Лікувально-профілактичний заклад.

Про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства лікува­льно-профілактичний заклад зобов’язаний протягом доби за відповідною формою засобами зв’язку передати екстрене повідомлення:

• підприємству, де працює потерпілий;

• відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

• відповідній установі державної санітарно-епідеміологічної служби у випадку виявлення гострого професійного захворю­вання (отруєння).

3. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім нещасних випадків зі смертним наслідком, групових та з тяжкими наслідками, а також випадків смерті працівника на підприємстві та зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків), зобов’язаний негайно:

а) засобами зв’язку повідомити про нещасний випадок:

• робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (далі Фонду) за місцезнаход­женням підприємства за встановленою Фондом формою;

• якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, підприємство, де працює потерпілий;

• якщо у потерпілого виявлено гостре професійне захворю­вання (отруєння), установу державної санітарно-епідеміо­логічної служби, яка обслуговує підприємство;

• у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі – від­повідний орган державної пожежної охорони;

б) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку та організувати розслідування.

Склад комісії з розслідування нещасного випадку:

Голова комісії: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці.

Члени комісії:  – керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст;

– представник профспілкової організації членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпі­лий не є членом профспілки;

– інші особи.

Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де відбувся нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не включається.

При нещасному випадку з вірогідністю настання інвалідності до складу комісії включається також представник дирекції Фонду.

Потерпілий або його довірена особа також можуть брати участь у розслідуванні нещасного випадку.

в) комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб:

• обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

• визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

• з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку;

• визначити, пов’язаний чи не пов’язаний цей випадок з виробництвом;

• визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охорону праці;

• розробити заходи щодо запобігання подібних нещасних випадків;

• скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках;

• скласти акт за формою Н-1 у шести примірниках і передати їх роботодавцю на затвердження.

Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти протягом доби після закінчення розслідування.

Примірники затверджених актів протягом трьох діб надсилаються:

• керівникові (спеціалісту) служби охорони праці або посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем покладено виконання функцій з питань охорони праці (акти форми Н-5, Н-1 з додатками);

• потерпілому або особі, яка представляє його інтереси (акти форми Н-5, Н-1);

• робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцем знаходження підприємства (акти форми Н-5, Н-1);

• керівнику структурного підрозділу, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам (акт форми Н-1);

• первинній організації профспілки, представник якої брав участь у роботі комісії (акт форми Н-1).

Копія акта Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі відсутності такого органу – місцевій держадміністрації.

Нещасні випадки беруться на облік і реєструються роботодавцем в журналі «Журнал реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків».

Примірники акта форми Н-5 з примірником акта форми Н-1 підлягають зберіганню у робочому органі виконавчої дирекції Фонду, і на підприємстві з матеріалами розслідування протягом 45 років.

Роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, по закінченню періоду тимчасової непрацездатності або у випадку смерті потерпілого складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2.

Зміст роботи

1. Вивчити літературні джерела за темою «Вироб­ничий травматизм».

2. Виконати індивідуальне завдання за сценарієм рольової гри.

3. Оформити акти форми Н-5, Н-1.

4. Захистити результати рольової гри.

Сценарій рольової гри

Організація рольової гри

Студенти групи є безпосередніми учасниками рольової гри. Викладач призначає окремих студентів на посаду роботодавця, керівника (спеціаліста) служби охорони праці, керівників окремих структурних підрозділів, представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий; головного бухгалтера підприємства; потерпілого; свідків нещасного випадку.

На занятті студентам пропонується одна із ситуацій виник­нення нещасного випадку (додаток Н).

Згідно сценарію роботодавець підприємства, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організовує його розслідування і призначає наказом комісію з розслідування нещасного випадку (додаток О).

Відповідно до розподілених посад підгрупа під керівництвом викладача проводить розслідування нещасного випадку на виробництві і складає необхідні документи.

Комісія зобов’язана скласти:

• акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох примірниках (додаток П);

• акт про нещасний випадок за формою Н-1 у шести примірниках (додаток Р).

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 реєструються на підприємстві у спеціальному журналі за встановленою формою (додаток С).

Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого власник і головний бухгалтер підприємства, де взято на облік нещасний випадок, складають повідомлення про наслідки нещасного випадку за встановленою формою (додаток Т). Повідомлення про наслідки нещасного випадку є обов’язковим додатком до акту за формою Н-1.

При заповненні повідомлення про наслідки нещасного випадку на виробництві роботодавець повинен розглянути і розрахувати шкоду, заподіяну працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням ним трудових обов’язків, посилаючись на витяг із Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням ним трудових обов’язків (робота №6).

Послідовність дій учасників рольової гри

Очевидець

1. Повинен терміново повідомити про нещасний випадок безпосереднього керівника робіт (завідувач виробництва, завідувач секцією магазину, майстер тощо).

2. Одночасно вжити заходів щодо надання потерпілому першої медичної допомоги.

3. Письмово дати пояснення щодо нещасного випадку, яке додається до акта за формою Н-1.

Потерпілий

1. Повинен терміново повідомити про нещасний випадок безпосереднього керівника робіт, якщо дозволяє стан його здоров’я.

2. Скласти (при можливості) пояснювальну записку про нещасний випадок.

3. Після закінчення розслідування нещасного випадку одержує один примірник акта за формою Н-1 в Н-5.

Власник підприємства

1. Призначає комісію з розслідування.

2. Розглядає і затверджує акти розслідування нещасного випадку за формою Н-1.

Керівник підрозділу

1. Повинен терміново організувати медичну допомогу потерпілому.

2. Організувати доставку потерпілого до лікувально-профілак­тичного закладу.

3. Повідомити про те, що сталося, вищестоящого керівника (завідувача відділом, магазином, директора ресторану, власника підприємства, директора заготівельної контори тощо).

4. Прийняти участь у роботі комісії з розслідування нещасного випадку (член комісії).

Голова профспілкової організації (або уповноважений трудового колективу)

1. Приймає участь в роботі комісії з розслідування нещасного випадку (член комісії).

Керівник служби охорони праці (інженер з охорони праці)

1. Приймає участь у роботі комісії з розслідування нещасного випадку (голова комісії).

Завдання 2. Відшкодування шкоди працівнику у разі ушкодження його здоров’я.

Загальні положення

Конституція України проголошує: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом».

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (далі Фонд).

Призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю­вання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності», інших нормативно-правових актів.

Фонд, у разі настання страхового випадку, зобов’язаний здійснити такі виплати:

1. У разі тимчасової втрати працездатності за рахунок Фонду оплачується лікарняний листок (втрачений заробіток) у розмірі 100 % середньоденного заробітку (оподаткованого доходу) помноженого на кількість пропущених робочих днів. При цьому, перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачує власник або уповноважений ним орган за рахунок коштів підприємства. При перерахуванні страхових внесків до Фонду розмір їх зменшується на зазначені витрати.

2. У разі стійкої втрати професійної працездатності:

0. Виплатити одноразову допомогу. Її розмір визначають із розрахунку середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності.

1. Виплачувати щомісячну грошову компенсацію (щомісячну страхову виплату) відповідної частини втраченого заробітку потерпілого у випадку часткової або повної втрати працездат­ності. Її вираховують шляхом множення середньомісячного заробітку на відсоток втрати працездатності і ділять на 100 %. Сума щомісячної страхової виплати і пенсії не повинна перевищувати середньомісячний заробіток потерпілого до нещасного випадку.

2.3. Виплачувати пенсію по інвалідності (згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення») внаслідок нещасного випадку. Пенсії по інвалідності виплачуються в таких розмірах: інвалід І групи – 70 %, інвалід ІІ групи – 60 %, інвалід ІІІ групи – 40 % середнього заробітку.

2.4. Виплатити грошову суму за моральну шкоду, якщо факт заподіяної шкоди встановлено у судовому порядку (виплачує роботодавець).

2.5. Сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфі­кованої першої невідкладної допомоги потерпілому при настанні нещасного випадку, госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання.

2.6. Організувати ефективне лікування потерпілого з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого.

2.7. Забезпечити потерпілому разом із службами охорони здоров’я повний обсяг медичної допомоги, яка повинна включати:

• утримання в лікарні, санаторії або іншому лікувально-профі­лактичному закладі;

• забезпечення необхідними лікарськими засобами, проте­зами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами протезування тощо;

• догляд медичних сестер удома або в лікувально-профі­лактичному закладі;

• обслуговування вузькопрофільними лікарями.

2.8. Забезпечити згідно з медичними висновками домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства.

2.9. Доставку і переказ сум потерпілим проводити за рахунок своїх коштів.

3. У разі смерті годувальника внаслідок нещасного випадку:

3.1. Надати одноразову допомогу:

• сім’ї у розмірі не менше п’ятирічної заробітної плати потерпілого;

• по річному заробітку потерпілого на кожного утриманця (діти віком до 16 років; діти віком з 16 до 18 років, які не працюють; діти, які є учнями, студентами денної форми навчання – до досягнення ними 23 років; жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; інваліди – члени сім’ї потерпілого, дитина, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після смерті потерпілого).

3.2. Виплачувати щомісячні страхові виплати непрацездатним особам, що перераховані у пункті 3.1. Право на одержання щомісячних страхових виплат мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

3.3. Суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати. Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

3.4. Організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов (поховання, придбання одягу, взуття та інших предметів для похорону; організація поминального обіду; релігійні обряди; виготовлення і встановлення пам’ятника і огорож тощо). Граничні розміри витрат встановлені постановою Правління Фонду «Про витрати на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворю­вання».

Витрати відшкодовуються тільки за наявності документів, довідок, рахунків, які підтверджують витрати.

Зміст роботи

1. Вивчити завдання, основні принципи, суб’єкти та об’єкти, види страхування від нещасного випадку. Мета створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, його обов’язки, страхові внески і страхові виплати. Права та обов’язки суб’єктів страхування від нещасних випадків.

2. Вияснити, який існує порядок відшкодування шкоди працівникові у разі ушкодження його здоров’я.

3. Розв’язати ситуаційні завдання.

4. Захистити проведену роботу.

Порядок проведення роботи

1. Ознайомитися з вихідними даними.

Вихідні дані:

2 листопада 2009 р. стався нещасний випадок на виробництві з менеджером фірми «Плутон», що здійснює роздрібну торгівлю пальним, Білоіваненком Іваном Івановичем. Білоіваненко І.І. пропрацював на підприємстві 5 років. Дата його народження – 6 лю­того 1988 року. Проживає за адресою: м. Полтава, вул. Дніпро­петровська 18, кв. 100. Паспорт серія 00 №000000, виданий Ленін­ським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській обл. 15 травня 200 р. Свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страху­вання № 000000000.

Заробіток постраждалого наведений у таблиці 1.

Таблиця 1

Розрахунок середньої заробітної плати Білоіваненка Івана Івановича

Примітка: середньоденний заробіток (СЗ) розраховують за формулою:

СЗ = ∑ колонка Е: ∑ колонка Б

На утриманні у Білоіваненка І.І. знаходилися: батько – Білоіва­ненко Іван Петрович, 1954 року народження, пенсіонер; мати – Біло­іваненко Ольга Із’яславівна, 1959 року народження, пенсіонерка; дружина – Білоіваненко Надія Костянтинівна 1989 року народжен­ня, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років; дочка – Юля, 2,5 років; брат – Білоіваненко Юрій Іванович, 1960 ро­ку народження, не працює.

2. Розглянути три варіанти наслідків нещасного випадку.

Варіант 1

У результаті нещасного випадку Білоіваненко І.І. отримав травму у листопаді 2009 р., внаслідок чого був відсутній на роботі у період з 2 листопада по 23 листопада. За цей період він надав лист непрацездатності.

Варіант 2

Під час перебування Білоіваненка І.І. на лікарняному лікар­сько-консультаційна комісія (ЛКК) після клінічних досліджень, які підтвердили стійкий характер захворювання, направила хворого на огляд до Медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). До направлення додали: акт про нещасний випадок на вироб­ництві (ф. Н-1), направлення профспілкового комітету фірми «Плутон».

МСЕК за участю Фонду оглянула хворого і зробила висновок, що у Білоіваненка І.І. стійка втрата працездатності складає 10 % і встановила 3-ю групу інвалідності.

Постраждалий згідно з рішенням МСЕК перебував на санітарно-курортному лікуванні. Вартість путівки 4000 грн.

Варіант 3

Потерпілий Білоіваненко І.І., внаслідок отриманої травми на виробництві, помер.

3. Провести розрахунки страхових виплат у такій послідовності:

Варіант 1

1. Розрахувати середньоденний заробіток працівника (табл. 1).

2. Розрахувати суму допомоги:

• за рахунок коштів підприємства (оплата перших п’яти робочих днів тимчасової непрацездатності) за 2, 3, 4 і 7 листо­пада 2009 р.,

• за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві за 8–11, 14–18, 21–25 листо­пада 2009 р.

3. Розрахувати, яку суму допомоги буде виплачено потерпі­лому після обов’язкових відрахувань та оподаткування:

• пенсійний внесок (2 % від суми нарахованої допомоги);

• податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) (13 % від суми, що залишилась після утримання пенсійного внеску).

Варіант 2

1. Заповнити заяву потерпілого (Додаток И).

2. Розрахувати середньомісячний заробіток працівника (табл.

3. Розрахувати розмір одноразової страхової виплати.

4. Розрахувати розмір щомісячної страхової виплати (втра­ченого заробітку).

5. Розрахувати витрати Фонду на санаторно-курортне лікування (згідно з рішенням відділення виконавчої дирекції Фонду – 90 % вартості путівки).

6. Розрахувати розмір пенсії по інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Варіант 3

1. Розрахувати розмір одноразової допомоги: сім’ї потерпілого, кожному утриманцю.

2. Визначити, хто із членів сім’ї має право на щомісячні страхові виплати і розрахувати їх розмір.

3. Заповнити заяву від імені дружини загиблого на виробництві (Додаток І).

Розрахувати витрати на організацію похорон постраждалого (вихідні дані надає викладач).

Питання для самостійного вивчення

1. Опрацювати порядок розслідування та веденні обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

2. Опрацювати порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

Тема 6. Забезпечення в галузі безпеки будівель, споруд в потенційно небезпечних технологічних процесів, що відбуваються в них.

Мета: вивчити вимоги безпеки до будівель, споруд та технологічних процесів у торговельній галузі.

Ця тема розкриває такі питання:

1. Порядок одержання в органах державного нагляду дозволу на початок роботи торговельного підприємства.

2. Вимоги до розміщення торговельних підприємств, до планування і забудови територій, розмірних показників приміщень.

3. Вимоги безпеки до технологічних процесів у торговельній галузі під час використання обладнання і інструментів.

4. Загальні вимоги техніки безпеки до вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт.

Література: 1,167-175; 4, 77-82; 5, 35-55; 10, 149-155.

Методичні поради до вивчення теми

При вивченні цієї теми необхідно вияснити, який порядок одержання в органах державного нагляду дозволу на початок роботи торговельного підприємства.

Слід уточнити перелік нормативних документів, що визна­чають вимоги до будівель, споруд і територій торговельних підприємств.

Треба стисло викласти вимоги: до розміщення торговельних підприємств (у будівлях, що стоять окремо, у складі громад­ських і торговельних центрів, у ринкових комплексах, а також у приміщеннях, вмонтованих і прибудованих до житлових і громадських будівель); до планування, забудова, благоустрій території торговельного підприємства; до розміщення на території підприємства місць для вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання горючих матеріалів і тари, а також майдан­чиків зі сміттєзбиральниками; до входів, виходів і сходів на підприємстві торгівлі; до висоти поверхів у будівлях магазинів, висоти підвальних і цокольних поверхів, висоти торговельних залів.

Слід знати норми площі приміщень на одного працівника, норми площі торговельних залів на одного покупця (відвідувача).

Важливими є вимоги: щодо забезпечення необхідних проходів між торгово-технологічним обладнанням і відстаней між робочими місцями; до ширини коридорів у групі приміщень для зберігання та підготовки до продажу товарів залежно від площі торговельної зали та можливості використання транспорт­них засобів; до конструкції та ширини дверей комор і приміщень для приймання товарів, а також дверей з розвантажувальних платформ; до підлоги та стін у торговельних, виробничих і складських приміщеннях.

Необхідно знати перелік і коротку характеристику нормативних документів, що визначають вимоги до технологічних процесів у торговельній галузі.

Треба вияснити як досягається безпека технологічних процесів у торгівлі під час використання немеханічного устаткування, інвентарю та інструментів; які вимоги ставляться до пристін­ного та острівного устаткування, стелажів і підтоварників, розміщення робочого запасу товару та порожньої тари; які заходи безпеки при експлуатації контейнерів, тари, піддонів; які вимоги безпеки до ручної обробки товарів (відкривання ящиків і бочок, розпорювання мішків, переміщення вантажів за допомогою роликових ломів та ін.); особливості загальних вимог безпеки до розфасовки пожежонебезпечних товарів (крохмалю, борошна, цукрового піску, крупи, а також рідин).

Слід знати вимоги: до забезпечення безпеки робіт при проведенні експертизи товарів, урахування при цьому їхніх фізико-хімічних властивостей і класу небезпеки; до будови приміщень (лабораторій), організації та оснащення робочих місць для проведення експертизи небезпечних виробів, речовин і матеріалів; до використання при експертизі товарів спецодягу та засобів індивідуального захисту; до порядку проведення цільового інструктажу та оформлення наряду-допуску перед проведенням експертних робіт підвищеної небезпеки.

Треба знати: загальні вимоги техніки безпеки до вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт на підприємствах торгівлі, базах і складах; правила штабелювання вантажів, ширину проходів і проїздів між штабелями; порядок розбирання штабелів; вимоги до влаштування та використання платформ, рами, естакад, урівнювальних майданчиків, а також сходень, містків і трапів.

Термінологічний словник

Безпека – відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з мо­жливістю ушкодження.

­Безпека праці – стан умов праці, за якого відсутній виробничий травматизм.

Безпека умов праці – стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих факторів виключено або дія шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих рівнів.

Безпека виробничого процесу – здатність виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час його тривання в умовах, встановлених нормативно-технічною документацією.

Безпека виробничого устаткування – здатність устаткування збе­рігати безпечний стан під час виконання заданих функцій у певних умовах протягом встановленого часу.

Небезпечна зона – простір, у якому можлива дія на працівників небезпечного і (або) шкідливого виробничого чинників.

Техніка безпеки – система організаційних заходів та технічних за­собів, які запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих факторів (ГОСТ 12.0.002-80).

Засіб захисту – засіб, застосування якого виключає або знижує дію на одного або кількох працівників небезпечних і (або) шкідливих виробничих чинників.

Стандарт безпеки праці – загальні вимоги і норми безпеки за ви­дами небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Запитання для поточного контролю знань

1. Порядок отримання дозволу на початок роботи торговельного підприємства в органах Дердгірпромнагляду..

2. Яким нормативним документом повинні відповідати будівлі, споруди та території торговельних підприємств?

3. У яких за призначенням будівлях і спорудах можуть розміщуватись торговельні підприємства?

4. Які вимоги ставляться до планування, забудови та благоустрою територій торговельних підприємств?

5. Вимоги до розташування входів, виходів та сходів торговельних підприємств

6. Вимоги до висоти торговельних залів і інших приміщень, ширини проходів і коридорів та дверей.

7. Якими заходами та засобами досягається безпека виробничого обладнання підприємств торгівлі?

8. У яких нормативних документах сформульовані вимоги до конкретного торговельного виробничого обладнання?

9. Засоби індивідуального і колективного захисту людей від небезпечних і шкідливих виробничих факторів у торгівлі.

10. Заходи та засоби забезпечення безпеки виробничих процесів.

11. Загальні вимоги техніки безпеки до вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт на підприємствах торгівлі, складах і базах.

Домашнє завдання

Опрацюйте НПАОП 52.0-1.01-96 Правила охорони праці для об’єктів роздрібної торгівлі і дайте відповіді на запитання:

Завдання 1

1. Як організувати під’їзд до господарського подвір’я об’єкта торгівлі?

2. Яка швидкість руху транспортних засобів на території подвір’я?

3. Як і на якій відстані від будівель повинні бути розміщені смиттєзбірники, використана тара?

4. На якій відстані від входу до магазину організовується стоянка для автомобілів?

5. Сформулюйте вимоги до розміщення і облаштування вантажно-розвантажувальних площадок і приміщень.

Завдання 2

1. Які вимоги безпеки ставляться до переносних дробин, підмостків, сходів, трапів, кладок?

2. Які магазини забороняється розміщувати в житлових будівлях?

3. З якої сторони житлового будинку слід проводити завантаження товарів?

4. В яких приміщеннях магазинів не запускається улаштування порогів?

5. Скільки входів і виходів повинно бути в магазинах?

Завдання 3

1. Які вимоги ставляться до освітлення обробки стін, ширини проходів, доступу до вітрин у торговельному залі?

2. Які норми ширини коридорів та площ комор, камер для охолодження і приміщень для підготовки товарів до продажу в продовольчих та непродовольчих магазинах?

3. Вимоги до підсобних приміщень та їх обладнання?

4. Якими повинні бути приміщення персоналу?

5. Вимоги до гардеробних, душових, убиралень, приміщень особистої гігієни жінки?

Завдання 4

1. Вимоги до організації робочого місця продавця?

2. Яких правил безпеки, слід дотримуватись при розкриванні ящиків, бочок, розпорюванні мішків, правці ножів, відкриванні консервних банок, діставанні риби з акваріуму?

Завдання 5

1. Вимоги до одягу і уборів працюючих на механічному обладнанні?

2. Вимоги до колективних засобів захисту обладнання підприємств торгівлі?

3. Вимоги безпеки до стелажів, піддонів (полети), тари (ящики, мішки, бочки) та їх експлуатації?

4. Загальні вимоги техніки безпеки до вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт.

5. Сформулюйте вимоги безпеки при експлуатації торговельних інструментів і інвентаря.

Питання для самостійного вивчення

1. Зміст Правил охорони праці для об’єктів роздрібної торгівлі.

2. Вимоги техніки безпеки до вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт.

Тема 7. Забезпечення безпеки виробничого обладнання, машин і апаратів.

Мета: Вивчити вимоги безпеки до обладнання, машин і апаратів, що застосовуються у торгівлі.

Ця тема розкриває так питання:

1. Загальні відомості про технічні засоби захисту працюючих від небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

2. Загальні вимоги до електроустановок і їх обслуговування.

3. Вимоги техніки безпеки до вантажно-розвантажувальних робіт.

4. Вимоги до безпечної експлуатації підйомно-транспортного обладнання.

5. Заходи безпеки при експлуатації внутрішньовиробничих транспортних засобів.

6. Техніка безпеки при експлуатації обладнання для оброблення продуктів та обслуговування торговельних процесів.

7. Безпечна експлуатація посудин, що працюють під тиском.

Література: 1, с.178-217; 4, с.83-93; 5, с.58-104; 6, с.67-71; 7, с.182-201; 9, с.207-233; 10, с.273-362.

Методичні поради до вивчення теми:

Вивчення теми слід розпочинати з переліку і короткої характеристики нормативних документів, що визначають вимоги безпеки до виробничого обладнання, машин і апаратів.

Слід знати загальні відомості про технічні засоби захисту людей від небезпечних виробничих факторів (огорожі, екрани, запобіжні захисні засоби, слабкі вставки, блокуючі пристрої, сигналізація, дистанційне управління та ін.); групи знаків безпеки, приклади їхнього використання у торговельній галузі.

Треба сформулювати технічні та організаційні заходи забезпечення безпеки обладнання (контроль і облік стану, технічне обслуговування, проведення планово-запобіжних ремонтів, закріплення за окремими працівниками та ін.).

Слід вияснити причини та умови ураження людей електричним струмом; дати аналіз електротравматизму в галузі. Приведіть класифікацію приміщень на підприємствах торгівлі, базах і складах за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом. Виясніть методи і засоби захисту людей від ураження електричним струмом під час роботи обладнання, машин і апаратів (недоступність струмопровідних частин, ізоляція їх, застосування малої напруги, захисного заземлення, занулення та відключення, а також електрозахисних засобів). У чім суть захисту від статичної електрики (наприклад, при змотуванні тканин, поліетиленової плівки, паперу)? Як проводиться контроль опору ізоляції електричної мережі, інструментальна перевірка стану захисного заземлення (занулення) електрообладнання?

Визначте: загальні вимоги безпеки до підйомно-транспорт­ного обладнання та електрифікованого підлогового транспорту; заходи безпеки при експлуатації ліфтів і підйомників; забезпечення безпеки при роботі кранів-штабелерів опорного типу, електроталей і лебідок; заходи безпеки при експлуатації електрокар (автокар), штабелерів, навантажувачів, автомобілів з вантажопідйомним бортом, візків з підйомними вилами або підйомною платформою; забезпечення безпеки при роботі конвеєрів і конвеєрних ліній, при переміщенні вантажів у тарі на рольгангах.

Сформулюйте: правила безпечної експлуатації електромеханіч­ного устаткування для обробки продуктів; правила безпечної експлуатації електронагрівального обладнання галузі.

Стисло викладіть: заходи безпеки при використанні і збереженні посудин, що знаходяться під надлишковим тиском; загальні заходи безпеки при експлуатації торговельного холодильного обладнання; вимоги техніки безпеки до поточно-механізованих ліній обробки товарів (розфасувально-пакувального устаткування) і торговельних автоматів; загальні вимоги безпеки до обладнання для обслуговування торговельних процесів (електронні реєструючи апарати, електронні ваги, персональні ЕОМ та ін.).

Термінологічний словник

Робоча зона вантажопідйомних машин – технологічна зона підвищеної небезпеки, де заборонено перебування сторонніх.

Електричні травми – чітко виражені місцеві пошкодження тканин і органів людини, які виникають від дії електричного струму і від електричної дуги.

Запитання для поточного контролю знань

1. Які нормативні документи визначають вимоги безпеки до виробничого обладнання, машин і апаратів?

2. Дайте коротку характеристику засобів колективного захисту (огорожі, запобіжні захисні засоби, слабкі вставки, блокуючи пристрої, сигналізація, дистанційне управління тощо).

3. Наведіть приклади використання у торгівлі знаків безпеки.

4. дайте коротку характеристику технічних і організаційних заходів безпеки (атестація робочих місць, контроль і облік стану обладнання, технічне обслуговування, проведення планово-запобіжних ремонтів, закріплення за окремими працівниками виробничого устаткування тощо).

5. Назвіть основні причини та умови ураження працівників електричним струмом.

6. Приведіть класифікацію приміщень підприємств торгівлі за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.

7. Дайте коротку характеристику заходів та засобів захисту працівників від ураження електричним струмом (відповідальний за електрогосподарство, інструктажі і інструкції, огляд електроустановок, профілактичне обслуговування, недоступність струмопровідних частин, використання ізоляції, застосування малої напруги, захисне заземлення та занулення, основні та додаткові електрозахисні засоби тощо).

8. У чім суть захисту від статичної та атмосферної електрики?

9. Порядок проведенні контролю опору ізоляції електричної мережі, стану захисного заземлення.

10. Сформулюйте загальні вимоги до безпечної експлуатації підйомно-транспортного обладнання і тари.

11. Заходи безпеки при експлуатації вантажних ліфтів і підйомників.

12. Заходи безпеки при експлуатації кранів, талей, лебідок.

13. Сформулюйте правила безпечної експлуатації навантажувачів, електро- і автокарів, штабелерів, спусків тощо.

14. Наведіть загальні вимоги техніки безпеки до обладнання для обробки продуктів (електромеханічного і електронагрівального).

15. Сформулюйте загальні вимоги безпеки до обладнання для обслуговування торговельних процесів (електронних вагів, контрольно-касових машин і терміналів тощо).

16. Які вимоги безпеки ставляться до посудин, що працюють під тиском (котли, балони, цистерни, бочки та ін.)?

17. У чім особливості вимог безпеки до холодильного обладнання?

18. Заходи безпеки при експлуатації немеханічного обладнання, тари інвентаря і інструментів.

Домашнє завдання

Опрацюйте НПАОП 52.0-1.01.96 Правила охорони праці для об’єктів роздрібної торгівлі і дайте відповіді на запитання.

Завдання 1.

1. Складіть перелік нормативних документів, що визначають вимоги безпеки до виробничого обладнання, машин і апаратів.

2. Складіть перелік технічних засобів захисту працюючих від небезпечних виробничих факторів.

3. Наведіть приклади використання у торговельній галузі знаків безпеки.

4. Опишіть технічні заходи забезпечення безпеки технологічного обладнання.

5. В чім суть організаційних заходів забезпечення безпеки технологічного обладнання?

Завдання 2.

1. Виясніть причини ураження працівників електричним струмом.

2. Користуючись статистичними даними проаналізуйте електротравматизм в галузі.

3. Класифікація приміщень за ступінем небезпеки ураження людей електричним струмом. Проілюструйте її прикладами підприємств торгівлі, баз та складів.

4. Які системи технічних засобів і заходів, електротехнічних заходів та організаційно-технічних заходів і засобів використовують для захисту людей від ураження електричним струмом?

5. Наведіть приклади появи статичної електрики та заходів і засобів захисту від неї.

Завдання 3.

1. Сформулюйте вимоги безпеки до експлуатації підйомно-транспортного обладнання і тари.

2. Викладіть стисло загальні вимоги техніки безпеки до експлуатації обладнання для обробки продуктів.

3. Суть правил безпечної експлуатації окремих видів електромеханічного устаткування для обробки продуктів.

4. Зміст вимог техніки безпеки до експлуатації ваговимірювального та контрольно-касового обладнання.

5. Сформулюйте вимоги безпеки до експлуатації немеханічного обладнання (меблів) і тари роздрібних торговельних підприємств.

Завдання 4.

1. Суть вимог безпеки до інвентаря і інструментів, що використовуються у торгівлі.

2. Які вимоги безпеки ставляться до експлуатації торговельного холодильного обладнання і установок?

3. Сформулюйте загальні вимоги техніки безпеки до посудин, що працюють під тиском, та до їх експлуатації.

4. Стисло викладіть додаткові вимоги безпечної експлуатації балонів, цистерн і бочок для газів.

5. Суть вимог техніки безпеки до конструкції і експлуатації торговельних автоматів.

Питання для самостійного вивчення

1. Технічні заходи забезпечення технологічного обладнання.

2. Зміст вимог безпеки до експлуатації ваговимірювального обладнання.

Тема 8. Управління станом пожежної безпеки на підприємствах торгівлі.

Мета: Вивчити організацію роботи служби пожежної безпеки на підприємстві.

Ця тема розкриває такі питання:

1. Пожежна охорона та пожежний нагляд в Україні.

2. Порядок встановлення протипожежного режиму на підприємстві.

3. Види інструктажів і інструкцій з пожежної безпеки.

4. Класифікація, розслідування, аналіз та облік пожеж.

Література: 1, с.235-240; 4, с.136-144; 10, с.373-380; 11, с.5-164.

Методичні поради до вивчення теми

Вивчення матеріалів по цій темі слід розпочати з вияснення структури і функції пожежної охорони і пожежного нагляду в Україні.

Необхідно звернути увагу на завдання служби пожежної безпеки на підприємстві; які особи відповідальні за забезпечення пожежної безпеки підприємств торгівлі, баз і складів, відділів, секцій, цехів, майстерень, комор та інших приміщень; які функції фахівця з пожежної безпеки підприємства; який порядок встановлення протипожежного режиму на підприємстві та контроль за його дотриманням. Треба вияснити суть планів евакуації людей з підприємства (установи, організації), з поверхів будинку.

При яких умовах створюються на підприємствах добровільні пожежні дружини (ДПД) чи команди та їх бойові розрахунки; дії членів ДПД при загораннях на підприємстві.

Слід визначити умови створення на підприємстві пожежно-тех­нічної комісії (ПТК), її функції.

Треба з’ясувати мету навчання працівників з питань пожежонебез­печності; порядок і періодичність навчання працівників об’єктів підвищеної пожежної небезпеки (склади товарів побутової хімії, легкозаймистих рідин, тканин, паперу, меблів та ін.) з програми пожежно-технічного мінімуму; порядок навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки посадових осіб.

Слід уважно розібратись: у видах інструкцій з пожежної безпеки у сфері торгівлі, порядок їх розробки, затвердження та вивчення; у змісті інструкцій загальнооб’єктових, для окремих приміщень щодо виконання пожежонебезпечних видів робіт; у особливостях інструкцій що визначають дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей з підприємств торгівлі, які мають два поверхи та більше, та інших аналогічних за призначенням об’єктів з масовим перебуванням людей (50 чоловік і більше), дія працівників охорони; який зміст типової інструкції про порядок повідомлень і донесень щодо пожеж та інших надзвичайних ситуацій.

Треба скласти перелік і коротку характеристику нормативних документів з пожежної безпеки, що діють у торговельній галузі та перелік пакета документів для управління пожежною безпекою на підприємстві торгівлі.

Термінологічний словник

Горіння – екзотермічна реакція окислення речовин, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум’я або світіння.

Дефлаграційне горіння – швидкість поширення полум’я в межах декількох м/с.

Вибухове горіння – надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії, утворенням стиснутих газів і ударної хвилі. Швидкість поширення полум’я досягає сотень м/с.

Детонація горіння – горіння, яке поширюється із надзвуковою швидкістю, що сягає кількох тисяч м/с.

Спалах – швидке загорання горючої суміші без утворення стиснутих газів. Не переходить у стійке горіння.

Спалахування – займання, що супроводжується появою полум’я.

Самозаймання – горіння, яке починається без впливу джерела запалювання.

Самоспалахування – самозаймання, що супроводжується появою полум’я.

Тління – горіння без випромінювання світла, що як правило, розпізнається за появою диму.

Система пожежної безпеки – комплекс організаційних заходів, і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитків від неї.

Запитання для поточного контролю знань

1. Що таке пожежа та пожежна безпека?

2. Які основні причини пожеж в Україні?

3. Які види пожежної охорони передбачає Закон України “Про пожежну безпеку”?

4. Що складає законодавчу і нормативно-правову базу місцевих органів пожежного нагляду?

5. Назвіть функції центрального, територіальних та місцевих органів пожежного нагляду.

6. Які види відповідальності передбачені за порушення вимог пожежної безпеки?

7. Основні складові блок-схеми забезпечення пожежної безпеки об’єкта.

8. Порядок встановлення протипожежного режиму на підприємствах торгівлі.

9. Завдання служби пожежної безпеки на виробництві.

10. Суть планів евакуації людей з підприємства під час пожежі.

11. Умови створення на підприємствах добровільних пожежних дружин (ДПД) та пожежно-технічних комісій (ПТК).

12. Порядок і періодичність навчання працівників, зайнятих на об’єктах підвищеної пожежної небезпеки (склади товарів побутової хімії, текстильних матеріалів, меблів, балонів з газами, сірників, парфумів і одеколонів в аерозольній упаковці тощо).

13. Порядок і періодичність навчання та перевірки знань за питань пожежної безпеки посадових осіб.

14. Стисло викладіть зміст та порядок проведення вступного, первинного, повторного, позапланового та цільового протипожежних інструктажів.

15. Порядок, форма та місце проведення пожежно-технічного мінімуму.

16. Які питання повинні бути висвітлені в інструкції про заходи пожежної безпеки для різних категорій працівників торгівлі?

17. Складіть перелік документів з забезпечення пожежної безпеки на підприємстві, в установі, організації.

18. Порядок розслідування, аналізу та обліку пожежі працівниками Державної пожежної охорони та комісії підприємства з службового розслідування.

Домашнє завдання.

Опрацюйте Закон України “Про пожежну безпеку” НАПБА 01.001-04 Правила пожежної безпеки в Україні, НПАОП 52.0-1.01.-96 Правила, охорони праці для об’єктів роздрібної торгівлі і дайте відповіді на запитання:

Завдання 1.

1. Значення забезпечення пожежної безпеки.

2. Що є правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки?

3. Яка організаційна структура забезпечення пожежної безпеки в Україні?

4. Які права мають посадові особи центрального, територіальних та місцевих органів пожежного нагляду?

5. Мета створення пожежної охорони. На які види вона поділяється?

Завдання 2.

1. Складіть блок-схему забезпечення пожежної безпеки об’єкта.

2. Для чого та на яких засадах створюються на підприємстві добровільні пожежні дружини та пожежно-технічні комісії?

3. Виясніть порядок встановлення протипожежного режиму на виробництві.

4. Як здійснюється оплата праці членів добровільних пожежних дружин (команд)?

5. До яких видів відповідальності можуть притягатись посадові особи і працівники за порушення вимог пожежної безпеки?

Завдання 3.

1. Яким чином здійснюється вивчення питань пожежної безпеки на підприємствах торгівлі?

2. Стисло викладіть зміст інструктажів з питань пожежної безпеки.

3. Які питання повинні бути висвітленні в інструкції про заходи пожежної безпеки?

4. Суть планів евакуації людей з підприємства під час пожежі.

5. Складіть перелік документів з забезпечення пожежної безпеки, які повинні бути на підприємстві, в організації, установі торгівлі.

Питання для самостійного вивчення

1. Організаційна структура забезпечення пожежної безпеки в Україні.

2. Зміст інструкції про заходи пожежної безпеки.

Тема 9. Фактори пожежовибухонебезпечності, технічні рішення щодо її усунення.

Мета: Вивчити пожежні властивості товарів та отримати знання про протипожежні заходи при їх зберіганні і реалізації в галузі.

Ця тема розкриває такі питання:

1. Загальні відомості про процес горіння та пожежну небезпеку.

2. Урахування при організації торгівлі наявності в обігу пожежовибухонебезпечних товарів.

3. Класифікація приміщень, споруд та зон за вибухонебезпечністю та пожежною небезпекою.

4. Розподіл будівель і споруд за пожежовибухонебезпекою.

5. Вимоги пожежної безпеки до утримання вогненебезпечних приміщень і складів.

6. Вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання.

Література: 1, с.220-233; 4, с.145-154; 5, с.18-34; 9, с.234-252; 10, с.383-391; 11, с.78-82

Методичні поради до вивчення теми.

Спочатку слід проаналізувати статистичні дані про пожежі в торговельній галузі, про збитки від них, про класи пожеж (А, В, С, Д, Е). Вияснити в чім особливості небезпеки пожеж на підприємствах торгівлі, базах і складах.

Треба провести розподіл речовин і матеріалів на розряди (безпечні, мало небезпечні, небезпечні, особливо небезпечні) за потенційною небезпекою пожежі, підсилення небезпечних факторів пожежі, отруєння навколишнього середовища, впливу на людину через шкіру, слизові оболонки органів дихання безпосередньо або на відстані. Дати приклади віднесення речовин і матеріалів, що обертаються в торгівлі, до різних розрядів.

Необхідно вияснити питання розподілу згідно з ОНТП 24-86, приміщень і будівель (частин будівель) виробничого та складського призначення на категорії (А, Б, В, Г, Д) щодо вибухопожежної і пожежної небезпеки залежно від кількості та пожежовибухо­небезпечних властивостей речовин і матеріалів, що знаходяться (обертаються) у них, з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених у них виробництв. Навести приклади віднесення в торговельній галузі складів, відділень, приміщень до відповідної категорії.

В процесі вивчення теми необхідно опанувати поняттями про пожежо- та вибухонебезпечні зони, класифікацію їх; привести приклади віднесення в сфері торгівлі просторів у приміщеннях і за межами їх до пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон відповідного класу.

Слід дати класифікацію будинків і споруд за ступенем вогнестійкості (І, ІІ, ІІІ, ІІІа, ІІІб, ІV, ІVа, V) та привести приклади віднесення будинків і споруд торговельної галузі до відповідного ступеня вогнестійкості.

Треба знати, як враховують при організації торгівлі та зберіганні матеріальних цінностей наявність в обігу пожежовибухо­небезпечних товарів.

Слід уважно розібратись у вимогах до збереження матеріалів і речовин, що схильні до самозаймання при контакті з повітрям (олії та жири, вологе зерно, сажа, білий фосфор, металеві порошки та ін.), з водою (натрій, калій, карбіди і гідриди лужних металів та ін.), з окислювачами (хлор, бром, фтор, азотна та сірчана кислоти, селітра, рідкий і стиснений кисень); як запобігають самозайманню матеріалів і речовин під дією мікробіологічних і хімічних процесів, а також теплоти, що підводиться ззовні; як забезпечують безпечне зберігання в тарі легкозаймистих речовин (ЛЗЗ) і горючих речовин (ГР); скласти перелік товарів (матеріалів, речовин), що вимагають їх роздільного зберігання.

Треба звернути увагу на перелік приміщень у будівлях, де не допускається зберігання товарів, продукції, обладнання, меблів та інших предметів.

Необхідно знати загальні вимоги до приміщень для зберігання горючих або негорючих товарів у горючій упаковці та порядок зберігання та утилізації горючих тари і упаковки; вимоги до розміщення торговельних підприємств з продажу ЛЗР, ГР (горючих газів, фарб, розчинників, інших пожежоне­безпечних товарів побутової хімії, балонів з газами), боєприпасів і піротехнічних виробів; вимоги до розміщення в торговельних центрах, універмагах, великих магазинах відділів, секцій, прилавків для продажу товарів з підвищеною пожежною небезпекою (сірників, парфумерії, одеколонів, аерозольних упаковок тощо); вимоги до розміщення в будинках складів і комор побутової хімії, ЛЗР і ГР, вогненебезпечних матеріалів (фарб, розчинників, лаків, пороху тощо), балонів з газами; особливі вимоги пожежної безпеки до зберігання в коморах магазинів товарів побутової хімії, лаків, фарб, розчинників, аерозольних упаковок, а також до зберігання та продажу гасу, інших горючих рідин, боєприпасів і піротехнічних виробів.

Важливо володіти інформацією щодо забезпечення пожежної безпеки на матеріальних складах і базах загального призна­чення, про облаштування складських приміщень (відсіків) і робочих місць у них (для товарознавців, комірників та ін.), вимоги до розміщення товарів з урахуванням проходів і проїздів, про особливі вимоги пожежовибухонебезпечності до складів для зберігання аерозольних упаковок, балонів з горючими газами, а також до умов їхнього зберігання, про протипожежний режим у складах і коморах для зберігання пожежовибухонебезпечних товарів, речовин і матеріалів (лаків, фарб, розчинників, сірників тощо), балонів з газами та продукції в аерозольній упаковці.

Слід знати як здійснюють захист будинків, споруд і зовнішніх установок з пожежонебезпечними і вибухонебез­печними зонами від розрядів атмосферної та статичної електрики; які вимоги в цих зонах до електричних машин (апаратів, приладів), освітлювальних мереж і світильників, до їхнього розміщення відносно горючих матеріалів (речовин).

Необхідно знати вимоги до матеріалів для виготовлення кіосків і ларків, що встановлюються в будинках і спорудах.

Також необхідно уяснити загальні вимоги безпеки до інженерного обладнання; як здійснюють захист електричних мереж від струмів короткого замикання та значних переванта­жень; які вимоги до конструкції та розміщення світильників, що призначені для установки в торговельних і складських приміщеннях з наявністю горючих матеріалів, товарів у горючій упаковці, а також у підсобних приміщеннях і над прилавками промтоварних і книжкових магазинів; які обмеження щодо застосування в деяких приміщеннях торговельних підприємств електрообігрівальних пристроїв.

Слід звернути увагу на загальні вимоги пожежовибухонебезпечності до систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; вимоги пожежної безпеки при експлуатації теплових мереж і систем каналізації; як забезпечують пожежобезпечність вогневих робіт.

Термінологічний словник

Зона горіння – це частина активної ділянки (простору пожежі), в якій безпосередньо відбувається горіння.

Зона теплової дії – це прилеглий до зони горіння простір, в якому проходить тепловий обмін між зоною горіння та навколишнім середовищем, конструкціями та матеріалами.

Зона задимлення – це прилеглий до зони горіння простір, заповнений димовими газами в таких концентраціях, що створюють загрозу для життя та здоров’я людей або ускладнюють дії пожежних підрозділів.

Зона токсичності – це частина зони задимлення, в якій концентрація токсичних продуктів горіння є небезпечною для життя людей.

Негорючі – це речовини та матеріали не здатні до горіння на повітрі нормального складу.

Важкогорючі – це речовини та матеріали, які здатні до займання на повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння.

Горючі – це речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення.

Легкозаймисті рідини (ЛЗР) – рідини, які мають температуру спалаху, ще на температурі спалаху понад 61ºС у закритому тиглі або 66ºС у відкритому тиглі.

Нижня (НКМ) та верхня (ВКМ) концентраційні межі поширення полум’я – це відповідно мінімальній та максимальній вміст горючої речовини в однорідній суміші з окислювальним середовищем, за яких можливе поширення полум’я, по суміші на будь-яку від відстань джерела запалювання.

Нижня (НТМ) та верхня (ВТМ) температурні межі поширення полум’я – це відповідно мінімальна та максимальна температури матеріалу (речовини), за яких його (її) насичена пара утворює в окислювальному середовищі концентрації, що дорівнюють відповідно НКМ та ВКМ.

Вибухонебезпечна зона – це простір у приміщенні або навколо зовнішньої установки, в якому присутнє вибухонебезпечне середовище або воно може утворюватися внаслідок природних чи виробничих факторів у такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання, під час його монтажу та експлуатації.

Пожежно небезпечна зона – це простір у приміщенні або за його межами, в якому постійно або періодично знаходиться (зберігаються, використовуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні в такій кількості, яка вимагає спеціалізованих заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації.

Вогнестійкість конструкції – це здатність конструкції зберігати несучі та (або) огороджувальні функції в умовах пожежі.

Межа вогнестійкості конструкції – це показник вогнестійкості конструкції, який визначається часом (в годинах) від початку вогневого випробування до втрати конструкцією несучої здатності або втрати тепло ізолювальної здатності.

Межа поширення вогню по будівельних конструкціях – це розмір пошкодженої зони зразка (в сантиметрах) в площинні конструкції від межі зони нагрівання до найбільш віддаленої зони пошкодження.

Запитання для поточного контролю знань

1. Що таке горіння? Які розрізняють види горіння?

2. Які умови необхідні для виникнення горіння?

3. Дайте пояснення термінів “спалах”, “спалахування”, “самозаймання”, “самоспалахування” та назвіть приклади з торгівельної практики.

4. Дайте пояснення термінів “легкозаймисті рідини”, “горючі рідини”, “негорючі речовини”, “важкогорючі речовини”, “горючі речовини”.

5. Що мають на увазі під терміном “класи пожеж”? Наведіть приклади.

6. В чім особливості небезпеки пожеж на підприємствах торгівлі, базах і складах?

7. Проведіть розподіл речовин і матеріалі за потенційною безпекою пожежі, за можливістю підсилення пожежі, за впливом на навколишнє середовище та на людину. Наведіть приклади з практики торгівлі.

8. Що таке нижня (НКМ) та верхня (ВКМ) концентраційні межі поширення полум’я?

9. Що таке нижня (НТМ) та верхня (ВТМ) температурі межі поширення полум’я та для чого вони використовуються7

10. На які категорії поділяють приміщення та будівлі в торговельній галузі за вибухопожежною та пожежною небезпекою? Наведіть приклади.

11. Вибухонебезпечні та пожежнонебезпечні приміщення (зони). Поділ їх на класи. Наведіть приклади віднесення просторів приміщень або за їх межами у сфері торгівлі до певних зон відповідного класу.

12. Як підрозділяють будівлі і споруди торговельної галузі за степенем вогнестійкості? Наведіть приклади.

13. Як враховують при організації торгівлі та зберіганні матеріальних цінностей наявність в обігу поежежовибухонебезпечність товарів?

14. Яких правил слід дотримуватись при зберіганні легкозаймистих і горючих товарів?

15. Складіть перелік приміщень, де не допускається зберігання товарів, продукції, обладнання, меблів тощо.

16. На які категорії поділяють приміщення торговельної галузі в залежності від кількості та пожежовибухонебпечних властивостей речовин і матеріалів, які знаходиться в них? Наведіть приклади.

17. Загальні вимоги до розміщення підприємств з продажу легкозаймистих та горючих речовин і матеріалів, горючих газів.

18. Які вимоги пожежної безпеки висуваються до облаштування складських приміщень та розміщення в них пожежовибухонебезпечних товарів?

19. Сформулюйте вимоги до захисту від розрядів атмосферної та статичної електрики будинків, споруд і зовнішніх установок з пожежонебезпечними і вибухонебезпечними зонами.

20. Які протипожежні заходи застосовують при влаштуванні електричного освітлення, опалення, вентиляційних установок, кондиціонерів, теплових мереж та каналізації?

Домашнє завдання.

Опрацюйте НАПБА 01.001-04 Правила пожежної безпеки в Україні, НПАОП 52.0-1.01-96 Правила охорони праці для об’єктів роздрібної торгівлі і дайте відповіді на запитання:

Завдання 1.

1. Вимоги пожежної безпеки до утримання території торговельних підприємств.

2. Стисло викладіть вимоги пожежної безпеки до утримання будівель, приміщень і споруд торгівельної галузі.

3. Які вимоги висуваються до вибухопожежнонебезпечних приміщень і складів?

4. Проаналізуйте статистичні дані про пожежі в торговельній галузі.

5. Проведіть розподіл речовин і матеріалів, що знаходяться у торгівлі за пожежною небезпекою пожежі. Наведіть приклади.

Завдання 2.

1. Складіть класифікацію будівель і споруд підприємств торгівлі за ступенем вогнестійкості

2. Проведіть розподіл приміщень і будівель торговельних підприємств на категорії за вибухопожежними і пожежними властивостями речовин і матеріалів, що в них знаходяться.

3. Як враховуються вибухопожежні і пожежні властивості товарів при розміщенні підприємств торгівлі?

4. Заходи пожежної безпеки, які повинні бути передбачені при зберіганні матеріальних цінностей на складах і базах.

5. Як враховують клас вибухонебезпечної зони при підборі електричних машин, апаратів, пристроїв, трансформаторних підстанцій, еклектроустановочних приладів, світильників для підприємств торгівлі?

Завдання 3.

1. Як враховується ступень вогнестійкості будівель і споруд при розташуванні в них складів для зберігання пожежонебезпечних товарів?

2. Сформулюйте правила зберігання легкозаймистих і горючих рідин, а також пожежонебезпечних матеріалів.

3. Викладіть зміст протипожежних заходів при влаштуванні освітлення.

4. Яким чином захищають будівлі, споруди і зовнішні установки з пожежонебезпечними і вибухонебезпечними зонами від розрядів атмосферної і статичної електрики.

5. Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання.

Питання для самостійного вивчення

1. Вимоги пожежної безпеки до утримання території, будівель, приміщень і споруд торговельної галузі.

2. Правила зберігання легкозаймистих рідин.

Тема 10. Планування та організаційно-технічні рішення щодо забезпечення пожежної безпеки в галузі.

Мета: Вивчити системи забезпечення вибухопожежної безпеки об’єктів торгівлі.

Ця тема розкриває такі питання:

1. Заходи та засоби запобігання розповсюдженню вогню.

2. Вимоги пожежної безпеки до утримання території, будівель і приміщень.

3. Евакуація людей при пожежах на підприємствах торгівлі.

4. Засоби гасіння та виявлення пожеж.

5. Сутність пожежного зв’язку і сигналізації.

Література: 1, с.240-253; 4, с.155-177; 5, с.18-34; 6, с.104-129; 7, с.201-225; 10, с.392-430; 11, с.5-174.

Методичні поради до вивчення теми.

Вивчення теми слід розпочати з такого: протипожежні розриви між будинками та спорудами торговельних підприємств; вимоги до розміщення кіосків і ларків відносно будинків і споруд, правила групування цих будівель; вимоги до утримання території в межах протипожежних розривів; використання в магазинах, коморах і складах протипожежних стін, перегородок, перекриттів для локалізації пожеж.

Далі слід підібрати інформацію про евакуаційні шляхи і виходи на підприємствах торгівлі; про вимоги до шляхів евакуації людей на випадок пожежі або інших надзвичайних подій; про методику розрахунку ширини евакуаційних проходів, довжини шляхів евакуації, кількості та ширини евакуаційних виходів (дверей); про обмеження, що обумовлені необхідністю евакуації людей, на установку в будинках кіосків і ларків, на організацію торгівлі, розміщення в них торговельних та гральних автоматів; про вимоги до проходів уздовж рядів і поперечних проходів на речових ринках.

Необхідно знати, як проводиться розрахунок часу евакуації людей з будинків, який допустимий час евакуації людей з підприємств торгівлі, що розташовані в будівлях різного ступеня вогнестійкості.

Треба повторити лекцію про засоби гасіння та виявлення пожеж. Слід згадати загальні відомості про вогнегасні речовини, сферу їхнього ефективного застосування, про протипожежне водопостачання підприємств торгівлі, баз і складів, про вимоги до розміщення пожежних кранів і гідрантів, про порядок технічного обслуговування та перевірки внутрішнього протипожеж­ного водопроводу і пожежних кранів, про автоматичні установки пожежогасіння (спринклерні, дренчерні, газові, порошкові), сфера їхнього застосування в торговельній галузі.

Особливе місце повинна займати інформація про первинні засоби пожежегасіння, види вогнегасників, принципи їхньої дії, сферу застосування (залежно від класу пожежі); про оснащення приміщень торговельних підприємств, баз і складів ручними вогнегасниками залежно від їхньої площі, категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, а також класу можливої пожежі; про оснащення ручними вогнегасниками кіосків (ларків); про вимоги до розміщення вогнегасників у приміщеннях; про групування первинних засобів пожежегасіння (шанцевий інструмент, відра, вогнегасники) на спеціальних щитах; про вимоги до розміщення протипожежних щитів на території торговельного підприємства, бази або складу.

Треба уяснити сутність пожежного зв’язку і сигналізації; технічних засобів пожежної сигналізації; знати види пожежних сповіщувачів і сферу їхнього застосування, пожежно-технічні системи мовного оповіщення та керування евакуацією людей з приміщень, перелік об’єктів у галузі, що підлягають обладнанню автоматичними установками пожежної сигналізації.

Вміти складати інструкції про дії і порядок евакуації працівників підприємства, бази або складу при спрацьовуванні систем і установок пожежної автоматики.

Термінологічний словник

Протипожежна перешкода – це будівельна конструкція, інженерна споруда чи технічний засіб, що має нормовану межу вогнестійкості і перешкоджає поширенню вогню.

Евакуаційний вихід – це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення.

Пожежний сповіщувач – це пристрій для формування сигналу про пожежу.

Пожежегасіння – комплекс заходів, спрямованих на ліквідацію пожежі, що виникла.

Практичне заняття

Тема: Планування та організаційно-технічні рішення щодо забезпечення пожежної безпеки.

План

1. Заходи безпеки на об’єкті.

2. Евакуація людей з будівель і приміщень.

3. Захист проведеної роботи.

Запитання для поточного контролю знань

1. Які заходи застосовують для підвищення пожежної безпеки підприємства?

2. Що таке протипожежна перешкода?

3. Які стіни вважаються протипожежними?

4. Яким чином здійснюється захист отворів у протипожежних стінах?

5. Як і для чого влаштовують протидимний і противибуховий захист будівель та споруд?

6. Для чого влаштовують протипожежні відстані між будівлями та спорудами?

7. Від яких факторів залежить величина протипожежних відстаней між будівлями?

8. Які вимоги пожежної безпеки висуваються до магазинів – складів з торгівлі лісовими і будівельними матеріалами?

9. Які вимоги пожежної безпеки ставляться до комір різної площі?

10. Сформулюйте вимоги до зберігання товарів підвищеної пожежної небезпеки.

11. Для чого призначені евакуаційні виходи? Які виходи вважаються евакуаційними?

12. Яким вимогам повинні відповідати евакуаційні шляхи і виходи?

13. Які існують способи і прийоми припинення горіння та які при цьому використовуються засоби для гасіння пожежі?

14. Які вогнегасні речовини та матеріали найчастіше використовують для гасіння пожеж?

15. Що таке протипожежне водопостачання?

16. Які автоматичні установки пожежегасіння можуть бути використані у торговельній галузі і в чому полягає принцип їх дії?

17. Які первинні засоби пожежегасіння повинні бути на підприємствах, базах та складах торговельної галузі?

18. Що таке вогнегасники та як вони класифікуються?

19. Яким чином проводиться вибір типу та необхідної кількості вогнегасників для оснащення приміщень, в яких знаходяться товари різні за розрядом пожежонебезпеки?

20. Яке обладнання відноситься до пожежного зв’язку та сигналізації?

21. Що таке пожежні сповіщувачі і як вони класифікуються? Де їх установлюють?

22. В яких підприємствах торгівлі передбачається автоматична пожежна сигналізація?

23. Яким вимогам повинне відповідати пожежне водопостачання?

24. Яка інформація повинна знаходитись в інструкції про дії і порядок евакуації працівників підприємства?

Практичне завдання та методичні поради до його виконання Порядок виконання роботи

Завдання 1. Заходи пожежної безпеки на об’єкті

Зміст роботи.

1. Вивчити Правила пожежної безпеки в Україні (Додаток Й).

2. Ознайомитись зі змістом загальнооб’єктних інструкцій про заходи пожежної безпеки.

3. За завданням викладача при підготовці до заняття ознайоми­тись з планом конкретного торговельного центру, асортиментом товарів.

4. Використовуючи інформацію, що розміщена у розділі «Загальні положення» даної роботи, у додатках Й та М, скласти загальнооб’єктну інструкцію про заходи пожежної безпеки на конкретному торговельному підприємстві.

5. Захистити результати роботи.

Загальні положення

Відповідальність за забезпечення пожежної безпеки підприємств торгівлі, баз і складів, інших об’єктів несуть їх керівники чи уповноважені ними особи.

Керівник (власник) підприємства чи орендар зобов’язані: розробити комплексні заходи по забезпеченню пожежної безпеки, розробити і затвердити діючі у межах підприємства положення та інструкції, здійснювати постійний контроль за їх виконанням, забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм і правил, а також виконання приписів і постанов державного пожежного нагляду, тримати у справності засоби протипожежного захисту і зв’язку тощо.

Для підприємств роздрібної і оптової торгівлі розроблені типові правила пожежної безпеки, якими передбачені: права і обов’язки керівників (власників), працівників по дотриманню правил і норм протипожежного захисту; по правильному утриманню територій, будівель і приміщень, опалення, освітлення та експлуатації електроприладів, а також заходи протипожежної безпеки зі зберігання і поведінки з окремими товарами.

На основі діючих правил та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки з урахуванням пожежної небезпеки будівель, споруд, обладнання, технологічних процесів розроб­ляються інструкції, які поділяють на види: загальні (загальнооб’єктні) для підприємства, для окремих виробничих дільниць, приміщень, лабораторій тощо; інструкції по виконанню пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок, обладнання і таке інше. Ці інструкції повинні вивчатись при проведенні протипожежних інструктажів і проходженні пожежно-технічного мінімуму та вивішуватись на видному місці.

У загальнооб’єктних інструкціях повинні відображатися основні положення з питань пожежної безпеки, у тому числі:

• порядок дотримання території, будівель, приміщень та під’їздів до будівель, споруд, водопостачання;

• вимоги щодо утримання шляхів евакуації;

• правила під’їзду та стоянки транспортних засобів;

• місця зберігання (на території) сировини, готової продукції;

• допустимість (місця) куріння;

• порядок використання відкритого вогню, проведення вогневих та інших пожежонебезпечних робіт;

• дотримання вимог щодо сумісного зберігання речовин різних категорій;

• утримання і зберігання спецодягу;

• основні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки технологічних процесів;

• вимоги до зберігання пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів;

• правила зберігання технічних засобів протипожежного захисту;

• порядок огляду, приведення в пожежонебезпечний стан і зачинення приміщень після закінчення роботи;

• особливості утримання електроустановок, вентиляційного та іншого обладнання, застосування опалювальних й інших нагрівальних приладів;

• обов’язки і дія працівників у випадку пожежі з визначенням:

а) порядку оповіщення людей про пожежу і виклику пожежної охорони;

б) порядку евакуації людей і матеріальних цінностей;

в) правил застосування засобів пожежегасіння;

г) порядку аварійного відключення електрообладнання, вентиляції та технологічного обладнання.

Домашнє завдання. Евакуація людей із будівель та приміщень. Зміст роботи

1. Вивчити загальні положення про евакуацію людей з приміщень під час пожежі.

2. Ознайомитись з планом евакуації підприємства.

3. Ознайомитись з методикою розрахунків часу евакуації.

4. Виконати розрахункові роботи.

5. Захистити результати роботи.

Для виконання див: навчально-методичне видання. Бичков М.Ф., Данченко Л.О., Мол чанова Н.Ю., Оберемок В.М.. Основи охорони праці. Охорони праці в галузі – Полтава, РВВ ПУСКУ, 2003. стор. 120-129.

Питання для самостійного вивчення

1. Правила пожежної безпеки в Україні.

2. Засоби гасіння та виявлення пожеж.

3. Сутність пожежного зв’язку і сигналізації.

4. Індивідуальні завдання для самостійної роботи студента з дисципліни “Охорона праці в торгівлі”

Індивідуальні завдання видаються викладачем на спеціально ор­ганізованих за графіком індивідуальних заняттях, які дозволяють викладачеві мати досить певну картину результативності роботи кож­ного студента, надавати своєчасну індивідуальну допомогу тим, хто її потребує, або включатися в роботу з активізації діяльності творчого характеру, що виконується лідерами.

Виконання індивідуальних завдань стимулює самостійну роботу студентів з довідниками, підручниками, додатковою літературою з тем, нормативно-правовою документацією.

Індивідуальні завдання зі змістового модуля «Охорона праці» зв’язані з вивченням і аналізом додаткової літератури, оглядом жур­нальних статей, написанням рефератів, доповідей, підготовкою кон­ференції.

Перелік тем індивідуальних завдань подається нижче. План кожної ро­боти і літературні першоджерела студент узгоджує з провідним викладачем.

Перелік індивідуальних завдань

1. Охорона праці як основний напрям соціальної політики України.

2. Охорона праці та соціальний захист в Україні: стан, проблеми, перспективи.

3. Розвиток охорони праці в Україні.

4. Сучасні проблеми поліпшення умов праці у торговельній галузі.

5. Світовий досвід управління охороною праці.

6. Державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві.

7. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.

8. Концепція державного управління охороною праці в Україні.

9. Колективний договір як правовий інструмент поліпшення умов і охорони праці у торгівлі.

10. Управління охороною праці на підприємстві торгівлі.

11. Планування та фінансування заходів щодо охорони праці. Порядок використання коштів, виділених на охорону праці.

12. Контроль за охороною праці на підприємствах торгівлі.

13. Актуальні проблеми гігієни охорони праці.

14. Гігієнічна оцінка умов праці.

15. Призначення, порядок і періодичність проведення атестації робочих місць за умовами праці. Зміст Карти умов праці.

16. Санітарно-гігієнічні вимоги до будови, розміщення та утримання торговельних підприємств і об’єктів.

17. Роль науково-технічного прогресу у зменшенні фізичного навантаження та напруженості і безпеки праці.

18. Методи та засоби колективного та індивідуального захисту працівників від дії характерних для працівників торговельної галузі шкідливих виробничих факторів.

19. Методи аналізу виробничого травматизму і професійної захворюваності на виробництві.

20. Особливості розслідування, обліку і документального оформлення нещасних випадків невиробничого характеру.

21. Вимоги до планування і розміщення торговельних підприємств.

22. Безпека технологічних процесів у торгівлі під час викорис­тання холодильного обладнання і механічного устаткування.

23. Техніка безпеки при навантажувально-розвантажувальних і транспортних роботах на підприємствах торгівлі, базах і складах.

24. Вимоги безпеки до обладнання для обслуговування торго­вельних процесів (електронних реєструючих апаратів, електрон­них вагів, персональних ЕОМ та ін.).

25. Добровільні пожежні дружини та пожежно-технічні комісії підприємства. Умови створення, їх функції.

26. Аналіз стану пожежної безпеки на Україні.

27. Пожежовибухонебезпечні властивості речовин і матеріалів. Категорії приміщень та будівель за вибухопожежної та пожежної небезпеки. Класи пожежонебезпечних та вибухонебез­печних зон.

28. Основні положення Закону України «Про пожежну безпеку».

29. Системи попередження пожежі.

30. Системи протипожежного захисту.

31. Системи організаційно-технічних заходів пожежної безпеки.

32. Вимоги пожежної безпеки при торгівлі легкозаймистими речовинами, горючими речовинами, вогненебезпечними матеріа­лами.

33. Вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання, світильників, електрообігрівальних приладів, що використо­вуються у торговельних підприємствах.

34. Положення інструкції про дії і порядок евакуації працівників підприємства, бази або складу у разі виникнення пожежі.

35. Аналітичний огляд статей журналу “Охорона праці” за 3 останніх роки про стан виробничого травматизму у торгівлі і соціально-культурній сфері.

36. Система захисту працівників торгівлі та її вдосконалення.

37. Психологічне та інженерне забезпечення охорони праці в торгівлі.

38. Охорона праці як основний напрям соціальної політики України.

39. Планування та стимулювання охорони праці в торговельній галузі.

40. Як зберегти здоров’я на виробництві?

41. Обов’язкові медогляди працівників торгівлі: положення, організація, оплата, облік.

6. Карта самостійної роботи студента з дисципліни

“Охорона праці в торгівлі”

Продовження таблиці

7. Порядок і критерії оцінювання знань студентів

7.1. Поточне та підсумкове оцінювання знань студентів

Оцінювання знань студентів з дисципліни “Охорона праці в торгівлі, як нормативної дисципліни, здійснюється на основі результатів поточного контролю знань та іспиту.

3. Оцінювання знань студентів денної форми навчання.

0. Об’єкти поточного контролю знань студентів освітньо-кваліфікаційного рівня магістр.

Об’єктом поточного контролю знань студентів магістерського рівня підготовки є програмний матеріал дисципліни, що перевіряється двома напрямами:

а) перевірка теоретичних знань. Оцінювання рівня засвоєння теоретичних знань може здійснюватись у таких формах: підготовці звітів з відповідних тем дисципліни або написанні рефератів згідно з тематичним планом; виконанні навчально-дослідних завдань; виконанні письмової контрольної роботи за тестами або білетами, затвердженими кафедрою; проведенні усної співбесіди викладача зі студентом; перевірка виконання індивідуальних практичних завдань. Оцінювання рівня набутих практичних навичок здійснюється за результатами виконання та захисту індивідуальних практичних завдань, що виконуються студентами на базі матеріалів виробництва (за місцем роботи або місцем проходження практики).

б) перевірка виконання індивідуальних практичних завдань. Оцінювання рівня набутих практичних навичок здійснюється за результатами виконання та захисту індивідуальних практичних завдань, що виконуються студентами на базі матеріалів виробництва (за місцем роботи або місцем проходження практики).

1.2. Підсумковий контроль знань студентів

При вивченні дисципліни “Охорона праці в галузі”, “Охорона праці в торгівлі” підсумкове оцінювання рівня знань студентів здійснюється за результатами поточного модульного контролю (ПМК), завдання поточного контролю оцінювання в діапазоні від 0 до 100 балів (включно).

В разі виконання певних завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволу декана, скласти їх до останнього практичного заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

Підсумковий бал за результатами контролю оформляється під час останнього практичного заняття відповідного семестру (табл.. 2, 3), а на заочній формі навчання – за розкладом лабораторно-екзаменаційної сесії.

Таблиця 2.

Система нарахування балів поетапного контролю знань студентів

Таблиця 3

Система нарахування балів за видами навчальної роботи дисципліни “Охорона праці в торгівлі”

Продовження таблиці 3.

Продовження таблиці 3.

Таблиця 4

Бали співпадання відповідей студента і еталонних відповідей при іспиті

Загальна кількість балів, набрана студентом при вивченні дисцип­лі­ни, у кінці семестру переводиться в оцінку за традиційною шкалою (табл. 5).

Таблиця 5

Шкала нарахування підсумкових балів

^*ECTS – Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система.

Результати підсумкового оцінювання знань доводяться до відома студентів не пізніше трьох робочих днів після складання і заносяться в залікову відомість у 100-бальній, 4-бальній шкалі та за шкалою ECTS.

Студент, який не відпрацював практичного заняття, не виконав зав­дання самостійної та індивідуальної роботи, не допускається до іспиту, у відомість виставляється «0» балів за змістовий модуль.

При відсутності студента на іспиті у відомості зазначається «не з’явився» та виставляється «0» балів за змістовий модуль. Студент, який з поважної причини пропустив іспит, зобов’язаний надати відповідний документ. Повторне складання іспиту допускається лише один раз за графіком кафедри і з дозволу деканату факультету.

Для стимулювання систематичної активної та творчої роботи сту­дентів над матеріалом навчальної дисципліни при оцінюванні резуль­татів роботи можуть нараховуватися додаткові «заохочувальні» бали (табл. 6).

 Таблиця 6

Система нарахування додаткових балів за видами робіт*

^*Максимальна кількість додаткових балів – 30.

2. Оцінювання знань студентів заочної форми навчання

Навчання і наукова праця студентів заочної форми навчання скла­дається з трьох компонент, що підлягають оцінюванню та нараху­ванню балів:

1. аудиторна компонента: відвідування всіх видів навчальних занять згідно з навчальними планами і розкладом. При вивченні дис­ципліни з формою контролю «іспит» кількість балів, яку може отримати студент, – 25. При вивченні дисципліни з формою конт­ролю ПМК вона складає 30 балів (табл. 2);

2. міжсесійна компонента: виконання індивідуальних завдань, про­ходження аудиторного тестування, відвідування консультацій, са­мос­тійна робота над підручниками з оформленням конспекту, підготовка до іспиту або ПМК. З дисципліни з підсумковим конт­ролем у формі іспиту максимальна кількість балів складає 35, ПМК – 50 балів;

3. екзаменаційно-залікова компонента: складання студентом іспиту або проходження ним підсумкового модульного контролю з дис­ципліни з підсумковим контролем у формі іспиту максимальна кількість балів складає 40, у формі ПМК – 20 балів.

Явка на іспит або ПМК є для студента обов’язковою.

Кількість балів, отриманих студентом зі дисципліни «Охо­рона праці в торгівлі» в міжсесійний період і під час навчально-лабораторної сесії, заноситься викладачем до відомості обліку поточної і під­сум­кової успішності та до індивідуального плану студента.

7.2. Тестові завдання з дисципліни “Охорона праці в торгівлі”

Варіант 1.

1. Які державні акти складають законодавчу основу охорони праці в Україні?

1. Кодекс законів про працю України;

2. Закон України «Про охорону праці», Кодекс законів про працю України, Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності»;

3. Закон України «Про забезпечення санітарного та епіде­мічного благополуччя населення».

2. Які права має працівник на пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах?

1)на скорочену тривалість робочого часу;

2. на лікувально-профілактичне харчування, молоко, газовану воду;

3. на лікувально-профілактичне харчування, молоко, газовану солону воду, оплачувані перерви санітарно-оздоровчого характеру, скорочену тривалість робочого часу, додаткову оплачу­вану відпустку, пільгову пенсію тощо.

3. Як законодавство охороняє працю неповнолітніх?

1)неповнолітні не допускаються до праці на важких роботах, роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, на підземних роботах, у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, до піднімання і переміщення важких речей зверх граничних норм;

2. забороняється залучати неповнолітніх до торгівлі вибухоне­безпечними і пожежонебезпечними товарами;

3. особи віком до 18 років в галузі охорони праці, робочого часу, часу відпочинку і відпусток прирівнюються у правах до повнолітніх.

4. Які виплати здійснює і які витрати фінансує Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань?

1. відшкодовує шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі його смерті; організовує похорони потерпілого і компенсує ритуальні послуги; органі­зовує ефективне лікування потерпілого;

2. відшкодовує шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі смерті;

3. відшкодовує вартість ритуальних послуг, пов’язаних з похоронами померлого.

5. Які завдання вирішує служба охорони праці підприємства?

1. бере участь у складанні статистичних звітів з питань охорони праці; забезпечує працівників нормативно-технічною документацією;

2. розробляє зміст та методику проведення інструктажу; розробляє поточні плани роботи підприємства щодо створення безпечних умов праці;

3. здійснює контроль за безпекою виробництва; забезпечує працюючих засобами індивідуального та колективного захисту; веде пропаганду безпечних умов праці; забезпечує оптимальний режим праці і відпочинку.

6. Які види планування організаційно-технічних заходів використовують у системі управління охороною праці на підприємстві?

1. квартальне, місячне, подекадне;

2. на десятирічку, на п’ятирічку, на рік;

3. оперативне, поточне (на 1 р.), перспективне (2–5рр.).

7. Хто здійснює фінансування робіт з охорони праці на підприємстві?

1)Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

2) роботодавець;

3)держава.

8. Яким чином бере участь трудовий колектив в управлінні охороною праці на підприємстві?

1. через вибраного на загальних зборах спеціаліста служби охорони праці;

2. через своїх представників, що входять до складу комісії з питань охорони праці; через уповноважених трудового колективу; приймає рішення щодо охорони праці на зборах (конференціях) тощо;

3. питаннями управління охороною праці трудовий колектив займатись не повинен.

1. Які зобов’язання працівників повинні бути у колективному договорі (угоді)?

   1. виконувати вимоги норм, стандартів, інструкцій з охорони праці; користуватись машинами, устаткуваннями згідно інструкції; користуватись ЗІЗ; виконувати положення колективного договору;

   2. виконувати положення колективного договору; користу­ватись ЗІЗ;

   3. додержуватись встановлених вимог поводження з машинами та інструментами.

2. Які вимоги ставляться до організації навчання з охорони праці працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою?

   1. працівники повинні пройти навчання у закладах освіти (ПТУ, навчально-курсових комбінатах) і щорічне спеціальне навчання на підприємстві з наступним складанням екзамену постійно діючій комісії підприємства;

   2. працівники повинні пройти вступний, первинний та цільовий інструктажі і раз у рік складати залік;

   3. працівники, котрі закінчили ПТУ чи навчально-курсовий комбінат від подальшого навчання і перевірки знань звільняються.

3. Які шкідливі виробничі фактори виявляють у сфері торгівлі?

   1. підвищена або низька температура, підвищена електрична напруга, рухомі машини і механізми, гострі краї;

   2. емоційне перевантаження; патогенні мікроорганізми;

   3. усі, що перераховані у пунктах 1 та 2.

4. На які класи поділяють шкідливі і отруйні речовини за ступенем небезпечності дії на організм людини?

   1. безпечні, шкідливі, дуже шкідливі;

   2. токсичні, подразнюючі, канцерогенні, мутагенні;

   3. мало небезпечні, помірно небезпечні, високо небезпечні, надзвичайно небезпечні.

5. Які умови праці відносяться до допустимих?

   1. стан здоров’я і функціональний стан протягом зміни залишаються незмінними;

   2. рівні факторів виробничого середовища не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються до початку наступної зміни;

   3. стан здоров’я і функціональний стан відновлюються після тривалого відпочинку, більшого ніж до наступної зміни.

6. До якого класу умов праці за показниками важкості трудового процесу відноситься праця жінок – продавців магазину, якщо їм приходиться не частіше 2 разів на годину підіймати та переміщувати вантажі масою до 10 кг?

   1. оптимальні;

   2. допустимі;

   3. шкідливі.

7. Яка основна мета атестації робочих місць за умовами праці?

   1. регулювати відносини між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах;

   2. інформувати працівників під час укладання трудового договору про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

   3. оцінити фактори виробничого середовища на відповід­ність їх вимогам стандартів та санітарних норм і правил.

8. Які основні засоби колективного захисту працівників від дії шкідливих виробничих факторів застосовують у торгове­льній галузі?

   1. вентиляція, кондиціювання, опалення, огороджувальні та теплоізолюючі пристрої, акустична обробка приміщень;

   2. дистанційне управління, герметизація обладнання, утилізація теплоти, що виділяється при роботі холодильних машин;

   3. застосування кольорового фарбування обладнання і приміщень, механізація робіт.

9. Яку вентиляцію слід використовувати у місцях зберігання легкозаймистих рідин, фарб, лаків, товарів побутової хімії?

   1. припливну;

   2. припливно-витяжну;

   3. витяжну.

10. Яким чином захищають працівників торгівлі, котрі використовують НВЧ-печі для теплової обробки харчової продукції?

    1. розміщують НВЧ-печі за спеціальним екраном;

    2. використовують камерне обгородження генератора електромагнітної енергії та блокування апарата при відчиненій дверці чи знятому корпусі;

    3. розміщують НВЧ-печі у спеціальному приміщенні.

11. Яким чином зменшують шум на робочих місцях працівників торгівлі?

    1. раціональною організацією робіт, акустичною обробкою приміщень;

    2. зменшенням шуму у його джерелі за рахунок якісної підгонки і використання неметалевих деталей; використанням підвісної стелі;

    3. усе, що перераховане у пунктах 1 та 2.

12. Яке природне освітлення використовують у роздрібних торговельних підприємствах?

    1. бокове;

    2. верхнє;

    3. бокове, верхнє та комбіноване.

 21.  Які небезпечні виробничі фактори відносяться до постійно діючих?

1)    рухомі машини, механізми; неізольовані провідники електричного струму; джерела випромінювань та високої температури, підвищеного тиску;

2)    несправне обладнання і будівлі;

3)    погодні умови, атмосферний тиск, протяги.

22.  Які з перерахованих нещасних випадків визнаються пов’язаними з виробництвом?

1)    які стались під час прямування на роботу пішки;

2)    які стались під час використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства;

3)    у разі природної смерті на робочому місці.

23.  Назвіть основні технічні причини виробничого травматизму у торговельній галузі:

1)    недосконалість конструкції обладнання, алкогольне сп’яніння;

2)    невідповідність технологічного процесу вимогам безпеки, наркотичне сп’яніння;

3)    недосконалість конструкції обладнання, незадовільний стан різних об’єктів, виробничого середовища, невідповідність технологічного процесу вимогам безпеки.

24.  Де слід розміщувати магазини з продажу пожежонебезпечних товарів (масел, фарб, розчинників тощо)?

1)    у складі торговельних центрів;

2)    у ринкових комплексах;

3)    у будівлях, що стоять окремо.

25.  Чи можна суміщати входи, виходи та сходи на підприєм­ствах торгівлі для покупців та обслуговуючого персоналу?

1)    категорично забороняється;

2)    повинні бути, як правило, окремими;

3)    дозволяється завжди.

26.  Які засоби використовують для захисту працівників торгівлі від небезпечних виробничих факторів?

1)    знаки безпеки, дистанційне управління;

2)    огорожі, запобіжники, слабкі вставки, блокуючи пристрої, сигналізацію, дистанційне управління;

3)    механізацію і автоматизацію технологічних процесів.

27.  На якій висоті слід розташовувати робочий запас товарів на робочому місці продавця?

1)    від 0,5 до 1,8 м;

2)    від 0,1 до 0,5 м;

3)    від 0 до 2,2 м.

28.    Які основні причини ураження людей електричним струмом?

1)    дотик до неізольованих електропровідників, до металевих конструктивних елементів машин, апаратів, що випадково виявились під напругою;

2)    недотримання правил техніки безпеки;

3)    обрив електропроводів.

29.  До якого класу за ступенем небезпеки ураження електричним струмом відносяться холодильні камери та складські приміщення, що не опалюються?

1)    1 – особливо небезпечні;

2)    2 – підвищеної небезпеки;

3)    3 – без підвищеної небезпеки.

30.  Що слід влаштувати для забезпечення безпеки і полегшення вантажно-розвантажувальних робіт при постачанні вантажів на склад транспортними засобами?

1)    підйомні столи;

2)    зрівнювальні майданчики;

3)    рампи, естакади.

31.  Які особи відповідають за забезпечення пожежної безпеки підприємств роздрібної торгівлі, баз і складів?

1)    місцеві органи державного пожежного нагляду;

2)    добровільні пожежні дружини;

3)    керівники (власники) та уповноважені ними особи.

32.  Хто на підприємстві проводить заходи з підготовки об’єкта до зимового та літнього сезонів року, щодо посилення протипожежного режиму у вихідні та святкові дні, щодо доведення засобів пожежегасіння до розрахункових?

1)    пожежно-технічна комісія (ПТК);

2)    профспілкова організація;

3)    спеціаліст служби охорони праці.

33.  За якою програмою проходять навчання працівники об’єктів з підвищеною пожежною небезпекою (склади товарів побутової хімії)?

1)    пожежно-технічного мінімуму;

2)    професійно-технічного навчального закладу;

3)    курсів підвищеної кваліфікації.

34.  Які небезпечні фактори виникають під час пожеж?

1)    токсичні гази, висока температура;

2)    задимленість, знижена концентрація кисню, безпосередня дія полум’я та іскор;

3)    усі фактори, що перераховані у пунктах 1 та 2.

35.  До якої категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою відноситься склад побутової хімії (лаки, фарби на ацетоні, розчинники, ацетон у склотарі)?

1)    категорія В (пожежонебезпечна);

2)    категорія А (вибухонебезпечна);

3)    категорія Д (негорючі речовини та матеріали у холодному стані).

36.  Простір усередині та зовні приміщень, у межах якого постійно або періодично знаходяться (зберігаються, використо­вуються або виділяються під час технологічного процесу) горючі речовини в такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання, називають:

1)    небезпечною зоною;

2)    пожежонебезпечною зоною;

3)    вибухонебезпечною зоною.

37.  Чи можна розміщувати комори та склади товарів побутової хімії, легкозаймистих та горючих речовин, балонів з газом тощо?

1)    не допускається;

2)    допускається;

3)    допускається при умові монтування автоматичної системи пожежогасіння.

38.  Від чого залежить величина протипожежних розривів між будівлями?

1)    від ступеню вогнестійкості будівель;

2)       від категорії будівель за вибухо- та пожежною небезпекою;

3)    від площі підлоги у будівлях та все, що перераховане у пунктах 1 та 2.

39.  Який допустимий час евакуації для універсамів, універмагів, супермаркетів, розташованих у будівлях І та ІІ ступенів вогнестійкості?

1)    3 хв;

2)    6 хв;

3)    4 хв.

40.  Які з названих засобів пожежегасіння відносяться до первинних?

1)    вогнегасники, пожежний інвентар, пожежний інструмент;

2)    пожежний кран, пожежний гідрант;

3)    спринклерні, дренчерні установки.

Варіант ІІ

41.  У якому першоджерелі приведено перелік чинних в Україні нормативно-правових актів про охорону праці?

1)    у прайс-листі науково-виробничого журналу «Охорона праці» за кожен рік видання;

2)    у Державному реєстрі міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці;

3)    у навчальній програмі дисципліни «Охорона праці в торгівлі».

42.  Як законодавство охороняє працю жінок?

1)    забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці;

2)    жінки користуються такими ж пільгами і компенсаціями, що і чоловіки;

3)    забороняється застосування праці жінок на важких роботах і роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей понад допустимої маси. Праця вагітних жінок і жінок, які мають дітей, регулюється законодавством.

43.  Які даються гарантії прав громадян на охорону праці при укладанні трудового договору?

1)    умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать нормативно-правовим актам з охорони праці, під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника про умови праці;

2)    працівник має право вибору роботи незалежно від стану здоров’я;

3)    працівнику гарантується оплата праці у підвищеному тарифі, якщо умови праці не відповідають чинним нормативно-право­вим актам.

44.  Які основні принципи соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання?

1)    своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов’язковість страхування від нещасного випадку працівників; обов’язковість сплати страхувальником страхових внесків; економічна зацікавленість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

2)    добровільність страхування від нещасного випадку працівників; відсутність гарантії держави у реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

3)    однаковий страховий тариф для всіх підприємств і організацій незалежно від роду діяльності і форми власності, обов’язковість страхування від нещасного випадку працівників.

45.  Система управління охороною праці підприємства (СУОПП) включає службу охорони праці та керівництво підприємства. Які основні функції СУОПП?

1)    здійснює оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці; підготовлює розділ «Охорона праці» колектив­ного договору; забезпечує працюючих нормативно-правовою документацією з охорони праці; планує та контролює витрати коштів на охорону праці;

2)    проводить паспортизацію цехів, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки; розслідує і аналізує нещасні випадки на підприємстві; організовує навчання та перевірку знань з питань охорони праці посадових осіб; забезпечує працюючих індивідуальними засобами захисту;

3)    усе, що назване у пунктах 1 та 2.

46.  Які вихідні дані використовують при плануванні робіт з охорони праці?

1)    беруться плани минулих років, уточнюються і доробляються згідно з вказівками роботодавця;

2)    рішення зборів трудового колективу та постанови профспілкової організації;

3)    плани економічного та соціального розвитку підприємств; матеріали з атестації робочих місць; матеріали розслідування нещасних випадків; приписи органів ДНОП; рішення зборів трудового колективу, відповідні накази адміністрації тощо.

47.  Назвіть основні джерела фінансування заходів з охорони праці на підприємстві:

1)    за рахунок державного і місцевого бюджетів, доброві­льних внесків;

2)    за рахунок відрахувань від реалізованої продукції чи наданих послуг у фонд охорони праці; за рахунок витрат виробництва на амортизацію основних фондів і капітальні вкладання, банківського кредиту, частки штрафних санкцій за порушення законодавчо-нормативних актів з охорони праці;

3)    за рахунок відрахувань від прибутку підприємства.

48.  Хто займається вирішенням таких задач: захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці; підготовка рекомендацій щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворювань; розробка пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці тощо?

1)    спеціаліст виробничої служби;

2)    комісія з питань охорони праці;

3)    профспілкова організація.

49.  Які зобов’язання роботодавця щодо урахування прав і соціальних інтересів потерпілих повинні бути у колективному договорі (угоді)?

1)    одноразова допомога; компенсація витрат на ліки; організація похорон; додаткове платне лікування; відшкодування моральної шкоди; працевлаштування інвалідів;

2)    одноразова допомога і відшкодування моральної шкоди;

3)    організація санітарно-курортного лікування; додаткове платне лікування.

50.  Яким чином проходять навчання та перевірку знань посадові особи і спеціалісти малих підприємств, а також приватні підприємці?

1)    один раз у три роки проходять навчання і перевірку знань в обласних навчальних закладах, які отримали дозвіл органів державного нагляду за охороною праці;

2)    як правило, громадяни цих категорій вивчали охорону праці у вищих, середніх або професійно-технічних навчальних закладах і склали іспит чи залік, тому цих знань достатньо;

3)    займаються самопідготовкою.

51.  Які з нижче перерахованих шкідливих виробничих факторів відносяться до фізичних?

1)    розчинники, кислоти, пестициди, барвники, ртуть, формальдегіди;

2)    розумове перевантаження; емоційне перевантаження, патогенні мікроорганізми;

3)    рухомі машини і механізми; підвищена або знижена температура робочої зони; підвищена електрична напруга; недостатня освітленість робочої зони; підвищена або знижена вологість повітря.

52.  Які умови праці відносяться до оптимальних?

1)    які не призводять до професійних захворювань;

2)    які не призводять до хронічної патології організму;

3)    при яких зберігається здоров’я працюючих і підтриму­ється їх високий рівень працездатності.

53.  Які умови праці відносяться до шкідливих?

1)    вплив шкідливих факторів протягом одного року створює загрозу для життя працюючих;

2)    умови праці викликають функціональні зміни в організмі, що не відновлюються до наступної зміни і при тривалій дії можуть призвести до виробничо-обумовленої та професійної захворюваності;

3)    вплив шкідливих факторів на протязі однієї зміни створює загрозу для життя працюючих.

54.  До якого класу умов праці за показниками важкості трудового процесу відноситься праця продавців магазину, у якому фактична тривалість робочого дня складає 12 годин?

1)    оптимальні;

2)    шкідливі;

3)    допустимі.

55.  Яка періодичність атестації робочих місць за умовами праці?

1)    не рідше одного разу на 5 років;

2)    не рідше одного разу на 10 років;

3)    щорічна.

56.    Які основні засоби індивідуального захисту працівників від дії виробничих факторів застосовують у торговельній галузі?

1)    спецодяг, спецвзуття, головні убори, рукавиці, захисні окуляри, респіратори, навушники;

2)       надміцні комбінезони, фартухи, гумові чоботи, вовняні боти;

3)    щитки для зварювальників, гумові фартухи, гумові плащі, беруші, вовняні боти.

57.  Яку вентиляцію допускається використовувати у магазинах торговельною площею до 250 м³?

1)    штучну;

2)    природну;

3)    змішану.

58.  Яким чином захищають від електромагнітних випроміню­вань працівників торгівлі, котрі займаються перевіркою та настроюванням телевізійної апаратури?

1)    дотриманням безпечної відстані;

2)    дотриманням безпечної відстані, обмеженням кількості одночасно працюючих апаратів, обмеженням часу перебування біля джерела опромінення;

3)    обмеженням кількості одночасно працюючих апаратів.

59.  Яким чином зменшують дію вібрації (вентиляторів, насосів, агрегатів) на робочих місцях працівників торгівлі?

1)    обмеженням часу впливу вібрації на працівників за рахунок регламентованих перерв;

2)       встановленням вібруючих машин на окремих фундаментах, застосуванням гумових, пружинних та комбінованих віброізоляторів;

3)    усе, що перераховане у пунктах 1 та 2.

60.  Яке штучне освітлення не допускається на торговельних підприємствах?

1)    загальне рівномірне;

2)    комбіноване;

3)    місцеве.

61.  Які періодичні небезпечні виробничі фактори можуть з’являтись у торгівлі?

1)    при переміщенні вантажів; при завантаженні та розванта­женні технологічних апаратів;

2)       при використанні несправного обладнання та інструментів;

3)    під час роботи у нічний час.

62.  Які з перерахованих нещасних випадків не визнаються пов’язаними з виробництвом?

1)    які стались під час надання підприємством шефської допомоги;

2)    які стались під час використання працівником в особистих цілях транспортних засобів без дозволу роботодавця;

3)    які стались внаслідок отруєння алкоголем та іншими отруйними речовинами, якщо потерпілий перебуваючи у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння не був відсторонений від роботи.

63.  Назвіть основні організаційні причини виробничого травматизму у торговельній галузі:

1)    невикористання працівниками засобів колективного і індивідуального захисту, незадовільні фізичні дані;

2)    низька нервово-психічна стійкість, незадовільний стан здоров’я;

3)    незадовільне функціонування СУОП, недоліки в навчанні працівників з питань охорони праці, невикористання працівни­ками засобів колективного і індивідуального захисту.

64.  На якій відстані від будівель повинні знаходитись місця для зберігання горючих матеріалів та тари?

1)    не ближче 1 м;

2)    не ближче 100 м;

3)    не ближче 25 м.

65.  Якою повинна бути висота поверхів у будівлях магазинів торговельною площею до 300 м²?

1)    2,5 м;

2)    3,3 м;

3)    5 м.

66.  Яким способом слід переміщувати у роздрібному торговельному підприємстві вантажі масою більше 20 кг та будь-якої маси на відстань більше 25 м?

1)    вручну;

2)    механізованим способом;

3)    автотранспортом.

67.  Назвіть заходи організації безпечної експлуатації торгового обладнання:

1)    контроль і облік стану, технічне обслуговування та планові ремонти, закріплення за окремими працівниками;

2)    вилучення з експлуатації обладнання, ресурс якого вичерпаний на 50 %;

3)    вилучення обладнання, гарантійний термін експлуатації якого закінчився.

68.  Яке найменше значення невідпускаючого змінного струму частотою 50 Гц?

1)    10–15 мА;

2)    100 мА;

3)    1000 мА.

69.  До якого класу за ступенем небезпеки ураження електрич­ним струмом відносяться адміністративні приміщення торгове­льних підприємств та торговельні зали?

1)    1 – особливо небезпечні;

2)    2 – підвищеної небезпеки;

3)    3 – без підвищеної небезпеки.

70.  Яким чином досягається захист від механічних пошкод­жень та ураження електричним струмом працюючих на електронних реєструючих апаратах, електронних вагах та персональних ЕОМ?

1)    надійною огорожею;

2)    використанням постійного струму низької напруги та заземленням;

3)    усе, що перераховане у пунктах 1 та 2.

71.  Які особи підприємств, установ, організацій відповідають за розроблення та виконання комплексних заходів щодо забезпе­чення пожежної безпеки?

1)    спеціаліст служби охорони праці;

2)    командири добровільної пожежної дружини (ДПД);

3)    керівники (власники), а також орендарі.

72.  Хто на підприємстві проводить пожежно-профілактичну роботу, відповідає за вчасне виконання заходів у разі виникнення пожежі та приймає участь у її гасінні?

1)    члени добровільної пожежної дружини (ДПД);

2)    керівник (власник) підприємства;

3)    спеціаліст служби охорони праці.

73.  У якому нормативно-технічному документі встановлені порядок та способи пожежегасіння, обов’язки та дії працівників на випадок виникнення пожежі?

1)    інструкції;

2)    стандарті;

3)    правилах.

74.    Пари яких речовин, які можуть знаходитися у торгівлі, здатні у суміші з повітрям утворювати вибухонебезпечні суміші?

1)    концентровані кислоти;

2)    духи, одеколони;

3)    лаки, фарби, целулоїд.

75.  До якої категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою відносяться склади меблів та готового одягу, тканин?

1)    категорія А (вибухонебезпечна);

2)    категорія В (пожежонебезпечна);

3)    категорія Д (негорючі речовини та матеріали у холодному стані).

76.  Простір у приміщенні або за його межами, у якому є або можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші, називають:

1)    небезпечною зоною;

2)    вибухонебезпечною зоною;

3)    пожежонебезпечною зоною.

77.  Чи допускається зберігання та використання у підвальних та цокольних поверхах будівель легкозаймистих та горючих речовин, балонів з газом, карбіду кальцію та інших речовин і матеріалів з підвищеною вибухопожежною небезпекою?

1)    не допускається у будь-яких будівлях;

2)    не допускається у жилих будинках;

3)    не допускається у навчально-освітніх закладах.

78.  Чи можна використовувати протипожежні розриви для складування пакувальної тари, стоянки транспортних засобів?

1)    дозволяється;

2)    дозволяється у крайньому випадку;

3)    не дозволяється.

79.  Якою повинна бути ширина шляхів евакуації у магазинах торговельною площею до 1 000 м²?

1)    не менше 0,5 м;

2)    не менше 1,0 м;

3)    не менше 5,0 м.

80.  Для гасіння яких речовин і матеріалів застосовують стаціонарні установки порошкового пожежогасіння?

1)    спиртів, нафтопродуктів, лужних металів;

2)    меблів;

3)    тканин і швейних виробів.

7.3. Перелік питань, що охоплює зміст робочої програми дисципліни, які виносяться для підготовки до пмк з дисциплін “Охорона праці в галузі”, “Охорона праці в торгівлі”

Законодавча та нормативна основа охорони праці в галузі.

• Загальні відомості про законодавчу та нормативну базу охорони праці в Україні.

• Гарантії прав громадян на охорону праці при укладанні трудового договору та під час роботи на підприємстві, установі, організації.

• Робочий час і час відпочинку. Оплата праці працівників за роботу у нічний час.

• Порядок визначення і сплати роботодавцем страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

• Порядок призначення виплат і надання послуг постражда­лим (їхнім сім’ям, утриманцям) за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

• Перелік і коротка характеристика правил та норм з охорони праці.

Управління охороною праці на підприємствах.

• Структура державного управління охороною праці на Україні.

• Система управління охороною праці на підприємстві (СУОПП).

• Об’єкти та органи управління в СУОПП. Функції та завдання управління охороною праці на підприємстві.

• Служба охорони праці на підприємстві та її роль у функціонуванні СУОПП.

• Планування та фінансування заходів щодо охорони праці. Порядок використання коштів, виділених на охорону праці.

• Організація навчання працівників з питань охорони праці.

• Завдання та функції комісії підприємства з питань охорони праці та уповноважених трудового колективу з питань охорони праці.

• Порядок опрацювання розділу «Охорона праці» колективного договору та «Угоди з охорони праці».

• Оцінка ефективності функціонування системи управління охороною праці на підприємстві.

Загальна характеристика умов праці в галузі.

• Класифікація шкідливих виробничих факторів. Характерис­тика шкідливих виробничих факторів, що виявляються у сфері торгівлі.

• Поняття про гігієнічні нормативи умов праці. Поняття про ГДК.

• Принципи гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, фізичного навантаження та напруженості трудового процесу.

• Загальна гігієнічна оцінка умов праці. Методи вимірювання факторів виробничого середовища та трудового процесу.

• Призначення, порядок і періодичність проведення атестації робочих місць за умовами праці. Зміст Карти умов праці.

• Поняття про професійні захворювання, професійну та виробничо-обумовлену захворюваність.

Нормалізація виробничого середовища та трудового процесу на підприємствах (в установах, організаціях) галузі.

• Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до будови, розміщення та утримання торговельних підприємств і об’єктів.

• Раціональна організація робочих місць, режиму праці та відпочинку працівників торгівлі.

• Місце механізації та автоматизації робіт, удосконалення обладнання та технологічних процесів у зменшенні фізичного навантаження та напруженості праці.

•   Загальна характеристика методів та засобів колективного та індивідуального захисту працівників торгівлі від дії шкідливих виробничих факторів.

• Характеристика вентиляції, кондиціювання повітря та опалення різних за об’ємом та призначенням підприємств торгівлі та їх приміщень.

• Захист працівників торгівлі від виробничих випромінювань.

• Захист працівників торгівлі від шуму та вібрації.

• Забезпечення на підприємствах торгівлі рівня освітлення робочих місць і приміщень у відповідності до норм.

• Забезпечення безпеки технологічних процесів у торгівлі під час використання немеханічного устаткування, інвентарю, інструментів.

• Забезпечення безпеки робіт при проведенні експертизи товарів.

• Заходи безпеки при проведенні вантажно-розвантажува­льних і транспортних робіт на підприємствах роздрібної торгівлі, базах і складах.

Забезпечення безпеки виробничого обладнання, машин і апаратів.

• Загальні відомості про технічні засоби захисту людей від небезпечних виробничих факторів.

• Організація безпечної експлуатації обладнання (контроль і облік стану, технічне обслуговування, проведення планово-запо­біжних ремонтів, закріплення за окремими працівниками тощо).

• Причини та умови ураження людей електричним струмом.

• Класифікація приміщень на підприємствах торгівлі за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.

• Методи і засоби захисту людей від ураження електричним струмом.

• Загальні вимоги безпеки до підйомно-транспортного обладнання та електрифікованого на підлогового транспорту.

• Заходи безпеки при експлуатації ліфтів і підйомників.

• Заходи безпеки при використанні та збереженні посудин, що знаходяться під надлишковим тиском.

• Загальні заходи безпеки при експлуатації торговельного холодильного обладнання.

• Загальні вимоги безпеки до обладнання для обслугову­вання торговельних процесів (електронні реєструючі апарати, електронні ваги, ПЕОМ і ін.).

• Вплив кольорової гами інтер’єру на якість освітлення приміщень та психофізичний стан людей.

 Аналіз травматизму в галузі, порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків і аварій.

• Методи аналізу виробничого травматизму.

• Соціально-економічні наслідки виробничого травматизму в торговельній галузі.

• Основні напрями попередження виробничого травматизму в сфері торгівлі.

• Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків на виробництві.

• Спеціальне розслідування нещасних випадків.

• Умови, за яких нещасні випадки, що відбулися з працівни­ками, визнаються пов’язаними чи непов’язаними з виробництвом.

• Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невироб­ничого характеру.

• Класифікація аварій, порядок їх розслідування.

Забезпечення в галузі безпеки будівель, споруд і потенційно небезпечних технологічних процесів, що відбуваються в них.

• Порядок одержання в органах державного нагляду дозволу на початок роботи торговельного підприємства.

• Вимоги до розміщення торговельних підприємств у різних типах будівель.

• Планування, забудова, благоустрій території торговельного підприємства.

• Вимоги до входів, виходів, східців, проходів на торго­вельних підприємствах.

• Вимоги до підлоги, стін і стелі у торговельних, виробни­чих і складських приміщеннях.

Управління станом пожежної безпеки на підприємствах торгівлі.

• Порядок встановлення протипожежного режиму на підприємствах торгівлі та контроль за його дотриманням.

• Умови створення на підприємстві добровільної пожежної дружини (ДПД) та пожежно-технічної комісії (ПТК).

• Навчання та перевірка знань працівників торгівлі з питань пожежонебезпечності.

• Види інструкцій з пожежної безпеки у сфері торгівлі та питання, що в них розглядаються.

• Порядок службового розслідування пожеж.

Фактори пожежовибухонебезпечності, технічні рішення щодо її усунення в галузі.

• Ознаки класів пожеж А, В, С, Д, Е.

• Розряди речовин і матеріалів за потенційною небезпекою пожежі, підсилення небезпечних факторів пожежі, отруєння навколишнього середовища, впливу на людину.

• Розподіл приміщень на групи (1–7) за ступенем небезпеки розвитку пожежі.

• Розподіл приміщень і будівель виробничого та складського призначення на категорії (А, Б, В, Г, Д) щодо вибухопожежної і пожежної небезпеки залежно від кількості та властивостей речовин і матеріалів, що знаходяться у них.

• Поняття про пожежо- і вибухонебезпечні зони, класи їх.

• Класифікація будинків і споруд за ступенем вогнестій­кості (І, ІІ, ІІІ, ІІІб, ІVа, V).

• Вимоги до збереження матеріалів і речовин, що схильні до самозаймання при контакті з повітрям, водою чи окислювачами. Перелік товарів, що вимагають роздільного зберігання.

• Перелік приміщень у будівлях, де не допускається зберігання товарів, продукції, обладнання, меблів тощо.

• Вимоги до розміщення торговельних підприємств з продажу легкозаймистих, горючих речовин, горючих газів.

• Вимоги до розміщення у підприємствах роздрібної торгівлі відділів, секцій для продажу товарів з підвищеною пожежною небезпекою.

• Особливі вимоги пожежної безпеки до зберігання товарів побутової хімії, товарів в аерозольних упаковках, балонів з газами.

• Захист будівель і споруд від розрядів атмосферної і статичної електрики.

• Вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання, освітлювальної арматури, електронагрівальних приладів.

• Загальні вимоги пожежовибухонебезпечності до систем опалення, вентиляції та кондиціювання приміщень.

Планування та організаційно-технічні рішення щодо забезпе­чення пожежної безпеки в галузі.

• Протипожежні розриви між будинками та спорудами торговельних підприємств, їх облаштування, вимоги до утриман­ня територій в їх межах.

• Евакуаційні шляхи і виходи на підприємствах торгівлі, методи розрахунків їх розмірів.

• Допустимий час евакуації людей з підприємств торгівлі, що розташовані в будівлях різного ступеня вогнестійкості.

• Сфера застосування вогнегасних речовин.

• Автоматизовані установки пожежогасіння.

• Первинні засоби пожежогасіння: види і сфера застосуван­ня (залежно від класу пожеж).

• Пожежний зв’язок і сигналізація.

7.4. Приклад побудови завдання для поточного модульного контролю.

1. Гарантії прав громадян на охорону праці при укладанні трудового договору та під час роботи на підприємстві, установі, організації.

2. Принципи гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, фізичного навантаження та напруженості трудового процесу.

3. Заходи безпеки при проведенні вантажно-розвантажувальних робіт на підприємствах роздрібної торгівлі, базах і складах.

4. Особливі вимоги пожежної безпеки до зберігання товарів побутової хімії, товарів в аерозольних упаковках, балонів з газами.

5. Визначте коефіцієнт освітлення та продуктивність праці при доведені фактичного освітлення на робочому місці оператора ПЕОМ до нормативного.

Вихідні дані:

Фактичне освітлення – 250 лк.

Нормативне освітлення – 300 лк.

На кожен процент зниження освітленості брак у роботі збільшується на 0,3%, а продуктивність праці знижується на 2%.

7.5. Ключі до тестів з дисципліни “Охорона праці в торгівлі”

7.6. Перелік питань, що виносяться на аудиторну контрольну роботу студентів заочної форми навчання

1. Поняття охорони праці. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці. Законодавча та нормативна база охорони праці в Україні.

2. Гарантії прав громадян на охорону праці при укладанні трудового договору та під час роботи на підприємстві (в установі, організації).

3. Порядок безкоштовного забезпечення працівників торгове­льної галузі спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також мийними та знешкоджуючими засобами. Пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах (навести приклад по підприємству чи організації, де працює студент).

4. Оплата праці у нічний час. Охорона праці жінок, неповнолітніх віком до 18 років, інвалідів.

5. Загальнообов’язкове державне страхування громадян від нещасного випадку на виробництві: правова основа, сфера дії, порядок визначення і сплати роботодавцем страхових виплат, виплати і надання соціальних послуг постраждалим на виробництві.

6. Зміст правил та норм з охорони праці: державних, міжгалузевих нормативних актів, державних галузевих норма­тивних актів, міждержавних та державних стандартів з охорони праці, міждержавних та державних будівельних норм і правил, державних санітарних норм. Зміст і порядок розробки та затвердження інструкції з охорони праці для різних категорій працівників торговельної галузі.

7. Органи державного управління охороною праці, їх повноваження.

8. Система управління охороною праці на підприємстві (СУОПП), її функції, завдання, повноваження та порядок створення. Служба охорони праці на підприємстві (навести приклад).

9. Планування та фінансування заходів з охорони праці. Порядок використання коштів, виділених на охорону праці.

10. Участь трудового колективу в управлінні охороною праці. Завдання комісії з питань охорони праці підприємства. Функції представників профспілкової організації та представ­ників трудового колективу. Адміністративно-громадський контроль стану охорони праці у торговельних підприємствах.

11. Порядок опрацювання та зміст розділу «Охорона праці» колективного договору («Угоди з охорони праці»).

12. Державний нагляд та громадський контроль за додержан­ням законодавства про охорону праці.

13. Перелік і характеристика шкідливих виробничих факторів (фізичні, хімічні, біологічні, трудового процесу). Навести приклади з практичної діяльності студента.

14. Принципи гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, фізичного навантаження та напруженості трудового процесу. Оптимальні, допустимі, шкідливі небезпечні (екстремальні) класи умов праці. Поняття про гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони.

15. Призначення, порядок і періодичність проведення атестації робочих місць за умовами праці. Гігієнічна оцінка умов праці відповідно до Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробни­чого середовища, фізичного навантаження та напруженості трудового процесу (Затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2001 р. № 528).

16. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до будови, розміщення та утримання торговельних підприємств. Раціональна організація робочих місць, режиму праці та відпочинку торговельних працівників.

17. Загальні відомості про методи та засоби колективного та індивідуального захисту працівників торгівлі від дії шкідливих виробничих факторів. Роль вентиляції, опалення та кондиціону­вання у створенні мікроклімату на робочому місці, що відповідає санітарно-гігієнічним нормам.

18. Забезпечення на підприємствах торгівлі необхідного освітлення робочих місць і приміщень. Норми освітлення.

19. Заходи та засоби захисту працівників торгівлі від шкідливої дії інфрачервоних випромінювань, випромінювань надвисоких частот, електромагнітних випромінювань, від шкідливої дії шуму та вібрації.

20. Поняття про нещасні випадки виробничого і невироб­ничого характеру. Методи аналізу виробничого травматизму. Соціально-економічні наслідки виробничого травматизму. Основні напрями попередження виробничого травматизму в торговельній галузі.

21. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві. Документальне оформлення результатів такого розслідування.

22. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру. Документальне оформлення такого випадку.

23. Порядок розрахування страхових виплат потерпілому при тимчасовій втраті працездатності, при стійкій втраті працездатності та у разі нещасного випадку з літальним наслідком.

24. Перелік нормативних документів, що визначають вимоги до будівель, споруд і територій торговельних підприємств. Вимоги до розміщення торговельних підприємств (у будівлях, що стоять окремо, у складі громадських і торговельних центрів, у ринкових комплексах, у приміщеннях, що вмонтовані чи прибудовані до житлових будівель).

25. Планування, забудова, благоустрій торговельних підприємств. Вимоги до розміщення місць для наванта­жувально-розвантажувальних робіт, місць зберігання горючих матеріалів і тари, майданчиків зі сміттєзбиральниками.

26. Вимоги до планування роздрібних підприємств торгівлі (до входів, виходів, сходів, до висоти поверхів торговельних залів і підвальних і цокольних приміщень, до ширини коридорів, до конструкції та ширини дверей, до підлоги і стелі).

27. Забезпечення безпеки технологічних процесів у торгівлі під час використання немеханічного обладнання (гірок, стелажів, піддонів, контейнерів, тари), під час використання інвентарю та інструментів (відкривання ящиків, бочок, картонної тари, розпорювання мішків, переміщення вантажів тощо).

28. 28.  Загальні вимоги техніки безпеки до вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт на підприємствах торгівлі. Організація робіт щодо переміщення вантажів. Правила штабелювання товарів і розбирання штабелів.

29. Загальні відомості про технічні засоби захисту людей від небезпечних виробничих факторів (огорожі, екрани, запобіжні захисні засоби, плавкі вставки, блокуючи пристрої, сигналізація, дистанційне управління та ін.). Групи знаків безпеки, приклади їхнього використання.

30. Причини та умови ураження людей електричним струмом. Аналіз електротравматизму у торгівлі.

31. Класифікація приміщень на підприємствах торгівлі, базах, складах за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом. Захист від статичної електрики (наприклад, при змотуванні тканин, полімерної плівки, зливанні пального).

32. Методи і засоби захисту людей від ураження електрич­ним струмом під час роботи обладнання, машин і апаратів.

33. Заходи безпеки при експлуатації навантажувально-розвантажувальних та транспортуючих машин і механізмів.

34. Заходи безпеки при експлуатації ліфтів, підйомників, кран-штабелерів, електроталей.

35. Заходи безпеки при використанні і збереженні посудин, що знаходяться під надлишковим тиском.

36. Загальні заходи безпеки при експлуатації торговельного холодильного обладнання.

37. Загальні вимоги безпеки до обладнання для обслугову­вання торговельних процесів (електронні реєструючі апарати, електронні ваги, персональні ЕОМ тощо).

38. Порядок встановлення на підприємстві протипожежного режиму. Умови створення на підприємстві добровільної пожежної дружини (ДПД) та пожежно-технічної комісії.

39. Види інструкцій з пожежної безпеки у сфері торгівлі. Зміст загальнооб’єктової інструкції.

40. Перелік і коротка характеристика нормативних документів з пожежної безпеки (на прикладі конкретного підприємства торгівлі).

41. Можливі причини виникнення пожеж на підприємстві. Класифікація пожеж (А, В, С, Д, Е).

42. Розподіл та характеристика речовин і матеріалів за їх пожежними властивостями.

43. Розподіл і характеристика приміщень і будівель вироб­ничого та складського призначення на категорії (А, Б, В, Г, Д) щодо вибухопожежної і пожежної небезпеки.

44. Класифікація і характеристика будівель та споруд за ступенем вогнестійкості (Ι, ΙΙ, ΙΙΙ, ΙΙΙа, ΙΙΙб, ΙV, ΙVа, V).

45. Загальні вимоги до приміщень для зберігання горючих товарів або негорючих товарів, але у горючій упаковці. Вимоги до розміщення торговельних підприємств з продажу легкозай­мистих речовин, горючих газів (фарб, розчинників, інших пожежонебезпечних товарів побутової хімії, балонів з газами).Особливості зберігання таких товарів.

46. Захист будинків, споруд і зовнішніх установок з пожежо- і вибухонебезпечними товарами від розрядів атмосферної та статичної електрики. Будова блискавковідводів.

47. Протипожежні розриви між будинками та спорудами торговельних підприємств. Використання в магазинах, коморах і складах протипожежних стін, перегородок, перекриттів. Вимоги до утримання територій в межах протипожежних розривів.

48. Засоби гасіння та виявлення пожеж. Класифікація, коротка характеристика.

49. Пожежний зв’язок і сигналізація. Коротка характеристика.

50. Вимоги до шляхів евакуації людей на випадок пожежі або інших надзвичайних подій. Методики розрахунків розмірів евакуаційних шляхів та часу евакуації людей з будівель.

8. ДОДАТКИ

Додаток А

Макет колективного договору на підприємстві

(витяг)

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Сторонами цього колективного договору є:

• власник або уповноважений ним орган (директор‚ дирекція‚ правління‚ рада в особі керівника підприємства (далі – адмі­ністрація)‚ яка представляє інтереси власника (власників) і має відповідні повноваження);

• представники трудящих (найманих працівників)‚ вибрані й уповноважені трудовим колективом‚ які представляють інтереси працівників підприємства і мають відповідні повноваження.

2. Сторони визначають повноваження одна одної і зобов’я­зуються дотримуватися принципів соціального партнерства: паритетності представництва‚ рівноправності сторін‚ взаємної відповідальності‚ конструктивності й аргументованості при проведенні переговорів (консультацій) щодо укладання колективного договору‚ внесення змін і доповнень до нього‚ вирішенні всіх питань соціально-економічних і трудових відносин.

3. Сторони визнають цей колективний договір нормативним актом‚ на підставі якого здійснюватиметься регулювання всіх соціально-економічних‚ виробничих і трудових відносин на підприємстві протягом усього періоду його дії.

Він укладений згідно із чинним законодавством.

4. Норми і положення цього колективного договору діють безпосередньо і є обов’язковими для дотримання адміністрацією і працівниками підприємства‚ і представниками колективу (сторонами‚ що його підписали).

5. Дія колективного договору поширюється на всіх працівників підприємства‚ незалежно від їхньої належності до профспілкової чи іншої громадської організації тощо.

6. Цей колективний договір схвалений загальними зборами трудового колективу ______ протокол № ___ від ________ та згідно з їхнім рішенням набуває чинності з __________.

7. Колективний договір діє до _________ року (до укладення нового).

8. Зміни та доповнення до цього колективного договору вносяться в обов’язковому порядку у зв’язку зі змінами чинного законодавства‚ що є предметом колективного договору та за ініціативою однієї зі сторін після проведення переговорів (консультацій) та досягнення згоди набувають чинності після схвалення загальними зборами працівників і підписання сторонами (можуть бути інші терміни‚ встановлені зборами).

9. Пропозиції кожної зі сторін щодо внесення змін і доповнень до колективного договору сторони розглядають спільно і приймають рішення у 10-денний строк (інший термін) з дня їх отримання іншою стороною.

10. Жодна зі сторін‚ що уклали цей колективний договір‚ не може протягом усього строку його дії в односторонньому порядку приймати рішення‚ що змінюють норми‚ положення‚ зобов’язання колективного договору або припиняють їх виконання.

11. Сторони починають переговори щодо укладання нового колективного договору на наступний рік не пізніше як за ___________ (1 місяць чи інший термін) до закінчення поточного календарного року. (Згідно із Законом не раніше як за 3 місяці до закінчення строку дії колективного договору).

12. Адміністрація (спільно з представниками трудового колективу) у триденний термін після підписання колективного договору подає його на реєстрацію у відповідні органи і через ______ днів після реєстрації доводить його до відома всіх структурних підрозділів підприємства.

13. Сторони сприятимуть укладанню колективних договорів у структурних підрозділах (підприємствах)‚ які входять до складу підприємства і мають певну фінансову самостійність і матеріальну основу для регулювання соціально-економічних і трудових відносин шляхом укладання колективного договору в межах повноважень сторін.

Розділ vіі охорона праці

Адміністрація зобов’язується:

1. Забезпечити своєчасне виконання комплексних заходів щодо забезпечення нормативів безпеки‚ гігієни праці та вироб­ничого середовища‚ створення безпечних і нешкідливих умов праці‚ підвищення існуючого рівня охорони праці (табл. 1–8).

Довідково:

до таких заходів можна віднести:

• запровадження нових ефективних засобів‚ охорони праці‚ що запобігають травматизму (засобів сигналізації‚ контролю‚ запобіжних пристроїв та ін.);

• реконструкція й удосконалення систем природного та штучного освітлення робочих місць;

• встановлення нових або реконструкція діючих систем вентиляції та кондиціонування повітря у виробничих приміщеннях;

• реалізація конструктивних рішень щодо доведення до норми рівнів шуму‚ вібрації‚ шкідливих випромінювань тощо;

• встановлення устаткування та пристроїв‚ що забезпечують застосування безпечної напруги та запобігають ураженню електрич­ним струмом у приміщеннях з підвищеною небезпекою;

• обладнання спеціальних механізмів та пристроїв‚ що забезпечують безпечне виконання робіт на висоті;

• забезпечення безпечної роботи при безпосередньому контакті зі шкідливими речовинами та матеріалами;

• забезпечення нормального температурного режиму; зменшен­ня ручної трудомісткої праці (заміна операцій механізованими тощо);

• конкретні заходи щодо поліпшення санітарно-побутових умов (створення й обладнання кімнат гігієни‚ душових тощо);

• створення відповідних умов праці‚ санітарно-побутового та медичного обслуговування жінок; встановлення відповідних нормативів їх фізичного навантаження; графіків вивільнення їх з важких і шкідливих робіт‚ нічних змін тощо.

Створити фонд охорони праці на підприємстві в розмірі одного відсотка від обсягів виробництва.

Кошти фонду використовувати на доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог‚ підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві або на виконання комплексних заходів‚ що забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці‚ на придбання спецодягу‚ спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту‚ проведення атестацій робочих місць на відповідність їх нормативам‚ актам з охорони праці‚ придбання устаткування та матеріалів з метою профілак­тики профзахворювань та реабілітації потерпілих від нещасних випадків‚ проведення технічної експертизи аварійних приміщень і споруд‚ а також попередження дорожньо-транспортних пригод.

До _______________ провести аналіз стану та причин виробничого травматизму і захворювань‚ розробити та реалізувати заходи щодо запобігання нещасних випадків та захворювань на виробництві (окремий план).

До _______________ закінчити атестацію робочих місць‚ розробити заходи щодо приведення умов праці на робочих місцях у відповідність з вимогами стандартів нормативних актів з охорони праці.

Провести навчання й атестацію працівників‚ які зайняті на роботах з підвищеною небезпекою.

Забезпечити суворе дотримання посадовими особами та інженерно-технічними працівниками вимог Закону України «Про охорону праці»‚ нормативних актів про охорону праці‚ технологічних процесів‚ графіків планово-попереджувальних ремонтів устаткування та вентиляції.

Працівників‚ зайнятих на роботах з важкими та шкідли­вими умовами праці‚ безплатно забезпечувати молоком (табл. 3).

Забезпечити умивальники і душові милом.