8. Ініціації як форма зародження фізичних вправ

Трансляція норм поведінки в повному обсязі проводилася старшими членами громад при посвятах – ініціаціях, де юнакам та дівчатам розкривали священні перекази і вірування роду, племені, вселяли покору звичаям і моральним настановам. Це був обряд переходу в іншу вікову групу, як наприклад від материнського виховання до старійшини роду або громади, прийняття до військової організації тощо.

У кожного народу існували свої особливості його здійснення. Ініціації передбачали певні обрядові дійства, характерні для кожної події, їм передувала старанна підготовка та участь в ритуалах. Таким чином, магічні ритуали забезпечували необхідну підготовку до наступної діяльності, а ініціації були методом контролю досягнутого її рівня.

Наприклад, у племені апарап «кандидати в чоловіки» співають і танцюють цілий день – від сходу до заходу сонця, танцюють, поки не впадуть знесиленні на землю.

У племені східноафриканських вахумов необхідною умовою при ініціаціях є вміння стрибнути вгору вище свого зросту. Майстри із стрибків у висоту завжди привертають натовп захоплених глядачів, і багато племен, наприклад високорослі стрункі вахуми, розглядають рекорди в цій фізичній вправі як вираження чоловічої гідності. Юнак, стрибок якого не перевищує висоти власного тіла, не вважається дорослим. В якості трамплінів вахуми використовують невисокі термітники і горбки і без значних м’язових зусиль досягають висоти стрибка в два з половиною метра.

9. Роль військової підготовки у розвитку фізичних вправ

Був час, коли кожен материнський рід жив окремої, замкнутої групою, мешкаючи на належній тільки йому території. Такі роди перебували у ворожих відносинах. Всі, хто не належав до даного роду, вважалися чужинцями, а всяка зустріч могла супроводжуватися збройними зіткненнями через втручання у кордони роду.

На стадії пізньої первісної общини військові зіткнення частішали. Війни велися у зв’язку із звинуваченнями в чаклунстві, для захоплення жінок, через використання чужих угідь, крадіжки. При цьому захоплення майна не було метою, а побічним наслідком. Не була метою і територія противника. Головним у війні було підірвати матеріальний стан чужинців і вигнати його якомога далі.

Такі війни були швидкоплинні, та мали каральний характер. Проводилися й інші війни, затяжні, причинами яких були кровна помста, полювання за головами, канібалізм.

Так як роди були економічно відособлені і в повсякденному житті практично не були пов’язані між собою, змагання між ними проходили тільки в період племінних свят. Приводом для таких зустрічей слугували обряди, присвячені похорону або ініціаціям, проведення яких було обов’язковим для всіх працездатних членів роду. Змагання носили не релігійний, а швидше соціальний і моральний характер. Кожна з груп учасників змагань представляла рід або фратрію – особливий соціальний колектив, а всяка перемога чи поразка неминуче отримували громадську оцінку з його боку. Таким чином, в епоху родового ладу участь в змаганнях кожного чоловіка було не тільки бажаним, а й обов’язковим. Участь в змаганнях була не стільки правом, скільки обов’язком.