23. Формування христ. Держав Піренейського п-ова

Реконкіста відбувалась протягом 8 століть і мала свої особливості на різних етапах історії Іспанії. В кінці VIII ст. паралельно із к-вом Астурія на Піренейському п-ові утворився ще один центр реконкісти - володіння франків - Іспанська марка '(Каталонія) з центром в Барселоні. Гірські р-ни між Астурієї і Каталонією та арбськими володіннями переходили із рук в руки доти, доки тут у ІХ-Х ст. не сформувались 2 невеликі держави - к-во Наварра та графство Арагон. Таким чином вся північ була відвойована в арабів. В X - на початку XI ст. на політичній карті Іспанії відбуваються серйозні зміни. Після розпаду імперії Каролінгів на території Іспанської марки формується самостійне Барселонське графство. Астурійські королі відвоювати у маврів кілька великих міст на півночі поблизу р.Дусро, перенесли свою столицю з Оведо в Леон.

В ар. пол. X ст. реконкіста призупинилася ,у зв'язку з тим. що халіфат переживав великий розквіт. Араби кілька разів спустошували Астуро-Леонське к-во та Барселонське графство. Королівська влада у Леоні на тон час ослабла, а великого впливу мали графи Кастилії, які зуміли об'єднати роздроблені землі на сході країни. В 1035 р. Арагон і Кастилія стали королівствами. В 1037 р. кастильський король Фернандо І розбив війська лсонського короля і під своєю владою об'єднав захід християнської Іспанії. Таким чином, до кін. 30-х рр. XI ст. на Піренейському п-ові склалися: королівство Кастилія, Наварра і Арагон та Барселонське графство.

У 923 р. сформувалось графство Кастилія (країна замків) на північному заході. Воно і королівство Леон, шо утворилось на місці Астурії, повели боротьбу з арабами, відвойовуючи у них території. Ці дві держави часом об'єднувались для боротьби з маврами. У 1230 р. відбулось остаточне об'єднання Леона і Катилії в одне королівство. У Басконії в IX ст. виникло графство

Наварра, яке у X ст. стало к-вом. У І 137 р. з Арагоном об'єдналась Каталонія. У кінці XI ст. утворилось королівство Португалія, незалежне з 1139 р., хоч і визнавало себе васалом папи.

Отож, в Іспанії утворились християнські держави. На півночі - Астурія, в центрі - Кастилія, на заході -Португалія, на сході - Наварра, Арагон, Каталонія і Валенсія.

24.Джерела до історії Франкської держави Каролінгів

Капітулярії франкських королів. Так з 770-х років називали королівські укази через поділ їхніх текстів на окремі параграфи (капітули). Вперше вони, були кодифіковані абатом Ансегізом із Фонтанелли у 823 р.

Форму капітуляріїв мали і закони, які стосувалися окремих частий імперії, і доповнення до германських правд. Капітуляріями були інструкції королівським посланцям на місцях, іструкції з управління королівськими помістями, настанови духовенству тощо, хоча усі вони і не бултЬзаконами. Поєднуючи у собі риси публічного, тобто державного, і приватного, тобто вотчинного права, франкські капітулярії містять найрізноманітнішу інформацію про господарство, суспільний устрій, політичні інститути Франкської держави. Вони ж закріплювали правові порядки в інтересах знаті, церкви і держави.

Серед капітуляріїв особливої уваги заслуговує "Капітулярій про помістя", складений близько 800 року. У ньому детально описані усі обов'язки управителя великого королівського помістя та його підлеглих, робочий і домашній інвентар його жителів, розпорядок сільськогосподарських робіт і діяльність ремісників помістя, порядок постачання королівського палацу різноманітними продуктами тощо. Точного відображення реального життя помістя у ньому немає і що зін є лише Інструкцією для бажаного бездоганного господарювання у помісті.

Важливим джерелом для вивчення запропонованої теми є грамоти, якими оформлялися різні угоди та операції - купівлі-продажу. обміну, дарування,, передачі себе під покровительство тощо. Особливу увагу маймають прекарні( встановлювався між двома людьми, один з яких був прохач, а інший приймав чи ні його просьбу; прохач платив оброк) та імунітетні( надавалися посадовим особам – заборонялось всупати на територію того чи іншого магната, дл виконання на ній будь –яких судових, адміністративних чи фіскальних функцій) грамоти.

Цікаву групу- -джерел становлять формули. Вони є зразком для складання грамот, являючи собою спеціально сформовані тексти, які використовували при складанні якогось конкретного юридичного акту (купівлі, продажу, звільнення, тощо). Останній кабирз чинності після вписування у формулу дат, імен та цифр. Формули включали в себе найтиповіші випадки- тогочасної юридичної практики і тому є важливим джерелом для вивчення ґенези феодальних відносин.

Як класичне . джерело з історії ранньофеодальної вотчини розглядаються поліптика - описи монастирських земель. У цих описах є дані про кількість монастирської (панської) землі та будівель розташованих па ній. Однак у переважній своїй більшості це списки селянських держань (мансів), із зазначенням місця їхнього знаходження і переліку повинностей, пов'язаних із ними; імен та соціального статусу держателів і членів їхніх родин. Серед таких джерел особливої уваги заслуговує поліптик ірмінока, абата монастиря св. Германа поблизу Парижа. Складений він на початку IX ст. До наших днів дійшло приблизно 3/5 його тексту: немає початку, .частини середини та закінчення. У вцілілому тексті цього поліптика представлений опис 25-ти окремих монастирських помість (фісків), розташованих приблизно на 33-х тис. га. Дані цього поліптика є певною мірою результатом опитування населення помість, яке давало свідчення про розміри своїх держань і належні з них повинності.

Наративні джерела:

• Малі Лоршські аннали писалися до 817 р, великі(королівські) – писались при дворі Карла Великого з 741 по 829. До наших днів лійшла 1а редакція ( Ейнгард»Перероблені аннали») – висвітлювались воєнні події, природні умови, господарство, культура.

• Ейнгард «Життєпис Карла Великого»- 30ті рр 9 ст. – ославити Карда Великого. Кін – виклад заповіту карла

• Ноткер Заїка – монах – «Діяння Карла Великого» 884-887 – церковна діяльність, воєнні походи, приватне життя.

• Нітгард «Історія у 4ьох книгах» (814-843) – карл, правління Людовика, міжусобиці його синів(Л), боротьба за Лотарингію.не дійшов до Верденського поділу.

• Листи Карла Великого