81. Фактори розвитку клiматiв Землi. Геолого-географiчнi гiпотези. Теорiя дрейфу континентiв.

Зміни і коливання клімату

• Змiни клiмату - внаслiдок змiн атмосфери, характеру пiдстилаючої поверхнi, океанiчної та атмосферної циркуляцiї.

• Поступлення сонячної радiацiї на верхню межу атмосфери Землi коливається вiд 0.1 до 0.3%.

• Тенденція зростання приблизно 5% за 1 млрд. рокiв.

• Бiльш значнi - за сезонами в атмосферi.

• Змiни дiяльної поверхнi, через змiну площ океанiв i материкiв; швидкiсть обертання Землi i розмiщення полюсiв; змiни площ покритих снiгом та льодом; рельєф сушi та рiвень Свiтового океану.

• Змiни клiмату - коливання у 20-25 рокiв. Меншi iнтервали - мiнливiсть клiмату, а бiльш довгi на коливання клiмату.

• Коливання зворотнi - зміни “коливань клімату”, коливання незворотнi - “зміни клімату” або його розвиток.

Сучасні докази

• Вивчення отриманого в Антарктиді льоду показує, що льодовикові періоди, що спостерігаються раз в 100 тисяч років пов'язані із зміною кількості надходження на планету сонячного випромінювання у зв'язку із змінами в орбіті Землі - експерти японського Національного інституту полярних досліджень Університету Тохоку.

• Лід, отриманий з глибини більше 2 тисяч 500 метрів в Антарктиді. У нім збереглися бульбашки повітря за останні 360 тисяч років, аналіз - прослідкувати динаміку зміни температури снігу і концентрації вуглекислоти в атмосфері.

• Вплив тяжіння небесних тіл - за декілька десятків тисяч років міняється відстань між Сонцем і Землею, відбуваються також зміни в осі обертання нашої планети. Зміни кількості сонячного світла, що потрапляє на Землю.

• Настання льодовикових періодів безпосередньо пов'язане із змінами в орбіті і у відстані до Сонця.

Дрейф материкiв i гороутворення (теорiя Вегенера).

За О.Г.Сорохотином в процесi формування залiзного ядра Землi проходить розшарування речовини мантiї i конвективнi рухи в нiй виносять на поверхню легкi елементи, в т.ч. формуючи найбiльш легку частину земної кори.

Вiдбиваються у розширеннi океанiчних западин вiдносно океанiчних хребтiв i перемiщеннi плит материкової кори та процесах горотворення.

Змiнюється розподiл сушi i моря в цiлому для земної кулi, в розподiлi за широтами i в ступенi концентрацiї сушi у пiвкулях, спiввiдношення їх площ, широтне розташування та рельєф

84. Кліматологічні фронти. Їх роль у формуванні циркуляції атмосфери і клімату

Фронти кліматологічні – середні положення основних атмосферних фронтів над земною поверхнею,розділять суміжні області Землі з переважанням різних повітряних мас.

Класифікація кліматичних фронтів

Кліматологічні фронти (основні), які розділяють географічні типи повітряних мас:

• 1) Арктичний фронт (АФ) розділяє маси арктичного і помірного (полярного) повітря.

• 2) Помірний (полярний) фронт (ПФ) розділяє маси помірного і тропічного повітря.

• 3) Тропічний фронт (ТФ) розділяє маси тропічного і екваторіального повітря.

• С.П. Хромов закінчення полярних фронтів, які проникають далеко в тропічні широти називає пасатними фронтами. Вони розділяють різні маси тропічного повітря.

• До фронтів відноситься також внутрішньотропічна зона конвергенції.