68. Роль релігійних організацій у розвитку фізичної культури в другій половині XIX ст.

Зміна ставлення основних релігійних конфесій до фізичної культури відбулося в середині XIX в., і пов’язано це було із зменшенням впливу церкви на суспільне і політичне життя держав, а також з бурхливим розповсюдженням спорту серед молоді. Найбільш активну діяльність у сфері фізичної культури зробила протестантська церква. Її парафіянин – лондонський службовець Джордж Вільямс - створив у 1844 р. в Лондоні Асоціацію молодих християн (ІМКА), яка спочатку об’єднала молодих людей-протестантів, зайнятих в мануфактурному та інших ремісничих виробництвах. У 1878 р. число членів асоціації зросло до 100 тис. чоловік, їй належали численні будівлі, бібліотеки, читальні та спортивні зали. Асоціація займалася і будівництвом спортивних споруд. У 1869 р. нею були побудовані гімнастичні зали у Вашингтоні і Сан-Франциско, в 1885-м - центральний Бруклінський басейн в Нью-Йорку. У лоні Асоціації були винайдені такі спортивні ігри, як баскетбол і волейбол. У Росії один з керівників Всесвітнього християнського союзу молодих людей - американець Джемс Стокс - заснував Товариство сприяння духовному, моральному та фізичному розвитку молодих людей, що отримало назву «Маяк». Товариство виникло в Санкт-Петербурзі в 1900 р. і проіснувало до встановлення Радянської влади. Одним з напрямків діяльності «Маяка» було фізичне виховання молоді. У приміщенні Товариства був великий спортивний зал, який вважався одним із кращих в Санкт-Петербурзі. Гімнастичні снаряди були спеціально замовлені і привезені зі Швеції. Саме в «Маяку» зародився і потім поширився по всій країні і по Україні в тому числі такий вид спорту, як баскетбол.

69. Характеристика рекреаційної діяльності в другій половині XIX ст.

Рекреаційні організації також вперше були створені в Англії групами освічених капіталістів або ж міською владою. В кінці 1870-х рр.. в школах робочих кварталів Лондона та інших містах з’явилися активісти руху «соціальний квартал», які після навчання виводили своїх учнів на прогулянки і майданчики для ігор. Пізніше така ініціатива активістів поширилася також на робочі гуртожитки, пов’язані з роботою недільних шкіл. У 1880-і рр.. вже створюються цілі селища - на морському узбережжі для літнього відпочинку і в гірських районах для зимового відпочинку. Велику роль у розвитку територіальних рекреаційних організацій зіграла діяльність викладача Краківського університету поляка Хенріка Йордана (1842-1907). Він у 1889 р. орендував у міської Ради ділянку площею у вісім гектарів і створив там зразковий ігровий майданчик. Кожен бажаючий мав змогу знайти там можливість для занять іграми, гімнастикою, купання і участі в різних змаганнях. За прикладом Краківського парку і в інших містах почали створюватися так звані «Йорданські сади», де спеціальні інструктори стежили за порядком, роздавали спортивний інвентар, а також допомагали тим, хто займався на цих майданчиках.

Поряд з розвитком територіальних рекреаційних організацій також створювалися і заводські організації. Піонером у цій справі вважають соціаліста-утопіста Роберта Оуена (1771-1858), який на своїй зразковій фабриці побудував майданчики для відпочинку в перервах між роботою. Однак масовий розвиток цього руху в Англії розпочався тільки в 1870-і роки. Велика кількість технічних службовців, а також конторських працівників шукали можливість для фізичних вправ, що носять розважальний характер і знімають фізичну втому. У цьому були зацікавлені і роботодавці, які побачили безсумнівну користь від такого активного відпочинку, що сприяв швидкому відновленню сил робітників. Перший такий клуб на заводській території був побудований на Іллінойському сталеливарному заводі, потім у Філадельфії, Манчестері, Ліверпулі. У Німеччині в 1880 р. було організовано перше заводське гімнастичне суспільство, що намагалося ввести заняття гімнастикою в перервах між роботою.

В цілому можна стверджувати, що друга половина XIX - початок XX в. характеризується створенням оформлених масових спортивних рухів. Виникла необхідність створення рекреаційних рухів у зв’язку із збільшенням інтенсивності праці на фабриках і заводах, для швидкого відновлення сил робітників і службовців, а також відволікти їх від профспілкової та політичної діяльності проти своїх роботодавців