5.2. Методичні рекомендації до характеристики трудових прийомів у вишиванні

Найпершою дією для виконання вишитих виробів є визначення довжини нитки. Довжина нитки має бути середнього розміру. Довга нитка скручується, втомлює руку дитини, коротка ж нитка, навпаки, швидко витрачається, що призводить до частого її протягування у вушко голки. Найзручніше, звичайно, користуватися нитками муліне, які виготовлені таким чином, що вже мають середню довжину. Якщо необхідно відрізати нитку із клубочка, то роблять так: кінець нитки затискають великим і вказівним пальцями лівої руки, протягують нитку під лікоть з боку долоні. Рука при цьому зігнута в лікті. Нитку відрізають чи відривають біля пальців. Така довжина нитки буде найзручнішою.

Наступною дією при вишиванні є закріплення нитки. Слід зазначити, що нитку при вишиванні закріплюють не так, як у шитті. При виконанні різних видів робіт у вишивці вузликів взагалі не роблять. Це правило учні повинні засвоїти з перших уроків. Вузликів не повинно бути ні з лицьового, ні з виворітного боків у вишитих виробах, вигляд їх має бути красивим, охайним, акуратним з обох боків виробу.

З цією метою бажано розглянути кілька способів закріплення нитки на тканині. Особливість першого способу полягає в тому, що нитку закріплюють за допомогою петлі, яка утворюється при складанні нитки вдвоє. Ці кінці необхідно протягнути у вушко голки. Далі зробивши стібок на одній-двох нитках тканини, не витягаючи нитки з тканини, бачимо утворення петлі, в яку пропускаємо голку. Потім затягуємо нитку.

При вишиванні одинарною ниткою (другий спосіб) її кінець закріплюють швом “вперед голкою” на тому місці, яке буде закриватися вишивкою. Можна залишити кінець нитки довжиною до 5см, який закріпити після закінчення робочої нитки.

Одинарну нитку можна закріпити і стібком “за голку” або таким способом: спочатку кінець нитки розкрутити приблизно на 1 см, розпушити її та розділити на дві частини. Ці два кінці необхідно покласти на вказівний палець так, щоб одна нитка накладалася на другу приблизно на 5-6 мм; далі скрутити кінці ниток великим пальцем, при цьому утворюється петля, захопити на голку дві-три нитки основи, протягнути голку в петлю і затягнути нитку (третій спосіб).

При вивченні прозоро-лічильних технік, зокрема мережок, закріплення нитки при вишиванні робиться так: нитка, яка складена удвоє, закріплюється петлею на закріпці (качалочці). Одинарну нитку можна закріпити, ховаючи її під нитки закріпки (четвертий спосіб).

5.3. Особливості технології вишивання. Методичні поради до вивчення різних видів швів

При вивченні початкових швів “уперед голку”, “за голку”, “стебловий”, “тамбурний”, “петельний” роблять так:

– при виконанні стеблового шва робоча нитка має весь час знаходитися над або під лінією шва; стібки повинні обов’язково бути однакової довжини, дрібні, а особливо на поворотах, щоб були плавні контури;

– при виконанні тамбурного шва петлі повинні мати однаковий вигляд, а також величину, не слід сильно затягувати робочу нитку, вона має вільно лягати на тканину;

– при виконанні шва “уперед голку” довжина стібка і проміжки між стібками повинні бути однаковими, не дуже довгими, не витягуватися під час прання;

– при виконанні шва “за голку” стібки мають бути однакової довжини, виконувати їх зліва направо;

– при виконанні петельного шва величина стібків повинна бути однаковою, стібки, які прикріплюють петлю до тканини, також однакові.

Одним із найпростіших швів є стебловий. Цей шов застосовується для вишивання контурів і тонких ліній візерунків – стебел рослин, квітів, листків. Бажано при його вивченні використовувати інструкційну карту.

Досвід роботи учителів багатьох шкіл області свідчать про те, що при вивченні найпростішою виду шва – стеблового, бажано використовувати інструкційну картку, з якою ознайомлюють учениць, а потім починають виконувати цей шов на клаптику тканини, або на зразку, який в майбутньому міститиме основні чотири групи технік вишивки.

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТА № 1

ВИКОНАННЯ СТЕБЛОВОГО ШВА

№ п/п	Назва операції	Технічні умови виконання	Графічне зображення
1-й спосіб:
1	Закріплення робочої нитки	Закріпити робочу нитку за допомогою петлі.
2	Утворення стібків	Відрахувати вправо шість ниток, вколоти голку в тканину. Набрати на голку 3 нитки вліво і вико-лоти. Від проколу вправо відрахувати 6 ниток і виконати другий стібок.
3	Закріплення нитки	В кінці роботи закріп-люють робочу нитку.
2-й спосіб:
1	Закріплення робочої нитки	Закріпити робочу нитку за допомогою петлі.
2	Утворення стібків	Від місця закріплення нитки відрахувати вправо 8 ниток, вко-лоти голку в тканину. Набрати на голку 6 ниток вліво і вико-лоти. Від проколу вправо знову відрахувати 8 ниток і виконати другий стібок. В такому способі стібки виходять один з-під одного.
3	Закріплення нитки	В кінці роботи закріп-люють робочу нитку.

Примітка: при вишиванні шва потрібно стежити за тим, щоб робоча нитка була знизу (або зверху) лінії вишивки.

Найпоширенішим швом із поверхнево-нашивних рахункових технік є “хрестик”. Вишивати хрестик найкраще на тканинах полотняного переплетення (полотно, батист, маркізет та ін.), але вишивають і на інших тканинах, використовуючи канву або трафарет.

Шов “хрестик” ще називають “простий хрестик” або “косий хрестик” (мал. 5). Цей шов утворюється від перетину двох стібків (“півхрестиків”).