Рахунки поточних операцій

1. Товарний експорт США …+ 251

2. Товарний імпорт США …– 410

3. Сальдо балансу зовнішньоїторгівлі - 159

4. Експорт послуг із США … + 70

5. Імпорт послуг в США … – 72

6. Сальдо балансу товарів і послуг …–161

7. Чисті доходи від інвестицій … +14

8. Чисті грошові перекази …– 14

9. Сальдо балансу поточних

операцій …–161

Рахунки руху капіталів

10. Приплив капіталу в США …+ 180

11. Відплив капіталу із США …– 74

12. Баланс руху капіталів … + 106

13. Баланс поточних операцій і руху капіталів …– 55

14. Офіційні резерви …+ 55

Офіційний зведений підсумок -------------

0

При аналізі платіжного балансу країні в першу чергу розглядається баланс по поточних операцій. Адже саме цей блок охоплює зовнішню торгівлю товарами і послугами, яка продовжує залишатись головною формою зовнішньоекономічних зв'язків у світі. Торговий баланс показує різницю між товарним експортом країни і її товарним імпортом. Якщо імпорт перевищує експорт, то утворюється зовнішньоторговий дефіцит або від'ємне сальдо до торгового балансу (159 млрд.дол.), і навпаки.

Експорт послуг (п.4) включає надання транспортних, страхових, туристичних і брокерських послуг резидентам іноземних держав. Зараз понад 30% зайнятих у світі припадає на сферу послуг. У промислово розвинутих країнах – 50-70%. Найбільшими статтями залишаються транспортні послуги (насамперед морські перевезення) та іноземний туризм. На ці статті припадає 50-60% платежів за всі міжнародні послуги.

Пункт 7 – чисті доходи від інвестицій – являє собою надлишок платежів по процентах і дивідендах, здійснених іноземцями на вкладений за кордоном американський капітал, над тим, що американці виплатили по процентах і дивідендах на іноземний капітал, інвестований у США. Чисті доходи від інвестицій склали 14 млрд. дол. у іноземній валюті.

Пункт 8 відображає чисті перекази як приватних, так і державних коштів із США в інші країни світу. Сюди входить американська іноземна допомога, пенсії американських громадян, проживаючих за кордоном, грошові перекази емігрантів родичам, які проживають за кордоном. Ці перекази зменшують запас іноземної валюти в країні.

Сумуючи всі операції поточних рахунків, ми бачимо, що імпортні операції (п.2,5 і 8) створили попит на більший обсяг іноземної валюти, ніж змогли забезпечити експортні операції (п.1,4 і 7) на 161 млрд.дол.

Рахунки руху капіталів відображають потоки капіталу, які пов'язані з купівлею або продажем матеріальних і фінансових активів, що мали місце у певному році. Наприклад, японські «Хонда» або «Нісан» купують підприємства в США або інших країн, арабські шейхи та олігархи з Росії і України купують акції американських компаній. Такі операції, пов'язані з продажем активів, збільшують запаси іноземної валюти у країни-продавця. Тому вони є статтями приходу і помічаються знаком плюс. США експортують акції й облігації і таким чином добувають собі іноземну валюту (п.10=180 млрд.дол.). І навпаки, купівля закордонних матеріальних і фінансових активів зменшує запаси іноземної валюти даної країни і позначається знаком мінус.

Баланс поточних операцій і баланс руху капіталів взаємопов'язані. Дефіцит балансу поточних операцій вказує на те, що експорт товарів і послуг даної країни недостатній для оплати імпорту товарів і послуг. Як здійснити фінансування цього дефіциту? У такому випадку країна або бере кошти у борг за кордоном або продає іноземцям частину своїх активів. Тут держава діє на рівні логіки окремої людини. Якщо ваші витрати перевищують доходи, то ви берете кошти у борг (у банку, друзів, знайомих) або продаєте деякі особисті активи – машину, квартиру, або фінансові – акції, облігації.

Держава, яка продає активи або отримує позики збільшує свої борги. Актив балансу руху капіталів і кредитів, які склали 106 млрд. дол. (п.12), вказує на те, що США «продали»нерухомість (будівлі, сільськогосподарські землі) і отримали по всьому світу позики у тому обсязі, який необхідний для фінансування дефіциту поточного платіжного балансу, рівного 161 млрд. дол.

Дефіцит платіжного балансу поточних операцій фінансується в основному чистим притоком капіталу на рахунки руху капіталів. І навпаки, актив поточного платіжного балансу країни супроводжується чистим відтоком капіталу по балансу руху капіталів і кредитів. В останньому випадку надлишкові засоби поточного платіжного балансу будуть використані для купівлі нерухомості або наданні позики іншим країнам світу.

Центральні банки різних країн тримають велику кількість іноземної валюти, яка називається офіційними резервами, і які використовуються для врегулювання незбалансованості платіжного балансу поточних операцій і руху капіталів. У нашому прикладі, США на міжнародній торгівлі і фінансових операціях мали чистий дефіцит у розмірі 55 млрд. дол., який покривається валютою, що знаходиться у розпорядженні центрального банку.

Всі три складові частини платіжного балансу – рахунки поточних операцій, руху капіталів і офіційні резерви – повинні у сумі скласти 0. Якщо дефіцит балансу поточних операцій менше активу балансу руху капіталів, то запаси іноземної валюти у центральному банку збільшуються. Скорочення офіційних резервів показує масштаби дефіциту платіжного балансу країни (сальдо поточних операцій і руху капіталів). Зростання офіційних резервів показує величину активного сальдо платіжного балансу.

Міжнародна статистика свідчить, що платіжні баланси країн світу постійно знаходяться в нерівновазі, тобто сальдо поточних операцій і сальдо підсумкового балансу не рівні нулю і тому балансуються рухом капіталів і державними валютними резервами. Нерівновага платіжних балансів стала характерною рисою сучасного економічного життя. У другій половині ХХ – початку ХХІ ст. темпи зростання світової економіки були, напевне, рекордними за всю історію людства. На цьому фоні нерівномірність економічного розвитку окремих країн стала проявлятись більш чітко. Так, посилення позицій Японії і Німеччини в світовій економіці супроводжується позитивним сальдо поточного платіжного балансу цих країн. Інакше кажучи, різке порушення рівноваги в світовій економіці викликає різку нерівновагу в платіжних балансах.

Нерівновага платіжного балансу країни викликає ряд наслідків для її економіки. Стабільно позитивне сальдо балансу поточних операцій зміцнює позиції національної валюти і одночасно дозволяє мати стійку фінансову базу для вивозу капіталу із країни. Стабільний дефіцит платіжного балансу послаблює позиції національної економіки і підштовхує країну до все більшого залучення іноземного капіталу. Якщо подібний приплив капіталу здійснюється не через довгострокові підприємницькі інвестиції (прямі й портфельні), а через довгострокові державні й приватні банківські позики, то це веде до швидкого збільшення зовнішнього боргу країни і виплат по ньому. Країна починає жити в кредит.

Сильні коливання сальдо балансу поточних операцій (у той чи інший бік) викликають несприятливі для країни наслідки. Так, різке збільшення позитивного сальдо створює базу для швидкого зростання грошової маси і, отже, стимулює інфляцію, а різке збільшення негативного сальдо викликає «обвальне» падіння обмінного курсу, що вносить хаос у зовнішньоекономічні операції країни. Тому коли мова йде про рівновагу платіжного балансу, то в центрі уваги опиняється перш за все дефіцит поточного платіжного балансу і сильні коливання його сальдо.

Таким чином, не можна однозначно стверджувати, що дефіцит це завжди негативне явище для економіки, а активний платіжний баланс – позитивне. Наприклад, великий дефіцит у товарній торгівлі можна розглядати як негативне явище – виробники, можливо, втрачають конкурентноздатність на світових ринках, виникають труднощі з реалізацією товарів за кордоном і т.ін. З іншого боку, торговий дефіцит не є несприятливим із точки зору споживачів, які отримують більше товарів за рахунок імпорту.

Бажаність активу або дефіциту платіжного балансу залежить від: 1) обставин, які викликають їх; 2) стійкості протягом певного часу. Офіційні резерви будь-якої країни обмежені. Тому стійкі або тривалі дефіцити платіжних балансів, які повинні фінансуватися за рахунок цих резервів, неминуче призведуть до їх вичерпання. У цьому випадку країні прийдеться здійснювати заходи для коректування платіжного балансу (перебудова народного господарства на макрорівні, використання торгових бар'єрів і т.ін.).

Існує декілька основних методів державного впливу на стан платіжного балансу. Перший – це прямий контроль, включаючи регламентацію імпорту (через кількісні обмеження, наприклад), митні й інші збори, заборона або обмеження на переказ за кордон доходів з іноземних інвестицій і грошових трансфертів приватних осіб, різке скорочення безоплатної допомоги, вивозу короткострокового і довгострокового капіталу й ін. Подібні заходи прямого контролю часто викликають труднощі для багатьох фірм країни і, відповідно, сприймаються вороже.

У короткостроковому плані прямий контроль дає позитивний ефект. У довгостроковому періоді ефект від цих заходів суперечливий, так як створюються «тепличні умови» для місцевих виробників, понижується інтерес іноземних інвесторів до країни із-за заборони на переказ їх доходів, виникають труднощі з залученням іноземних спеціалістів, створюються перешкоди для розширення за кордоном бізнесових структур вітчизняних експортерів.

Але ж не викликає ворожості, а навпаки вітається вітчизняними фірмами такий прямий захід, як субсидування експорту. Однак цей захід дорогий, і тому його використання часто пов'язане зі станом бюджету країни. Так, навряд чи стан державного бюджету України дозволить їй у найближчому майбутньому субсидувати експорт (щонайменше – активний).

Другий метод державного впливу – дефляція (тобто боротьба з інфляцією), яка націлена на вирішення внутрішньоекономічних завдань, але в якості ефекту покращує і стан платіжного балансу. Вважається, що традиційні для дефляційної політики наслідки – зниження обсягу виробництва, інвестицій і доходів – ведуть до скорочення імпорту і зростання резервних можливостей для нарощування експорту. Звичайне для дефляції підвищення облікової ставки стимулює залучення в країну короткострокового капіталу, що покращує показники платіжного балансу.

Однак є й інша точка зору: дефляція зменшує експорт і веде до зростання імпорту. При дефляції підвищується обмінний курс національної валюти, що збільшує можливості імпортерів. Для експортерів високий курс їх національної валюти означає, що вони при обміні експортної виручки отримують менше національної валюти, а це аж ніяк не стимулює налагодження експорту.

Третій важіль впливу держави на платіжний баланс – зміни валютного курсу. Але про це буде йти мова у наступному питанні.