53. Ландшафтно-кліматичні і ландшафтно-ботанічні класифікації. Система кліматів де Мартонна. Система кліматів Берга.

За Мартонном (групи):1.Гарячi клiмати без сухого перiоду (екваторiальнi). 2.Гарячi клiмати з сухим перiодом (тропiчнi). 3.Мусоннi клiмати. 4.Теплi помiрнi клiмати без морозного перiоду (субтропiчнi). 5.Помiрнi пояси з холодним перiодом в роцi. 6.Гарячi клiмати пустинь. 7.Холоднi клiмати пустинь. 8.Холоднi клiмати з помiрним лiтом. 9.Холоднi клiмати без теплої пори року.

Групи подiленi на типи i названi за основними територiями

Класифікація кліматів Берга виконана на основі ландшафтно-геогр. Зон.Виділяє клімати низин і височин. Клімат. Зони в низинах співпадають з одноіменними ландшафтними зонами.

Клімати низин: тундри, тайги, листяних лісів помірних широт, мусонний помірних шарот, степів, середземноморський, вологих субтропічних лісів, внутрішньоматерикових пустель, саван, вологих тропічних лісів.

Клімати височин: клімат полярних плато, високих степів і напівпустель помірного поясу, тібетський, високих субтропічних пустель, тропічних плато.

55. Термічний вітер.

Термічний вітер. Створюється додатковий баричний градієнт, що співпадає за напрямком з градієнтом температури, а це значить, що він направлений по нормалі до ізотерм. Додаткова складова - термічний вітер. Її необхідно додати до градієнтного вітру на нижньому рівні, щоб отримати градієнтний вітер на верхньому.

56. Розвиток уявлень про загальну циркуляцію атмосфери.

Нерівномірний розподіл тепла в атм. приводить до нерівномірного розподілу атм. тиску, а від розподілу тиску залежить рух повітря, або повітряні течії. З рухом повітря пов’язані основні зміни погоди: повітряні маси , що переміщуються з одних областей в інші, приносять з собою нові умови Т, вологості тощо. Таку ж функцію виконують і місцеві вітри.

Вітер викликає хвилювання морських поверхонь, океанічні течії, дрейф льоду, а також є важливим чинником ерозії і рельєфотворення

57. Голоцен: післяльодовикові, історичні і сучасні тенденції клімату.

Зміни клімату в голоцені

У голоценi дуже сильно змiнювалась вулканiчна дiяльнiсть, що понижувало прозорiсть атм., пiсля якого здiйснювалось пониження Т нижнього шару атмосфери Землi; при збагаченнi атм. вугiльною кислотою, розвивається потеплiння. Початок голоцену хар-ся значими виверженнями вулканiв. Середина хар-сь послабленням i в наш час їх активнiсть знову зросла. Це могло привести до зростання чи пониження Т навіть протягом року.

Клімат – кінця зледенінь

Останнi слiди зледенiння в Скандiнавiї i Баранцевому морi бiля 1.5 тис рокiв. У 1 пол. голоцену атм. та океанiчна циркуляцiя не була аналогiчна сучаснiй. Помiрні широти - орбiтальнi умови у цей перiод були найкращi (бiля 10 тис. рокiв). Після - орбiтальнi умови погiршуються, але дiя впливу iнших факторiв компенсували це до сер.голоцену, пiсля чого настало поступове похолодання. Т повiтря понизилась у високих i сер. широтах пн пiвкулi на 2-4°С.Хiд зволоження набагато складніший: в помiрних широтах бiльш волого було при високих (або низьких Т) i сухо при помiрних. При низьких Т краще розвивалась циклонiчна дiяльнiсть, а при високих конвективнi процеси.

Схеми розподiлу температур i зволоження потягом голоцену. Схема Блiтта-Сернандера На основi палеоботанiчних даних (на матерiалах по Захiднiй Європi) голоцен подiляється на перiоди: субарктичний (передбореальний) - холодний; бореальний - теплий i сухий; атлантичний - найбiльш теплий вологий; субатлантичний -бiльш холодний i вологий до нашого часу. За деякими даними у наш час наступила бiльш тепла епоха. За цiєю схемою найбiльш сухо було у промiжнi перiоди.

Схема розподілу А.В.Шнитникова

На осн. даних про положення морен льодовикiв i коливань рiвня озер, льодовитостi полярних морiв тощо.

Фiксуються зимовi стани - А.В.Шитнiков видiляє 1850-рiчнi цикли. Вони співпадають з попередньою схемою, тiльки у нього кожний перiод попередньої схеми починався холодною i вологою епохою, що тривала декiлька столiть, чого не було у схемi Блiтта-Сернандера. Похолодання були розiрванi в часi i просторi, що можна пояснити коливанням усiєї клiматичної системи. Фінальна стадія потепління - зменшені амплітуди температури. Індикатори - кільця на стовбурах дерев. Біля 8000 р.тому - близькі до сучасних величини середньої Т. Середня річна Т вища від сучасної на 1 - 2°К. Європейський клімат був м’ягкий і вологіший. Новий час - Малий льодовиковий період – сер. ХVІ і до 2 пол. ХІХ століття.

Зміни клімату в історичний час

Мала льодовикова епоха призвела до загибелi поселень на Гренландiї. Лiси помiрних широт припинили прирiст деревини. Пн і сх межа лiсу, особливо для Сибiру вiдступила, на плато Путорана лiс просто загинув. Iндикатором клiматичних змiн є рослиннiст. Термiчний максимум у сер.голоцену для Прибалтики хар-ся:померанська фаза холодна пiсляльодовикова епоха -тут панували тундра, лiсотундра та рiдколiсся з сосни i берези (11 - 13 тис. рокiв); при потеплiннi i одночасному збiльшеннi сухостi (9 тис. р.) були поширенi сосна, коли вiдбулось збiльшення зволоження її змiнили дубовi та широколистянi лiси (бiля 5 тис. рокiв) на 300 м пiвнiчнiше сучасного положення.

У перiод вiд 5 до 3 тис. рокiв переважали ялиновi: за 500 р. до н.е. пройшла швидка змiна клiмату через перехiд до прохолодної i вологої фази субатлантичного перiоду (вiдклади торфу i бук), а тепер сосновi лiси.Також здiйснювались коливання Т. Зимовi Т вiдрiзнялись вiд средньої у пн пiвкулi помiрних широт до 2ºС, а в пiсляльодовиковий час навiть на 3°С. Середнiй перiод подiбних коливань бiля 11.00 р., а при клiматичному оптимумi вiд 550 до 940 р. Вони пов'язанi зi змiнами прозоростi атм. або з iще невiдомими факторами клiматоутворення.