
- •2.Теорії економічного розвитку регіонів
- •3. Економічні закони і закономірності рпс
- •4. Принципи і фактори розміщення продуктивних сил
- •5.Структурний аналіз рпс
- •6. Види природних ресурсів та їх класифікація
- •7.Мінерально-сировинні ресурси держави
- •8.Земельні,водні,лісові ресурси та їх значення
- •9.Економічна оцінка основних видів природних ресурсів
- •10. Проблеми раціонального використання природних ресурсів
- •11.Динаміка чисельності та складу населення
- •12. Природний приріст населення та міграціні процеси
- •13.Особливості формування та розселення сільського та міського населення
- •14.Зайнятість населення та державна політика зайнятості
- •15. Безробіття: суть, та види
- •16.Структура та роль пе комплексу
- •17.Сучасний стан розвитку та розміщення газової і торфової промисловості
- •18.Сучасний стан розвитку та розміщення вугільної та уранодобувної про-стей
- •19.Особлисті розвитку та принципи розміщення електроенергетики
- •20. Проблеми й перспективи розвитку пек
- •21.Значення і структура металургійного комплексу
- •22.Особливості сучасного розвитку та розміщення чорної металургії
- •23.Характеристика кольорової металургії та її галузей
- •24.Проблеми та перспективи розвитку металургійного комплексу
- •25.Місце машинобудівного комплексу в господарстві країни,його структура
- •26.Особливості і фактори розміщення основних галузей машинобудування
- •27. Галузева і територіальна структура машино-будівного комплексу в Україні
- •28.Проблеми і перспективи розвитку машинобудування
- •29.Сутність апк,його галузева структура
- •30.Сільськогосподарське виробництво:сучасний стан розвитку
- •31.Особливості розвитку та розміщення основних галузей рослинництва
- •32. Особливості розвитку та розміщення основних галузей тваринництва
- •33.Основні проблеми та перспективи розвитку апк
- •34.Загальна характеристика хімічної промисловості
- •35.Особливості розвитку та розміщення галузей основної хімії
- •36. Особливості розвитку та розміщення галузей хімії органічного синтезу
- •37.Стан і перспективи розвитку хімічної промисловості України
- •38.Сутність і значення лісової промисловості
- •39.Лісозаготівельна,лісопильна та деревообробна промисловості
- •40.Сучасний стан розвитку й особливості розміщення целюлозно-паперової та лісохімічної промисловості
- •41.Проблеми та перспективи розвитку лісової промисловості
- •42.Сутність і завдання регіональної політики
- •43. Завдання державної регіональної економічної політики України
- •44.Основні підходи до стратегії розвитку економічних регіонів
- •45.Поняття та особливості проблемних регіонів
- •46.Міжнародний поділ праці,його суть і значення у формуванні зовнішньоекономічних зв’язків
- •47.Зовнішньоторгівельна діяльність України на сучасному етапі
- •48.Економічні зв’язки України з країнами снд
- •49.Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції
- •50. Принципи економічного районування
- •51. Типи економічних районів
- •53.Донецький економічний район
- •54. Придніпровський економічний район
- •55. Північно-східний економічний район
- •56. Центральний економічний район
- •57. Північно-західний економічний район
- •58. Столичний економічний район
- •59. Подільський економічний район
- •60. Карпатський економічний район
- •61. Причорноморський економічний район
18.Сучасний стан розвитку та розміщення вугільної та уранодобувної про-стей
1.Вугільна промисловість в Україні є давньою і традиційною галуззю, яка займає домінуюче місце серед паливних галузей. Україна має великі запаси (до 200 млрд. т) високоякісного вугілля, яке здебільшого залягає на значній глибині у Донецькому, Львівсько-Волинському та Придніпровському (буре) басейнах. 75% вугілля використовується як паливо, 25% – як технологічна сировина для чорної металургії, хімічної промисловості та деяких інших галузей.
Найбільшим у країні районом видобутку кам’яного вугілля залишається Донецький басейн. Вугленосні площі в Донбасі становлять понад 50 тис. км2 і зосереджують близько 98% запасів кам’яного вугілля України. Донецьке вугілля має високу собівартість, що пов’язано з невеликою потужністю (0,5-2 м) та глибоким заляганням пластів.
Львівсько-Волинський басейн був розташований на території Волинської та Львівської областей і охоплює площу близько 10 тис. км2. Загальні запаси вугілля тут не перевищують 1% від розвіданих у державі, глибина залягання – 300-650 м, потужність пластів – 0,5-1,0 м, видобувають 14 млн. т вугілля. Тут нижчі (порівняно з Донбасом) і загальні показники якості вугілля, яке характеризується меншою теплотворністю та більш високою зольністю. Запаси вугілля невеликі, тому передбачається, що в перспективі у басейні працюватимуть тільки 2 шахти з 15 діючих.
Основними районами видобутку бурого вугілля є Придніпровський буровугільний басейн (Кіровоградська, Черкаська, Житомирська області), а також Тернопільска і Закарпатська області. Він охоплює площу понад 100 тис. км2, на якій виявлено близько 200 родовищ та проявів бурого вугілля. Середня потужність буровугільних пластів у басейні становить 4-5 м, сягаючи в окремих родовищах до 25 м. Переважно неглибоке залягання вугленосних нашарувань (від 10 до 150-200 м) дозволяє видобувати буре вугілля відкритим (кар’єрним) способом.
2.В україні видобуток урану становить 500-800 т. на рік,що забезпечує незначну частину загальних потреб(2,8 тис.т урану на рік) вітчизняної ядерної промисловості.Решту Україна купує в Росії,але до 2015 р. має намір забезпечити себе власним ураном на 100%.
Україна належить до провідних урановидобувних країн світу,запаси її оцінюються в 366 тис.т урану.Уранові родовища розташовані в основному в Кіровоградській області. Основні запаси урану(близько 200 тис.т) зосереджені в Кіровоградському уранорудному районі(КУРР),а також в Центральноукраїнському уран орудному районі(ЦУРР).В експлатації знаходяться Ватутівське і Мічурінське родовища(КУРР,ЦУРР відповідно),Северинівське в резерві.Деякі родовища знаходяться в стадії розвитку.
Видобутком уранових руд і виробництвом уранового концентрату в Україні займається Східний гірничо-збагачувальний комбінат(СхідГЗКом)(с. Кізельгур).
19.Особлисті розвитку та принципи розміщення електроенергетики
Електроенергетика є базовою галуззю народногосподарського комплексу, а використання електроенергії – рушійною силою науково-технічного прогресу. Розміщення електроенергетики залежить від двох факторів: наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії.
Усі електростанції за енергетичними ресурсами поділяються на 4 види:
теплові електростанції (працюють паливі);гідравлічні (використовують гідроресурси); атомні
електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії (вітер, сонце).
Провідна роль в електроенергетиці належить теплоелектростанціям – ДРЕС і ТЕС1. Вони виробляють понад 60% усієї електричної енергії. Перевагою ТЕС є відносно вільне розміщення, вдвічі дешевша вартість капіталовкладень порівняно з ГЕС. Найбільша кількість великих теплових ДРЕС у Донбасі: Вуглегірська, Старобешівська, Курахівська, та інші. Найбільшими ДРЕС також є Криворізька-2, Придніпровська (Дніпропетровська обл.), Зміївська (Харківська обл.), Бурштинська (Івано-Франківська обл.), та інші.
Дедалі більшого значення набувають теплоелектроцентралі (ТЕЦ). Коефіцієнт корисного використання тепла становить майже 70%, тоді як на ТЕС – тільки 30-35%. ТЕЦ обігрівають понад 25 міст України. Найбільші з них: Київські ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6, , Харківська ТЕЦ-5, Одеська, та інші.
Атомна енергетика України представлена такими діючими потужними атомними електростанціями, як Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька.АЕС орієнтовані винятково на споживачів, особливо на райони з обмеженими ресурсами палива та енергії. Ними виробляється біля 35% усієї електроенергії. Гідроелектростанції України – Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніпрогес, Каховська, Дністровська, Теребле-Ріцька – малоефективні (особливо Дністровського каскаду) через застаріле обладнання та рівнинний характер долини р. Дніпро. ГЕС дають до 4,5% електроенергії України. Усього на малих річках діє 55 гідроелектростанцій. Найбільш ефективні вони на гірських річках.Районне значення можуть мати сонячні (Крим), вітрові (Поділля, степовий Крим), геотермальні (Карпати) електростанції.