1. Зміни в споживчих витратах:

а) добробут споживача – може змінюватись незалежно від змін у цінах, наприклад, різке підвищення курсу акцій або реальне зменшення вартості нерухомості, землі тощо;

б) очікування споживача, наприклад, масове очікування нової хвилі інфляції збільшить сукупний попит, і навпаки;

в) заборгованість споживача – при високій заборгованості споживчі витрати скорочуються, і навпаки;

г) податки – зниження податків приводить до зміщення кривої сукупного попиту вправо, і навпаки.

2. Зміни в інвестиційних витратах, тобто закупки засобів виробництва:

а) відсоткові ставки – зміни можуть викликатись не тільки зміною цін, а й іншими факторами, наприклад, зміною обсягу грошової маси у країні.

Збільшення грошової маси сприяє зменшенню відсоткової ставки і тим самим стимулює збільшення капітальних вкладень;

б) очікувані прибутки від інвестицій – якщо прогнози оптимістичні, то крива сукупного попиту відхиляється вправо, і навпаки;

в) податки з підприємств – скорочення податків підштовхує криву сукупного попиту вправо, і навпаки;

г) технології. Нові й удосконалені технології мають тенденцію до стимулювання інвестиційних витрат і тим самим до збільшення сукупного попиту;

д) надлишкові потужності. Збільшення надлишкових потужностей, тобто наявного невикористованого капіталу, стримує попит на нові інвестиційні товари і тому зменшує сукупний попит.

3. Зміни в державних витратах. Збільшення державних витрат приводить до збільшення сукупного попиту, і навпаки. Найбільшу увагу цьому фактору зростання сукупного попиту приділяла школа кейнсіанства. На думку Дж.Кейнса, одним із важливих методів активізації стимулювання сукупного попиту в економіці є підвищення державних витрат і капіталовкладень, розширення державних закупок і послуг.

4. Витрати на чистий експорт. Збільшення чистого експорту (експорт мінус імпорт), до якого привели “інші” нецінові фактори, зміщує криву сукупного попиту вправо. Логіка цього твердження така. По-перше, більш високий рівень експорту буде створювати більш високий попит на товари даної країни за кордоном. По-друге, скорочення імпорту передбачає збільшення внутрішнього попиту на товари вітчизняного виробництва.

Існують два нецінових фактори, які змінюють обсяг чистого експорту: 1) національний дохід країн-імпортерів; 2) валютні курси. Збільшення національного доходу країн-імпортерів потенційно збільшує чистий експорт країн експортерів, і навпаки. Наприклад, у 1998 році Росія оголосила дефолт (неплатоспроможність) на три місяці. Це надзвичайно негативно вплинуло на російську економіку і, особливо, на банківську сферу. Такі дії російського уряду якимось чином вплинули на українську економіку? Вплинули негативно. Експортні контракти українських підприємств були порушені, так як збанкрутілі російські підприємства не могли імпортувати і оплатити продукцію з України.

Зміна валютних курсів впливає на чистий експорт, а отже, і на сукупний попит. Наприклад, ціна євро у доларах зростає. Це значить, що долар знецінюється по відношенню до євро. Тобто, якщо ціна долара в євро падає, це значить, що курс євро підвищується. У результаті нового співвідношення європейські споживачі зможуть більше отримати доларів за певну суму євро. А споживачі США отримають менше євро за кожен долар. Таким чином, для європейських споживачів американські товари стануть дешевшими, ніж європейські. А між тим споживачі у США зможуть купити менше європейських товарів за певну суму доларів. При таких обставинах можна чекати, що американський експорт зросте, а імпорт – зменшиться. Для європейських країн ситуація буде протилежною – імпорт зросте, а експорт зменшиться.

В 1996 році курс долара по відношенню до гривні становив 1:2, а у 1998 році гривня була девальвована по відношенню до долара 1:5. Досить велика девальвація нашої грошової одиниці в основному позитивно вплинула на українську економіку, особливо на її експортні галузі (металургія, хімічна промисловість, сільське господарство). Наприклад, український металургійний комбінат експортував продукції на 1 млн. доларів. У 1996 році ця сума могла бути обміняна на 2 млн. грн., а у 1998 році вже на 5 млн. гривень.