41.Проблеми та перспективи розвитку лісової промисловості

Сьогодні, коли економіка знаходиться в занепаді і майже в більшості галузях народного господарства існує безліч різноманітних проблем, економічний стан підприємств лісової промисловості та лісового комплексу в цілому хоче бажати кращого. Незважаючи на недостатні потужності з виробництва основних видів лісопродукції, останні використовуються незадовільно (у виробництві целюлози – на 46,9%, паперу – 25,8%, картону – 38,4%). Досягнутий обсяг виробництва продукції визначається насамперед можливостями її реалізації, проте, він стримувався такими факторами, як високі ціни та недостотньо якісна продукція. Високі ціни на продукцію склалися в результаті значних витрат на їх виробництво (висока вартість сировини та інших матеріальних ресурсів). До збільшення матеріальних витрат призвело насамперед зростання цін на ресурси, різке зменшення використання дешевої сировини – деревних відходів та макулатури, перевитрати сировини, палива та енергії через експлуатацію зношеного устаткування й застосування застарілих технологій.

Стан основних виробничих фондів галузі не відповідає сучасним вимогам виробництва. Ступінь їх зносу становить 43,6%, в тому числі машин і устаткування – 56,6%. Найвищого рівня знос активної частини основних фондів досягає в лісохімічній промисловості – 81,1%, виробництві целюлози і деревної маси, паперу і картону – 62,7%.

Однією з головних перспектив розвитку є експорт. Основними імпортерами української лісопродукції є Росія Білорусь, Польща, Німеччина. Останнім часом відбулися вагомі зрушення у зовнішній торгівлі товарами деревообробної і целюлозно-паперової промисловості. Варто наголосити, що в склад експортної продукції входять переважно необроблені лісоматеріали, фанера, меблі, папір тощо. Однак у структурі експорту зберігається велика частка дешевої продукції і сировини (41,6%), зокрема необробленого круглого лісу і пиломатеріалів.

Як відомо, значення експорту для економіки будь-якої країни є дуже важливим, адже він складає одну з головних позицій доходу Державного бюджету країни.

Подальший розвиток галузей лісової промисловості потребує повного радикального реформування, що включає в себе заміну фізично та морально застарілого обладнання, наділення підприємств обіговими коштами, розробка ефективних, раціональних технологій, раціональне використання відходів. На превеликий жаль, сьогодні, в державі існує значний дефіцит грошових коштів і тому сподіватись на реформування в близькому майбутньому лісової промисловості та народного господарства в цілому не доводиться.

42.Сутність і завдання регіональної політики

Регіона́льна полі́тика — сфера діяльності держави, або регіональної (місцевої) влади, щодо управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни в просторовому (регіональному) аспекті, тобто пов'язана з взаємовідносинами між державою і регіонами, а також регіонів між собою. Є складовою частиною національної стратегії соціально-економічного розвитку. В орбіту регіональної політики включаються такі напрямки:

співвідношення і взаємодія рушійних сил регіонального розвитку (державний, кооперативний, приватний сектори національної економіки; внутрішні і зовнішні фактори і засоби;

співвідношення національного (загальнодержавного) і регіонального аспектів розвитку, центрального і регіонального рівнів управління економікою (рівень регіональної автономії, ступінь централізації планування і управління);

ставлення до завдання підйому економіки відсталих районів, освоєння нових районів і ресурсів;

ставлення до національно-етнічних питань (в умовах багатонаціональної держави);

регіональні аспекти демографічної політики, політики урбанізації, державної політики тощо.

З регіональною політикою тісно пов'язані регіональне планування і програмування. За своєю структурою регіональна політика може бути поділена на окремі складові: економічну, промислову, соціальну, житлову, демографічну, екологічну, науково-технічну та ін. Основні соціально-економічні аспекти в регіональній політиці пов'язані з територіальним поділом праці, формуванням народногосподарських комплексів, економічним районуванням і загальнодержавним плануванням (програмуванням) соціально-економічного розвитку і розміщення продуктивних сил.