30. Внутрішня політика Хлодвіга

Його держава охоплювала територію від р. Гарови до Рейну і від кордонів Арморіки (Бретані) до р Рони. Анастасія І (491-518) обдарував його званням «патриція і проконсула», Хлодвіг мав вищий статус від усіх західних королів того часу, і його правління було узаконене в очах галло-римського населення. У 508р. заволодівши територією ріпуарських франків на сході він зробив своєю столицею Лютецію (Париж) - родову знать значною мірою винищив Хлодвіг;

• загальноллемінних народних зборів у франків вже не було. Вони були замінені весняними оглядинами війська – «березневі поля»;

• введенням територіального поділу населення. Землі заселені франками, були поділені на "паги" що складалися з більш дрібних одиниць - сотень.;

• на місцях продовжували існувати сотенні збори (малюс) що виконували судові функції завдяки виборним посадовим особам тунгінам - сотникам, що мали право чинити суд;

• у південних районах Галлії початково було збережено римський адміністративний поділ.

• систематично й жорстоко винищував усіх дрібних франкських правителів - конкурентів на престол

• впровадив писаний звід законів - "Салічну правду" збірник безсистемних записів звичаєвого права салічних франків, що відноситься до V ст.

У 496р. прийняв християнство, у Рейнському соборі.

31. Внутрішня та зовнішня політика Оттона і до 962р.

Оттон І Великий (936-973) - його не задовольняло визнання зверхності королівської влади. Він намагався втручатися у справи герцогів і обмежити їх владу, а головне можливості виступу проти своїх сюзеренів. Кордони держави: від узбережжя Балтійського моря і до узбержжя Адріатичного моря.

Оттон віддав Лотарингію своєму зятю Конраду Рудому, Баварію - братові Генріху, Швабію - синові Рудольфу; Франконію та Саксонію він утримував за собою як домен. І лише у 961 р. віддав Саксонію Герману Біллунгу. Наймолодшого брата король поставив архієпископом кельнським.

Продовжив реформу батька, розширюючи можливості надання лицарству нових ленів збільшуючи число важкоозброєних кінних лицарів та будуючи замки. Йому довелося знову воювати проти всіх давніх противників батька. У 947 р. Оттон здійснив переможний похід проти датчан, активність яких загрожувала німецьким кордонам. У 950 р. він знову підпорядкував рендів та чехів. У 951р. на заклик вдови Лотаря Адельгейди Оттон перейшов Альпи. Оттон на той час був вдівцем, тому одружився з Адельгейдою, прийнявши титул короля Італії Тим часом проти нього повстали син Рудольфа та зять Конрад Рудий. У 953-954 рр. Оттон повернувшись з Італії, розгромив заколотників і відібрав у них герцогства. Таким становищем скористалися угри і пішли на Німеччину. 955 р. в долині р. Леха поблизу Аугсбургу Оттону І вдалося отримати перемогу над угорцями. Результатом перемоги була організація східно-баварської марки, майбутньої Австрії. Після цієї перемоги угорці назавжди дали спокій німецьким землям, а Оттон І став наймогутнішим королем Європи і прагнув відітворити державу Карла Великого.

У 961р. Оттон І знову виступив проти Італії, прогнав Беренгара, який заволодів королівською владою і 02.02.962 р. був коронований римським імператором заснувавши таким чином Римську імперію германської нації. Звичайно, в Константинополі цього акту не визнали, але Оттон І все ж піднявся над іншими володарями Західної Європи.

При Оттоні І були спроби княгині Ольги встановити дипломатичні зв'язки Русі та Німеччини і, навіть, прийнята місія єпископа Адальберта, яка не досягнула мети через протидію язичеської партії.