2. Суть і форми кредиту. Структура сучасної кредитної системи

У ринковій економіці непорушним законом є те, що гроші повинні знаходитись у постійному обороті, здійснювати безперервний обіг. Цьому допомагає функціонування кредитної системи.

Кредит являє собою рух позичкового капіталу, здійснюваний на основі строковості, поверненості й платності. Хоча кредит як економічна категорія зародився ще у рабовласницькому суспільстві, коли гроші у борг надавались лихварями, він отримав найбільший розвиток у капіталістичному суспільстві, спираючись на ресурси позичкового капіталу.

Кредит виконує важливі функції в ринковій економіці:

1. Історично кредит дозволив суттєво розширити рамки суспільного виробництва (з моменту його зародження).

2. Кредит виконує перерозподільчу функцію. Завдяки йому приватні збереження, прибутки підприємств, доходи держави перетворюються в позичковий капітал і напрявляються в прибуткові сфери народного господарства. У більшості країн світу найбільшим джерелом збережень є приватні особи.

3. Кредит сприяє економії витрат обігу. В процесі його розвитку з'являються різні способи використання банківських рахунків і вкладів (чеки, кредитні картки, депозитні сертифікати і т.д.), відбувається випереджувальне зростання безготівкового обороту, прискорення руху грошових потоків.

4. Кредит виконує функцію прискорення концентрації і централізації капіталу. Кредит активно використовується у конкурентній боротьбі, сприяючи процесу поглинання і злиття фірм. Тут велику роль відіграють умови кредиту – пільгові чи жорсткі.

У процесі історичного розвитку кредит набув різноманітних форм, основні з яких – це комерційний і банківський кредити.

Комерційний кредит – це кредит, який надається підприємствами, об'єднаннями та іншими господарськими суб'єктами один одному. Комерційний кредит надається у товарній формі перш за все шляхом відстрочки платежу. В більшості випадків комерційний кредит оформляється векселем (вид цінного паперу, грошове зобов'язання, незаперечний борговий документ). Цей вид кредиту має певні обмеження. Він, наприклад, не може бути використаний для виплати заробітної плати і надається, як правило, підприємствами, які пов'язані між собою коопераційними зв'язками.

Ці обмеження переборюються шляхом розвитку банківського кредиту. Банківський кредит – це кредит, який надається кредитно-фінансовими установами (банками, фондами, асоціаціями) будь-яким господарським суб'єктам (приватним підприємцям, підприємствам і організаціям і т.д.) у вигляді грошових позик. Банківські кредити поділяються на короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 року до 5 років), і довгострокові (понад 5 років). Ці кредити обслуговують не тільки рух товарів, але і нагромадження капіталу. Банківський кредит перетворився в основну і домінуючу форму кредитних відносин.

До інших розповсюджених форм кредиту слід віднести:

1. Міжгосподарський грошовий кредит – надається господарюючими суб'єктами один одному шляхом випуску підприємствами і організаціями акцій, облігацій та інших цінних паперів. Ці операції отримали назву децентралізованого фінансування (випуск акцій) і кредитування (випуск облігацій і інших цінних паперів) підприємств.

2. Споживчий кредит надається приватним особам при купівлі перш за все споживчих товарів довготривалого користування. Він реалізується або у формі продажу товарів із відстрочкою платежу через роздрібні магазини, або у формі надання банківської позики на споживчі цілі.

3. Іпотечний кредит (кредит застави) надається у вигляді довгострокових позик під заставу нерухомості (землі, споруд). Іпотечний кредит використовується головним чином для оновлення основних фондів у сільському господарстві й сприяє концетрації капіталу у цій сфері.

4. Державний кредит являє собою систему кредитних відносин, у якій держава виступає позичальником, а населення і приватний бізнес – кредиторами грошових засобів. Джерелом засобів державного кредиту служать облігації державних позик, які можуть випускатись не тільки центральними, але і місцевими органами влади. Держава використовує цю форму кредиту перш за все для покриття дефіциту державного бюджету.

5. Міжнародний кредит являє собою рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Міжнародний кредит надається в товарній або грошовій (валютній) формі. Кредиторами і позичальниками є банки, приватні фірми, держава, міжнародні й регіональні організації.

Сучасна кредитна система є результатом довготривалого історичного розвитку і пристосування до потреб розвитку ринкової економіки. Кредитна система опосередковує увесь механізм суспільного відтворення і служить могутнім фактором концетрації виробництва і централізації капіталу.

У сучасній кредитній системі виділяються три основні ланки: центральний банк, комерційні банки, спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.

Головне становище в кредитній системі займає центральний банк, який історично виділився з маси комерційних банків ще в ХVІІІ-ХІХ ст. на ранніх стадіях капіталізму. Саме центральному банку держава надала виключне право емісії банкнот. Деякі з центральних банків були зразу засновані як державні інститути (Німецький федеральний банк, Резервний банк Австрії), інші були націоналізовані після Другої світової війни (Банк Франції, Банк Англії, Банк Японії, Банк Канади і т.д.). Деякі центральні банки до цих пір існують на основі змішаної державно-приватної власності (наприклад, Федеральна резервна система США).

Центральні банки виконують ряд важливих функцій:

• емісію банкнот (паперових грошей);

• зберігання державних золото-валютних резервів;

• зберігання резервного фонду інших кредитних установ;

• грошово-кредитне регулювання економіки;

• кредитування комерційних банків і здійснення касового обслуговання державних установ;

• проведення розрахунків і перевідних операцій;

• контроль за діяльністю кредитних установ.

Комерційні банки є головними «нервовими» центрами кредитної системи. Сучасний комерційний банк є кредитно-фінансовою установою універсального характеру. Він не тільки приймає внески населення і підприємств, видає кредити, але і виконує фінансове обслуговування клієнтів. Операції комерційного банку поділяються на пасивні (залучення засобів) і активні (розміщення засобів). Крім того, банки можуть займатись посередницькими операціями (за дорученням клієнта на комісійній основі) і довірчими операціями (управління майном, цінними паперами).

Особливе місце в сучасній ринковій економіці займають спеціалізовані кредитно-фінансові установи, такі як пенсійні фонди, страхові компанії, позичково-зберігальні асоціації і т.д. Акумулюючи величезні грошові ресурси, ці інститути беруть активну участь у процесах нагромадження і ефективного розміщення капіталу. Сумарні активи всіх цих спеціалізованих кредитно-фінансових установ США майже удвічі перевищують активи комерційних банків цієї країни (у США нараховується більше 13 тисяч комерційних банків).

Таким чином, сучасна ринкова економіка передбачає широке використання грошей і кредиту. Це дозволяє здійснювати глибоку спеціалізацію виробництва, використовувати продуктивну технологію і в кінцевому рахунку підвищувати ефективність суспільного відтворення.