокляття і наклав на нього інтердикт (відлучення від церкви) Цим скористалися противники імператора, щоби позбавити його корони, зимою 1077 р. він перейшов Альпи і у замку Каносс, ставши на коліна перед папою, попрохав його прощення. Князі ж тим часом обрали королем швабського герцога Рудольфа. Дворічна боротьба Генріха IV з Рудольфом стала схилятися на сторону імператора, але папа знову відлучив короля від церкви. Король зібрав у Бріксені собор єпископів, па якому було поставлено папою архієп. Равенни Віберта як папу Климента III. Генріх IV вирішує йти походом на Рим, весною 1084 р. йому вдалося оволодіти Римом, де він і коронувався імператором. Згодом Григорій VII помер. Новий папа Пасхалій ІІ (1099-1118) у 1104 р. знову виступив проти інвеститури і відлучив від церкви імператора Генріха IV. ГенріхV (1106-1125) – e 1110 р. вступив у Італію. Пасхалій II направив до нього послів з пропозицією: Імператор відмовляється від інвеститури, а папа декретом зобов'язує духовенство, відмовитися від феодальних володінь, і від усіх прав та привілеїв з цим пов'язаних. Генріх прийняв цю пропозицію за умови її прийняття князями церкви. Угода була укладена, в Сутри у 1111р. Коли ж папа в соборі св. Петра перед коронацією Генріха зачитав цю угоду, духовенство вибухнуло протестом. У Римы почалось повстання. Папа - наддав імператорові право інвеститури, зобов'язався його коронувати і ніколи не відлучати від церкви. Впродовж тривалого часу велася боротьба, та з приходом папи Калікста ІІ Німеччину захлиснула міжусобиця. Калікст II, ще раз відлучив імператора від церкви, але решті змушений був погодитися на компроміс, відомий як Вормський конкордат(1112) Тепер у Німеччині єпископи мали обиратися - у присутності імператора або його послів і лише після вручення їм королем посохів вступали у володіння церковними ленами. Цей етап боротьби за інвеституру завершився. В цілому він завершився на користь папського престолу . Імперська влада тільки зберегла обличчя, фактично погодившись з поразкою.