5. Мова написання

За бажанням студента контрольна робота може бути виконана українською або російською мовою. У цьому виборі треба керуватися не лише особистими уподобаннями, а брати до уваги те, якою мовою опублікована література, що є у вашому розпорядженні. Це важлива обставина, і нею не варто нехтувати, інакше можна припуститися грубих помилок і недоречностей в контрольній роботі. Якщо ваших знань недостатньо для розуміння окремих фрагментів українського тексту, зверніться до того, хто знає українську мову краще за вас. З’ясувавши, про що йдеться, викладіть зміст прочитаного своїми словами. Головне – не перекрутити, не спотворити інформацію, теоретичне положення, думку чи висновок автора публікації.

Якщо виникає необхідність процитувати якесь джерело чи документ, написані іншою мовою, ніж та, якою виконана вся робота (маються на увазі українська і російська мови), то цей фрагмент можна навести у тексті контрольної мовою оригіналу, або в перекладі, якщо ви упевнені у його точності.

Непростимо помиляються ті, хто подає на перевірку контрольну роботу, текст якої включає фрагменти, перекладені з української мови на російську або навпаки лише за допомогою комп’ютера, без додаткового редагування. Такі поверхові переклади, як правило, призводять до серйозних викривлень змісту як окремих слів, понять, так і цілих речень, породжують нісенітниці смислового й стилістичного характеру. Подібна недбалість і зневаження мовою не з кращого боку характеризує автора контрольної роботи і може суттєво вплинути на її загальну оцінку викладачем.

2.6. Науковий апарат

Належну увагу треба приділити оформленню наукового апарату контрольної роботи. Це поняття включає в себе список опрацьованої літератури та посилання на безпосередньо використані джерела.

Варто пам’ятати, що „Список” є обов’язковою частиною контрольної роботи, і за його відсутності контрольна не буде прийнята до рецензування. Він має бути реалістичним, тобто включати ті джерела, які насправді були тією чи іншою мірою використані для написання контрольної роботи, це, як правило, 5–6 публікацій.

Назву джерел у списку літератури треба наводити, обов’язково дотримуючись правил повного бібліографічного опису відповідного виду публікацій (див. додаток Б). Джерела нумерують арабськими цифрами і розміщують за алфавітом (початкова буква бібліографічного опису). Якщо використано кілька праць одного автора, то їх вказують за хронологією виходу в світ.

Список опрацьованої літератури під назвою „Література” упорядковують на окремому аркуші і розміщують у кінці роботи після „Висновків”.

Посилання в бібліографічному розумінні цього слова означає вказівку на джерело інформації (книгу, статтю, документ тощо). Таке посилання є обов’язковим, якщо в контрольній наведено цитату чи якісь оригінальні фактичні дані, принципові положення, висновки або погляди різних авторів.

Існує кілька способів оформлення бібліографічних посилань. Найпростіший, яким доцільно послуговуватися в контрольній, – це застосування квадратних дужок – [ ]. Їх ставлять безпосередньо в тексті контрольної роботи одразу після тієї цитати, фрази чи даних, які потребують такого посилання. У дужках спочатку зазначають арабськими цифрами порядковий номер джерела, під яким воно розміщене в списку літератури, ставлять кому, а потім – номер конкретної сторінки (чи сторінок), де вміщено інформацію, на яку зроблено посилання (наприклад, [4, с. 20–21]).