7.Теоретичні основи оптимізації структури капіталу підприємства.

З метою дотримання фіна-ї рівноваги на п-стві, забез­печення стабільної платоспр-сті та ліквідності під час прийняття рішень стосовно джерел покриття потреби в капіталі, складання фінансових Б-ів слід дотримуватися правил фі­н-ня, до яких належать: • золоте правило фін-ня; • золоте правило балансу;• правило вертикальної стр-ри кап-лу.

За цим правилом фін-й кап-л повинен бути мобілізований на строк, не менший від того, на який даний кап-л заморожується в необор-х та обор-х активах п-ства.

Управління процесом узгодження залучення та використання капіталу слід здійснювати на стадії плануван­ня потреби в ресурсах та джерел її покриття.

При викор-нні золотого правила фін-ня слід керу­ватися двома умовами, які виражають його зміст:

1)Довгостр активи/довгостр пастви<=1

2)Коростр активи/коростр пасиви>=1

Так, при дотриманні правила фін-ва рівновага за­безп-ся, якщо:

1) інвест-й кап-л своєчасно ви­вільн-ся в рез-ті госп-ї -сті;

2) існує можливість субституції або пролонгації строків пове­рнення кап-лу;

3) платежі, строк оплати яких настав, можна здійснити за ра­х-к надходжень від опер-ї та інв-ї д-сті.

Золоте правило балансу можна розгл-ти як більш конкрети­зовану форму правила конгруентності строків. З метою досяг­нення паралельності строків мобілізації і використання фінансо­вих ресурсів воно вимагає дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Для цього при складанні бюджетів рекомендується керуватися такими двома умовами:

а) потребу в кап-лі для фін-ня необор-х активів слід покривати за рах-к влас-го кап-лу і довгостр позичок:

б) довгостр капіталовкладення повинні фін-ся за рах-к коштів, мобілізованих на довгостр період, тобто довгостр-ві пасиви повинні викорис-ся не тільки для фін-ня необор-х активів, а й для довгостр-х обо­р-х активів

Правило вертикальної структури капіталу

Правило верт стр капіталу пов'язане з аналізом складу та стр-ри джерел форм-ня капіталу. Правило верт стр-ри вимагає дотримання певного спів-ня між вла­сним і позичковим капіталом п-ва. Результати аналізу структури викор-ся під час прийняття рішень щодо фі­н-ня п-ва, зокрема при оцінці інвест при­вабливості, кред-жності та санаційної спроможності.

На практиці здебільшого розраховують коеф заборгова­ності та коеф незалежності. Перший х-зує залеж­ність п-ва від позичк капіталу і визначається як віднош позичкового капіталу (ПК) до джерел власних коштів (ВК). Прийнято вважати, що зростання рівня забор-сті сві­дчить про зростання фін ризику, тобто можливості втра­ти платоспроможності.

Чим більше значення коеф незалежності (Аавт), тим менш ризиковою є стр-ра капіталу п-ва (менша за­лежність від кредиторів). Якщо питома вага власних засобів у стр-рі джерел фін-ня збільш, то Аавт => 1; якщо спостерігається тенденція до фінансування за рахунок позичок, то Кавт => 0.

Щодо стр-ри капіталу існують різні погляди. Окремі еко­номісти вважають, що співвідношення власного і позичкового капіталу п-ва має становити 1:1. Згідно з даним підхо­дом загальна сума заборг-ті не повинна перевищувати суму власних джерел фін-ня, тобто критичне значення Аавт=0,5. Згідно з іншими трактуваннями правила верт стр=ри капіталу для пром п-ств частка власно­го капіталу повинна становити не менше 60 %, для торгівлі — 50 %. Існують також думки, що співвідношення власного і пози­чкового капіталу має становить 2:1.